Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.15 – нервові хвороби. – Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України. – Харків, 2005.
Дисертація присвячена питанням прогнозування тяжкості перебігу та виходів тяжкої черепно-мозкової травми (ТЧМТ) з метою оптимізації лікування. Обстежено 280 потерпілих чоловічої статі, віком від 20 до 60 років, з вихідним рівнем порушення свідомості не більш 8 балів за шкалою ком Глазго, про кожного з яких були зібрані дані, що включали 208 клінічних і лабораторно-біохімічних ознак. Аналіз динаміки біохімічних показників з використанням методів описової статистики, виявив статистично значимі параметри, що виступають у ролі біохімічних маркерів виходу ТЧМТ. Це прогестерон у крові, серотонін у добовій сечі в 1 добу після ТЧМТ, метгемоглобін крові в 3 добу, оксігемоглобін крові на 5 добу, ВЕ і лактат у крові, що відтікає від мозку, гістамін і серотонін у добовій сечі – на 7, оксі- і метгемоглобін крові – на 10, лактат у крові, що відтікає від мозку, ДОФА в добовій сечі – на 14.
Прогнозування виходів ТЧМТ проводилося методом математичного моделювання. Моделі прогнозу складалися на 1, 3, 5, 7, 10 і 14 добу після травми. У модель прогнозу тяжкості перебігу та виходів ТЧМТ увійшли критерії: вік, тяжкість структурного і функціонального ушкодження головного мозку і найбільш прогностично значимі біохімічні маркери. Модель мала вид лінійної дискримінантної функції (ЛДФ), що розраховувалася для кожної групи хворих (тих, що вижили – ЛДФ1 і тих, що померли – ЛДФ2).
Аналіз вірогідності отриманих моделей виявив, що як при використанні тільки біохімічних маркерів прогнозу, так і при сполученні їх з одним з вищевказаних критеріїв неможливо одержати високу вірогідність прогнозу. Тільки використання сполучення біохімічних маркерів і сукупності таких критеріїв, як тяжкість морфологічного і функціонального ушкодження головного мозку, вік хворого дозволяє створити прогностичну модель з високою (87,5-97,6%) прогностичною здатністю, на всіх етапах спостереження.
1. В дисертації на основі результатів комплексного клініко-компьютерно-томографічного та біохімічного обстеження хворих з ТЧМТ представлено теоретичне узагальнення та вирішення наукової задачі оптимізації прогнозування тяжкості перебігу та виходів у хворих з ТЧМТ. На основі отриманих даних розроблена високодостовірна прогностична модель.
2. Клінічний перебіг, ступінь структурного ушкодження головного мозку, вихідна тяжкість розладів свідомості та вітальних функцій та вік хворого корелюють із нейрогуморально-гормональним показниками.
3. До біохімічних особливостей тяжкості перебігу і виходів ТЧМТ слід віднести: гіперкортизолемію, яка не залежить від виходу; збільшення гіпоксемії; недостатність засвоєння О2 клітинами головного мозку (активне споживання Л и ПВ); розлад МК у зв'язку з переважним ростом Г (піки на 3 і 7 добу) і НА; формування «SЕS»; достовірно меншу продукцію ПГР; гіперальдостеронемію при негативному виході захворювання. Прогностичними маркерами в 1 добу після ТЧМТ є нейропротективні речовини: С і ПГР, з 3 по 5 і в 10 добу – метHb, оксіHb, на 7 добу – Г, рСО2, BE, на 14 добу – ДОФА. Разом з тим, з 1 по 5 добу загальна інформаційна здатність моделі недостатня.
4. При різному ступені структурного ушкодження головного мозку особливості біохімічної відповіді на ТЧМТ пов'язані з ростом рівня кортизолу в крові безпосередньо після травми, що зменшується відповідно зростанню тяжкості травми, з повторним піком його на 7 добу; з наростаючої паралельно тяжкості травми гіпоксемією з повторним піком її на 7 добу; з метаболічними розладами в нервовій тканині (наростаюче споживання Л та ПВ), які зростають паралельно тяжкості травми; з ростом Г та НА з повторним піком їх на 7 добу; з гіперпродукцією ПГР, яка зменшувалась відповідно зростанню тяжкості травми; з продукцією альдостерону, яка збільшувалась паралельно тяжкості травми. Прогностичними маркерами є С та ПГР у 1 добу після ТЧМТ; метHb, оксіHb, Лв у 3-10 добу; ДОФА – у 14 добу. Однак, поетапна прогностична модель, заснована на одному критерії – ступені структурного ушкодження мозку і біохімічних маркерах, у 3-5 добу не має високої інформаційної здатності.
5. При різній вихідній тяжкості розладів свідомості і вітальних функцій до біохімічних особливостей перебігу та виходів ТЧМТ відносяться: зменшення ступеню гіперкортизолемії відповідно зростанню тяжкості вихідного стану хворих і при негативному виході; показники, що наростають паралельно вихідній тяжкості і несприятливому перебігу ТЧМТ: дефіцит доставки О2, метаболічні розлади нервової тканини, зростання НА і Г з перевагою ефектів останнього над С, зменшення росту ПГР, формування «SЕS» з 1 доби після травми. Прогностично значимі в 1 добу С и Г, у 3, 5, 7, 10 –метHb, оксіHb, рСО2, Г, у 14 – ДОФА. Але з 1 по 5 добу поетапна прогностична модель, заснована на біохімічних маркерах і одному критерії – вихідній тяжкості розладів свідомості і вітальних функцій, не має високої інформаційної здатності.
6. До біохімічних особливостей перебігу та виходів ТЧМТ у постраждалих різних вікових груп слід віднести незалежну від віку і виходу гіперкортизолемію; гіпоксемію, що наростає зі збільшенням віку при летальному виході; активне засвоєння Л клітинами мозку в хворих зрілого віку при негативному виході; незалежний від віку вазоспазм складного генезу з піками на 3 (у молодих за рахунок росту Г, у зрілих хворих – НА) і 7 добу (у молодих за рахунок росту Г и НА, у зрілих хворих – Г); відсутність «SES» у потерпілих зрілого віку, що вижили; менший, але більш тривалий, викид ПГР в хворих зрілого віку. Прогностично значимі в 1 добу після ТЧМТ – С та ПГР, з 3 по 10 – метHb, оксіHb, рСО2, BE, Г, у 14 – ДОФА. Однак інформаційна здатність моделі, заснованої на біохімічних маркерах і одному критерії – віці хворих, з 1 до 7 доби недостатня.
7. Високодостовірна поетапна модель прогнозу тяжкості перебігу та виходів ТЧМТ повинна включати такі загальновизнані прогностичні критерії, як ступінь структурного ушкодження головного мозку, вихідну тяжкість розладів свідомості і вітальних функцій, вік потерпілих, у сполученні з біохімічними маркерами: С и ПГР у 1 добу; метHb – у 3; оксіHb – у 5; С, Г, Лв, ВЕв – у 7; метHb, оксіHb – у 10; ДОФА, Лв – у 14.
Публікації автора:
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. Особенности общего адаптационного ответа при различных исходах тяжелой черепно-мозковой травмы. // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2002, №2. – С.14-27. (Автором обстежено хворих, відпрацьовано матеріал, оформлена стаття).
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. Возрастные особенности обмена биогенных аминов при тяжелой черепно-мозговой травме // Украинский нейрохирургический журнал. – 2002, №1. – С.23-28. (Автором обстежено хворих, відпрацьовано матеріал, оформлена стаття).
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. Прогноз исхода тяжелой черепно-мозговой травмы при различной степени повреждения головного мозга // Украинский нейрохирургический журнал. – 2002, №4. – С.55-58. (Автором обстежено хворих, відпрацьовано матеріал, оформлена стаття).
Зозуля О.О. Прогноз виходу тяжкої черепно-мозкової травми у потерпілих із різною тяжкістю функціональних розладів головного мозку // Медичні перспективи. – 2003. – Т.VIII, №3. – С.51-54.
Зозуля О.О. Особливості загальної адаптаційної відповіді при різних виходах тяжкої черепно-мозкової травми у потерпілих із різними сткупенями функціональних розладів головного мозку // Медичні перспективи. – 2004. – Т. IX, 31. – С.36-43.
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. Место маркеров и критериев в математическом моделировании прогноза исхода и тяжести течения тяжелой черепно-мозговой травмы. // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2002, №2(д). – С.11-12. (Автором зібрано і опрацьовано матеріал, написана стаття).
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. К вопросу о выборе прогностических критериев исхода тяжелой черепно-мозговой травмы // Політравма – сучасна концепція надання медичної допомоги / Збірник тез. – Київ,2002. – С.56-57. (Автором написані тези.)
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. Биогенные амины как маркеры прогноза исхода тяжелой черепно-мозговой травмы // ІІІ съезд нейрохирургов России. – Санкт-Петербург, 2002. – С.408. (Автором написані тези.)
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. Вариант математической модели прогноза исхода тяжелой черепно-мозговой травмы // ІІІ з’їзд нейрохірургів України, Алушта, 2003. – Киев,2003. – С.45. (Автором написані тези.)
Дзяк Л.А., Зозуля О.А. О взаимосвязи между возрастом, тяжестью и исходом тяжелой черепно-мозговой травмы // Актуальные проблемы медицины / Сборник научн. трудов. – Днепропетровск: “Наука и образование”. – 2001, т.ІІ. – С.66-68. (Автором зібрано і опрацьовано матеріал, оформлена стаття).
