В дисертації вирішено наукове завдання щодо вивчення факторів ризику, причин та механізмів розвитку дисгормональних порушень за типом первинної дисменореї, що проявляється комплексом вегетативних, обмінно-ендокринних, емоційно-психічних симптомів, розроблені методи корекції виявлених порушень. 1. Встановлено зниження індексу маси тіла у 48,9% жінок з дисменореєю, зменшення віку менархе у 44,7%. Характерними є поліменорея (72,3%) та менструальний цикл тривалістю від 30 до 35 днів (55,3%). 91,4% жінок у дитячому віці перенесли інфекційні захворювання, що могло стати пусковим механізмом функціональних розладів яєчників. Виявлена супутня екстрагенітальна патологія у жінок носить функціональний характер, що підтверджує порушення адаптаційних механізмів та сприяє формуванню подальших патологічних змін. Ризик виникнення дисгормональних порушень зростає відповідно з кількістю штучних переривань вагітності, перенесеними запальними захворюваннями органів малого тазу, оперативними втручаннями. 2. Частота розвитку першої позаматкової вагітності зростала відповідно зі ступенем важкості дисменореї. І зустрічалась у жінок без проявів дисменореї в 21,4%, з легким ступенем дисменореї в 42,9%, з середнім ступенем – в 59,2%, з важким в – 57,1% випадків. 3. Встановлено, що в групі жінок, які перенесли позаматкову вагітність, виявлено достовірне збільшення ПГF2 - 2937,4 ± 373,1 пг/мл і ПГЕ2 - 824,3 ± 94,6 пг/мл відповідно до ПГF2 - 640,2 ± 30,5 пг/мл і ПГ Е2 - 446,1 ± 65,1 пг/мл у жінок з дисменореєю. Співвідношення простагландинів ПГ F2/Е2 у жінок з дисменореєю – 1,2 ± 0,18, у жінок з позаматковою вагітністю – 5,27 ± 0,67, в групі здорових жінок - 0,91 ± 0,11. 4. Встановлено, що в сироватці крові жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі спостерігалось значне, статистично достовірне (р<0,05) зменшення вмісту естрадіолу 157,4 пмоль/л, відповідно в контрольній групі показники є майже в 8 разів більшими (1280,2±118,5 пмоль/л). Вміст прогестерону в сироватці крові цієї групи жінок був значно нижче показників контрольної групи, 3.59±2.0 нмоль/л. 5. Встановлено, що у жінок з дисменореєю та позаматковою вагітністю в анамнезі при ультразвуковому обстеженні перистальтичні хвилі міометрію мають знижені показники амплітуди, частоти та довжини перебігу, дискоординовані за напрямком, що є свідченням порушень вмісту стероїдних гормонів та простагландинів при дисменореї. Дискоординованість скорочень, яка характерна для більшості жінок, порушує процеси відторгнення функціонального шару ендометрію під час менструації, призводить до підвищеного внутрішньоматкового тиску, та, як наслідок, больового синдрому під час менструації. Рідкі, з малою амплітудою та довжиною перебігу, різного напрямку, скорочення є малоефективними під час овуляторного періоду, що порушує процеси транспортування яйцеклітини. 6. Корекція гормональних змін у жінок репродуктивного віку за схемами коригуючої гормональної терапії є ефективною та має найменшу кількість протипоказань та побічних ефектів, оскільки передбачає застосування природних гормональних компонентів. Метою лікування є не тільки відновлення абсолютного вмісту яєчникових гормонів, але й їх співвідношень. Фізіологічні характеристики маткових скорочень встановлюються при застосуванні коригуючої гормональної терапії. Вміст жіночих стероїдних гормонів в сироватці крові в періовуляторний період через три місяці після закінчення прийому препаратів, у жінок, які приймали коригуючу гормональну терапію, відповідали фізіологічним нормам (естрадіол – 829,3 ± 62,2 пмоль/л, прогестерон – 24,4 ± 1,39 нмоль/л), в групах жінок, які приймали гестагенну терапію або комбіновані оральні контрацептиви, спостерігалось зниження вмісту гормонів майже до початкового перед лікуванням рівня. |
