1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної наукової задачі, що полягає у розробці ефективних заходів первинної і вторинної судово-психіатричної профілактики тяжких СНД психічно хворих, спрямованих проти членів сім’ї. 2. Клініко-психопатологічний аналіз психічних порушень у хворих на шизофренію та з ОУГМ показав суттєві відмінності клінічних показників між групами хворих, що скоїли СНД у сім’ї та тими, що не мали агресивних тенденцій. Особливості психічних розладів, які достовірно переважали у хворих основної групи, що скоїли тяжкі СНД, розцінено як клінічні предиктори ризику агресивної поведінки психічно хворих у колі сім’ї. 2.1. Синдромальні чинники ризику є найважливішими з усіх клінічних предикторів агресивної поведінки. До них належать: маячні синдроми або компоненти синдромів, які спрямовані на конкретних членів сім’ї (персоніфіковані), поєднують різні види маячення обов’язково з персекуторним змістом, супроводжуються виразними афективними переживаннями з відчуттям вітальної загрози для власного життя; галюцинаторні “голоси” імперативного змісту, що наказують вбити певних членів родини, особливо в поєднанні з маячними переживаннями внутрішньосімейної спрямованості; психопатоподібні синдроми у хворих на шизофренію та експлозивний тип недоумства легкого чи помірного ступеню у хворих з ОУГМ; простий (інтелектуально-мнестичний) тип недоумства за умови тривалої психотравмуючої ситуації в сім’ї з провокативною поведінкою жертв; дисфоричні синдроми психотичного рівня або розлади свідомості в анамнезі. 2.2. Суттєвими клінічними предикторами ризику є екзогенно-ендогенні чинники, які негативно впливають на перебіг захворювання (зловживання ПАР, додаткові ЧМТ, супутня соматична, неврологічна патологія) і відсутність регулярного психіатричного спостереження й адекватного лікування. Прогредієнтний перебіг захворювання, а також психотичні стани і стадія розгорнутої клінічної картини у хворих на шизофренію та непсихотичні стани і кінцева стадія захворювання у хворих з ОУГМ становлять додаткові чинники ризику у поєднанні з вищенаведеними синдромальними особливостями. 3. У результаті порівняльного аналізу соціально-демографічних і експериментально-психологічних показників встановлені соціально-особистісні чинники ризику скоєння агресивних СНД психічно хворих у колі сім’ї. До них слід відносити: виховання в умовах гіпоопіки та бездоглядності; конфліктні взаємини в родини з непорозумінням і непоступливістю один до одного, з частими сварками, що нерідко переростають в бійки, приниженнями, епізодами агресивного ставлення до родичів в анамнезі; проживання в асоціальному мікросередовищі з несприятливими соціальними контактами поза межами сім’ї у хворих на шизофренію та в колі родини у осіб з ОУГМ; зловживання ПАР; кримінальний досвід; трудова дезадаптація з повною відсутністю державної матеріальної підтримки, на фоні якої хворі займаються активно-незаконною діяльністю для забезпечення власних потреб; наявність асоціальних особистісних орієнтацій; високий рівень агресивності, ворожості, низький рівень фрустраційної толерантності, а також високий рівень реактивної тривожності – в осіб з ОУГМ, наявність дисимулятивних тенденцій, неадекватно завищена самооцінка – у хворих на шизофренію. 4. Хворі з агресивними тенденціями обох нозологій становлять високу суспільну небезпеку в родині. Про це свідчить переважання вбивств та тяжких тілесних ушкоджень з летальним кінцем у структурі їх СНД та висока вірогідність загибелі жертв внутрішньосімейної агресії, яка становить 77,8% у групі шизофренії та 66,7% у групі з ОУГМ. Хворі на шизофренію більш криміногенні та небезпечні для членів своїх сімей, ніж особи з ОУГМ, на це вказує суттєве переважання вбивств у структурі їх кримінальних дій, висока частка летальних випадків серед потерпілих і велика численність жертв при скоєнні розширених деліктів. 5. Агресія неосудних психічно хворих чоловіків незалежно від нозологічної належності у 70% випадків спрямована на жінок. Жертвами агресивних дій хворих на шизофренію, в першу чергу, стають батьки, потім дружини. Особи з психічними розладами органічного генезу найчастіше виявляють агресію проти дружин, лише потім батьків та інших родичів. Спрямованість агресії корелює з сімейним станом хворих. 6. Аналіз генезу тяжких СНД розкрив неоднорідну участь криміногенних чинників у детермінації внутрішньосімейних агресивних дій. У хворих на шизофренію найвагомішу частку в генезі становили клінічні та особистісні чинники. В осіб з ОУГМ відмічалась чільна роль клінічних і ситуаційно-соціальних чинників. Тобто, у детермінації агресивної поведінки хворих на шизофренію основна роль належить суто внутрішнім механізмам (хворобливим переживанням і властивостям особистості), а в осіб з органічною нозологією реалізацію агресії суттєво провокують зовнішні імпульси. 7. Для підвищення ефективності заходів первинної профілактики тяжких внутрішньосімейних СНД, а також з метою запобігання повторним агресивним діям, потрібно своєчасно виявляти отримані клінічні та соціально-особистісні предиктори ризику агресивної поведінки психічно хворих у колі сім’ї. 8. З метою підвищення ефективності заходів вторинної судово-психіатричної профілактики, лікувально-реабілітаційні програми ПЗМХ слід будувати індивідуалізовано щодо кожного конкретного хворого з урахуванням чинників генезу скоєних СНД. Це дозволить цілеспрямовано впливати на фактори, що приймали участь в процесі формування і реалізації внутрішньосімейної агресії та сприятиме швидкому усуненню суспільної небезпеки, скороченню тривалості ПЗМХ, зменшенню економічних витрат держави на утримання хворих у лікарняних умовах. |