Забезпечення зайнятості населення зони радіоактивного забруднення повинно здійснюватись за тісної взаємодії органів державної влади, роботодавців, закладів освіти, служби зайнятості та населення. З огляду на вищезазначене можна виокремити такі основні напрями ефективного управління зайнятістю населення: підвищення ефективності професійного навчання та професійної орієнтації населення, що має сприяти попередженню можливого безробіття через оволодіння найбільш придатною для даної особи професією, котра водночас користується попитом на ринку праці; управління процесом вивільнення кадрів, в основі якого – запобігання масових звільнень через швидке реагування на очікувані звільнення працівників; раціональну перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників, вивільнених з підприємств і організацій; управління міграцією робочої сили, що має на меті її територіальний перерозподіл з урахуванням специфіки регіональних ринків праці.
Вкрай важливо узагальнити усю інформацію щодо потреб у кадрах у регіональному розрізі, що зумовлює необхідність формування інформаційного банку вакансій в цілому по Україні. Даною інформацією повинна користуватись місцева служба зайнятості задля забезпечення працевлаштування населення регіонів за рахунок можливого переселення в іншу місцевість. У процесі дисертаційного дослідження доведено важливу роль професійного навчання, що підвищує конкурентоспроможність працівників на ринку праці. Можливість професійного розвитку носія робочої сили одночасно у декількох напрямках є своєрідною гарантією зайнятості працівника на ринку праці навіть в умовах економічної кризи, за якої, як вже зазначалося, зайнятість населення може бути забезпечена шляхом запобігання масового вивільнення кадрів на підприємствах, де здійснюється реструктуризація або перепрофілювання. Найбільш імовірним шляхом забезпечення зайнятості вивільнених працівників, зокрема з ЧАЕС, можна назвати переорієнтацію на новий вид діяльності з подальшою адаптацію до нових умов. Узагальнюючи міркування щодо подальшого розвитку подій, спрогнозованих у контексті аналізу трудового потенціалу м. Славутича, доцільно зробити наступні висновки. По-перше, трудовий потенціал Славутича у найближчий період часу матиме тенденцію до зростання за рахунок переважання у місті народжуваності над смертністю. З цього випливає, що ринок праці постійно поповнюватиметься молоддю, котра увійде до складу економічно активного населення. По-друге, вивільнення кваліфікованих кадрів ЧАЕС призведе до можливої необхідності їх подальшої перепідготовки та працевлаштування не за фахом або, що вельми вірогідно, еміграції за межі країни. По-третє, стан ринку праці м. Славутича серйозним чином вплине на ринки праці міст Києва, Чернігова та Чернігівської області, створивши там надмірну пропозицію робочої сили. Це, в свою чергу, зумовить потребу її збалансованості з попитом, що розширить спектр функцій і завдань місцевих служб зайнятості в сфері організації докладання праці. У ході виконання роботи розроблено механізм раціональної професійної переорієнтації населення з урахуванням специфіки мислення та особливостей референтних знань працівників, який доцільно застосовувати у процесі закриття потенційно небезпечних об’єктів. |