Анотація до роботи:

Булавіна О.А. Прогнозування та регулювання інфляції в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук із спеціальності 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Київський національний економічний університет, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вирішенню задачі підвищення ефективності методів прогнозування та регулювання інфляції в Україні. За результатами дослідження, визначені основні методи прогнозування інфляції (метод факторного і регресійного аналізу), оцінена їх ефективність та обгрунтований алгоритм розробки прогнозів майбутнього рівня інфляції. Виявлені екзогенні змінні, які можуть адекватно відображати інфляційне зростання в економіці (індекс споживчих цін та дефлятор ВВП), а також обгрунтовані сфери їх застосування. В результаті аналізу інфляційної динаміки в Україні розроблена дворівнева система інфляційних факторів. Запропонована модель прогнозування дефлятора ВВП на основі врахування взаємного впливу інфляції попиту та інфляції витрат. Доведена необхідність та виявлені умови переходу від прогнозування до інфляційного таргетування, що дозволить підвищити рівень керованості інфляції в умовах стабільного економічного розвитку України. Обгрунтовані принципи визначення цільової інфляції в процесі її таргетування та сформульована методика визначення темпів зростання грошової маси, яка б узгоджувалася з цільовою інфляцією.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці теоретико-методологічних та методичних положень щодо прогнозування та регулювання інфляційного процесу з метою досягнення однієї з пріоритетних цілей монетарної політики – забезпечення низького і стабільного зростання загального рівня цін.

1. Інфляцію як індикатор макроекономічної стабільності слід розглядати як зростання загального рівня цін в економіці. Адекватним відображенням такого зростання є індекс споживчих цін і дефлятор ВВП. Запропоновано дефлятор ВВП використовувати як показник інфляційного зростання для визначення реальних макроекономічних показників, враховуючи особливості його обчислення.

2. Використання дефлятора ВВП дозволить уникнути завищеної оцінки рівня інфляції та зменшити темпи зниження реальних показників соціально-економічного розвитку України. З метою недопущення заниження темпів інфляції, пропонується розглядати як основну частину дефлятора ВВП – індекс споживчих цін.

3. Інфляція розглядається як багатофакторний соціально-економічний процес, тому причини її виникнення та розвитку можуть відображати як зміну сукупного попиту, так і сукупної пропозиції. У зв`язку з цим, запропонована дворівнева система факторів інфляційного зростання: 1. первинні фактори, які є першопричиною інфляції та діють у виробничій, фінансовій та зовнішньоекономічній сферах (емісійне фінансування бюджетного дефіциту, зростання заробітної плати, падіння курсу національної валюти, зростання цін на імпортні товари (особливо, енергоносії), зростання зовнішнього боргу, інфляційні очікування тощо); 2. кінцеві фактори, які узагальнюють вплив всіх первинних факторів (це елементи кількісного рівняння – грошова маса, швидкість обігу грошей, реальний ВВП) та проявляються у сфері товарно-грошового обігу, викликаючи надмірне зростання сукупного попиту порівняно з товарною масою.

4. Розроблений алгоритм прогнозування інфляції, за яким процес передбачення здійснюється за наступною схемою: визначення ендогенної змінної (показника, що характеризує рівень інфляції) визначення екзогенних змінних (фактори, що здійснюють найсуттєвіший вплив на інфляцію) вибір методу прогнозування (основними є метод факторного аналізу та метод регресійного аналізу) розробка або вдосконалення конкретної прогнозної моделі отримання результатів прогнозування корегування прогнозу (при отриманні перших у прогнозному періоді фактичних даних).

5. Проаналізовано два основних методи прогнозування інфляції, які застосовуються в сучасній вітчизняній практиці: метод факторного аналізу та метод регресійного аналізу. Сформульовані основні переваги та недоліки данних методів, а також розроблені заходи щодо покращення результатів прогнозів за допомогою факторного та регресійного аналізу. До переваг методу факторного аналізу належить можливість вразування впливу великої кількості факторів (стимулюючих і стримуючих, які визначають динаміку цін на окремі групи споживчих товарів і послуг; структури споживання товарів і послуг як вітчизняного, так і імпортного виробництва) та розробка кількох альтернативних прогнозних сценаріїв. Недоліками даного методу є те, що на результати прогнозування впливає суб`єктивний фактор, не застосовується математичне обгрунтуваня прогнозів та можливим є переобтяження прогнозної моделі зайвою інформацією. Перевагами методу регресійного аналізу є врахування впливу на екзогенну змінну тільки найвпливовіших інфляційних факторів, наявність жорсткої кількісної залежності між екзогенною та ендогенними змінними та використання об`єктивної інформації та математичних розрахуків. Недоліки даного методу полягають в тому, що жорсткі залежності не дають можливості враховувати вплив інших факторів, носять короткостроковий характер, а недосконала статистична база, різні методики розрахунку макроекономічних показників та важкість їх передбачення, суттєво погіршують результати прогнозування інфляції та навіть можуть призводити до абсурдної з точки зору економічної інтерпретації залежності між екзогенною та ендогенними змінними. Ідея заходів щодо поліпшення результатів прогнозування полягає у використанні елементів одного методу при застосуванні іншого, наприклад факторний аналіз доповнити регресійним аналізом ступеня впливу визначених факторів на рівень інфляції, а регресійний аналіз – методом експертних оцінок.

6. Виділено два концептуальні підходи до регулювання інфляції: антиінфляційна політика, яка розробляється на основі результатів прогнозування, та інфляційне таргетування (або цільове управління інфляцією). При чому в першому випадку прогнозування виступає як інерційне передбачення темпів інфляції, а в другому– як активний етап контролю за досягненням цільового орієнтира в майбутньому.

7. Встановлено, що перший підхід є ефективним в умовах нестабільної економіки та високої інфляції. За цих умов антиінфляційна політика проводиться на основі антиінфляційних програм, які передбачають використання трьох основних блоків заходів: гетеродоксні програми застосовують заходи щодо регулювання цін (політика доходів), а отже, пряме втручання держави в процес формування цін; та ортодоксні, які передбачають опосередковане втручання держави в екномічні процеси шляхом застосування інструментів монетарної (грошово-кредитної) та фіскальної (дефляційна політика) політики.

8. Розроблена модель прогнозування інфляції на основі врахування впливу на зростання загального рівня цін (дефлятор ВВП) інфляції попиту та інфляції витрат. На основі статистичного аналізу доведено, що в умовах України коефіцієнт впливу індексу споживчих цін становить 0,68 (на основі даних 1996-2000 рр.).

9. Визначені умови застосування інфляційного таргетування, основними з яких є : по-перше, досягнення відносно низьких (за світовим досвідом не більше 20% протягом року) темпів інфляції; по-друге, розробка середньострокової монетарної стратегії; по-третє, створення достатньо точної і надійної моделі прогнозування цільових показників; по-четверте, уніфікація статистичних даних; по-п`яте, запровадження досить точної оцінки інфляційних очікувань.

10. Розроблені 4 елементи цільового управління інфляцією в Україні:

І елемент – визначення середньострокового цільового орієнтира інфляції;

ІІ елемент – забезпечення реалізації пріоритетної цілі НБУ - цінової стабільністі;

ІІІ елемент – розробка монетарної стратегії та економетричної моделі прогнозування інфляції;

ІV елемент – підвищення прозорості стратегії монетарної політики шляхом комунікації з громадськістю, а також регулярне звітування щодо результатів у досягненні інфляційних цілей.

11. Розроблені принципи визначення оптимального рівня цільової інфляції, до яких належать:

встановлення подовженого періоду планування цільового орієнтира інфляції;

встановлення діапазону планування інфляції, який може бути симетричним, асиметричним або точковим;

цільовий показник має бути вищим за нуль, але не більшим 3%;

розробка змішаних заходів, які поєднують характеристики орієнтирів інфляції та рівня цін і застосовуються у випадку форсмажорних обставин;

середньостроковий орієнтир інфляції визначається Національним банком України, а довгостроковий – Урядом, що забезпечить підтримку монетарній політиці з боку суспільства.

12. Розроблена методика визначення грошової маси, що узгоджується з цільовою інфляцією, яка складається з трьох етапів: 1). визначення базисного прирісту грошової маси у прогнозному періоді; 2). визначення нормативного прирісту грошової маси; 3). подолання протиріччя між базисним та нормативним приростами грошової маси.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Булавіна О.А. Монетарні (грошові) фактори інфляції в процесі прогнозування інфляційних процесів в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль:Економічна думка. - 2000. - № 1(7). – с. 14-21. – 0,46 д. а.

2. Булавіна О.А. Необхідність маркетингових досліджень у прогнозування інфляції // Вісник Східноукраїнського національного університету. – Луганськ: СНУ. - 2000. - № 9 (31). – с. 43-45. – 0,17 д. а.

3. Булавіна О.А. Немонетарна сутність інфляційних процесів в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 2002. - № 1. – с.12-15. – 0,33 д.а.

4. Булавіна О.А. Застосування основних теоретичних концепцій інфляції в аналізі інфляційних процесів України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль:Економічна думка.– 2000. - № 2(8). – с. 3-7. – 0,38 д.а.

5. Булавіна О.А. Управління інфляцією: від прогнозування до таргетування // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. – Вип. 1(8)/ Гол.ред. О.П. Степанов. - К.:КНЕУ, 2002. – с. 378-383. – 0,5 д.а.

В інших виданнях:

6. Булавіна О.А. Модель регулювання інфляції в умовах сталого економічного розвитку // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: проблеми науки, практики і освіти: Зб.наук.праць. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002. – с. 28-33. – 0,29 д.а.

7. Булавіна О.А. Інфляційне таргетування як фактор стимулювання грошових заощаджень населення // Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України: Матеріали науково-практичної конференції 19 лютого 2002 року. – К.:КНЕУ, 2002. – с. 96-99. – 0,25 д.а.