Анотація до роботи:

Банахевич Р.М. Прогнозування та профілактика прееклампсії у вагітних з антифосфоліпідним синдромом. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Науково–дослідний інститут медичних проблем сім'ї Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2005.

Робота присвячена питанням прогнозування та профілактики прееклампсії у вагітних з антифосфоліпідним синдромом.

Встановлено, що у 57,6 % вагітних з АФС розвивається прееклампсія. Розроблено прогностичну лінійну математичну та нейросітьову модель, що дозволяють прогнозувати ризик розвитку і тяжкість прееклампсії. Вірогідність безпомилкового прогнозу прееклампсії на тлі АФС складає 85 %.

Встановлено, що провідною причиною у розвитку прееклампсії є аутоімунний процес в організмі матері. Визначено, що у вагітних з АФС відмічаються значні порушення мікроциркуляції, центральної гемодинаміки і маткового кровообігу, що впливають на процеси росту і розвитку плода.

Специфічним прогностичним критерієм розвитку прееклампсії є високий рівень АФЛА класу IgM, гіперкоагуляція, виснаження АТ ІІІ на початку вагітності, значні порушення в мікроциркуляторному руслі з І триместру вагітності, порушення центральної гемодинаміки на початку ІІІ триместру вагітності. Визначення цих порушень і проведення профілактичних заходів дозволяє зменшити тяжкість перебігу прееклампсії, а також служить критерієм клінічного перебігу захворювання та ефективності його терапії.

Запропоновано вагітним з АФС застосовувати комплексну профілактичну терапію для запобігання розвитку прееклампсії з ранніх термінів вагітності, що включає підшкірні ін’єкції низькомолекулярного гепарину (Далтепарину натрію), внутрішньовенно есенціальні фосфоліпіди в курсовому режимі, а також ацетилсаліцилову кислоту у дозі 100 мг на добу у безперервному режимі після 12 тижнів вагітності до пологів.

На підставі вивчення особливостей перебігу вагітності, стану імунної і гемостазіологічної систем у здорових вагітних та вагітних з прееклампсією на тлі АФС проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі сучасного акушерства, розроблені та впроваджені в практику нові методи клінічного прогнозування, профілактичного лікування прееклампсії з використанням терапії, яка нормалізує антиагрегантні й антикоагулянтні резерви організму, покращує функціонування мікроциркуляторного русла і центральної гемодинаміки, що дозволило підвищити ефективність лікування прееклампсії і зменшити кількість і тяжкість ускладнень перебігу вагітності.

1. Встановлено, що у вагітних з АФС в 56,7 % випадків спостерігається розвиток прееклампсії. Визначено, що перебіг прееклампсії у вагітних з АФС характеризувався великою кількістю тяжких форм (35,3%) за рахунок визначеної активності аутоімунного процесу. Прееклампсія на тлі АФС характеризується більш раннім (25–26 тижнів) початком і маніфестним перебігом. Призначена традиційна терапія прееклампсії не дає достатнього терапевтичного і клінічного результату.

2. Визначено, що у пацієнток з прееклампсією на тлі АФС з І триместру вагітності спостерігаються порушення в плазменній і судинно–тромбоцитарній ланці гемостазу, які характеризуються гіперкоагуляцією (зменшення АЧР на 10 %, збільшення кількості фібриногену на 34,5 %), зменшенням активності протизгортаючої системи (зменшення активності АТ III на 31,5 %), зменшенням ФАК (збільшення хронометричної тривалості тесту на 12,0 %), зменшенням часу згортання на 21,0 %. В ІІ і ІІІ триместрі спостерігається поява маркерів ДВЗ синдрому і значна тромбоцитопенія.

3. Доведено кореляційний зв’язок між визначенням високого рівня АФЛА і антитіл до ₂ ГП 1 із розвитком прееклампсії. Концентрація досліджуваних антитіл до фосфоліпідів та ₂ GP I має кореляційну залежність від ступеня тяжкості прееклампсії. Спостерігалося статистично значиме збільшення рівня антитіл класу IgМ і G у вагітних з прееклампсією від легкої до середньої тяжкості та від середньої до тяжкої. Збільшення рівня антитіл до ₂ GP I класу IgM вище 16,2 Од/мл (r=0,72), Ig.G до більше 9,2 Од/мл (r=0,64) і АФЛА класу IgM вище 14,0 Од/мл (r=0,69) може служити критерієм прогнозування високого ризику розвитку прееклампсії та перинатальних ускладнень.

4. Встановлено, що розвиток прееклампсії спостерігався при збільшенні кількості ЦІК вище 10 од. оп. щільн. (r=0,76), рівня загальних IgG більше 18 г/л (r=0,78) і рівня HLA-DR більше 21,1 % (r=0,83).

5. Підтверджено, що у відповідності до класифікації феномену Кнізелі у 40,4 % пацієнток з прееклампсією на тлі АФС спостерігаються порушення мікроциркуляції до К_І, у 13,8 % – до К_ІІ і у 8,3 % – до К_ІІІ з І триместру вагітності і її значне погіршення з розвитком клінічних ознак прееклампсії. Порушення гемодинаміки фетоплацентарного комплексу в ІІ–ІІІ триместрі вагітності характеризувалося збільшенням індексу С/Д співвідношення в магістральних судинах плода на 28 % і в матковій артерії на 42,3 % у порівнянні із показниками здорових вагітних. Морфологічне дослідження плацент підтвердило присутність плацентарної недостатності різної тяжкості у пацієнток з прееклампсією.

6. Встановлено, що при побудові математичної моделі найбільш інформативними маркерами прогнозування ризику розвитку прееклампсії у вагітних з АФС з І триместру вагітності є поєднання одного, або декількох найбільш вагомих екстрагенітальних захворювань: вірусні інфекції – 51,2 %; вади серця – 25,6 %; артеріальна гіпертензія – 23,3 %; алергічні реакції – 23,4 %; ревматизм – 18,6 %; аутоімунний тиреоїдит – 14,0 %; хронічний тонзиліт – 9,3 %. Побудована на їх основі прогностична нейросітьова модель має чутливість 85 % та специфічність 97 %.

7. Визначено, що застосування комплексу лікувально-профілактичних заходів з І триместру вагітності дозволяє зменшити кількість випадків розвитку прееклампсії в 2,6 рази (з 57,6 % до 21,9 %) і тяжкість її перебігу, що сприяє зменшенню кількості ускладнень вагітності і збільшує кількість народжених дітей на 19,7 %.

Публікації автора:

1. Потапов В.О., Банахевич Р.М. Застосування низькомолекулярних гепаринів (Далтепарин натрій) у профілактиці прееклампсії у жінок із звичною втратою вагітності і антифосфоліпідним синдромом // Медичні перспективи. – 2004. – Т.9, № 2. – С. 101 – 106.

2. Банахевич Р.М. Стан системи мікроциркуляції у вагітних з антифосфоліпідним синдромом та прееклампсією // Медико–соціальні проблеми сім’ї. – 2004. – Т.9, № 3. – С. 27–31.

3. Банахевич Р.М. Прогнозування прееклампсії у жінок із звичною втратою вагітності і антифосфоліпідним синдромом // Вісник наукових досліджень. – 2004. – № 2. – С. 72 – 74.

4. Банахевич Р.М. Гістологічна і морфометрична характеристика плаценти у вагітних з прееклампсією та антифосфоліпідним синдромом // Медико–соціальні проблеми сім’ї. – 2004. – Т.9, № 4. – С. 90–94.

5. Патент № 67685А України МКИ А 61 Р 15/00. Спосіб терапії антифосфоліпідного синдрому, асоційованого з інфекцією при звичній втраті вагітності: Патент № 67685А України МКИ А 61 Р 15/00 / Банахевич Р.М., Потапов В.О., Коваль О.А., Медведєв М.В. - № 20031211792; Заявл. 17.12.2003; Опубл. 16.06.2004; Бюл. № 6. – С. 19.