1. Серед основних причин інтраамніального інфікування на предгравідарному етапі необхідно виділити наявність урогенітальної інфекції (60,0 %); хронічні запальні процеси репродуктивної системи (44,0 %) і нирок (30,0 %), а також репродуктивні втрати інфекційного генезу: невиношування, передчасні і термінові пологи інфікованими плодами (34,0 %). 2. Клінічний перебіг вагітності в жінок з інтраамніальним інфікуванням ускладнюється ФПН (62,0 %); гестаційною анемією (52,0 %); загостренням урогенітальної інфекції (34,0 %) і порушенням мікробіоценозу статевих шляхів (38,0 %). 3. Частота ПП у жінок з інтраамніальним інфікуванням складає 28,0 %, причому в 28-32 тиж. недоношеність мала місце в 57,1 % спостережень, а в 33-36 тиж. - відповідно в 42,9 % випадків. Передчасний розрив плодових оболонок відзначено в 71,4 % обстежених, а регулярна пологова діяльність, що не піддається корекції – у 28,6 % пацієнток. 4. Перинатальні наслідки розродження при інтраамніальному інфікуванні характеризуються високою частотою інтранатальної асфіксії (44,0 %); ЗВУР плода (60,0 %); макроскопічніми ознакими внутрішньоутробного інфікування (28,0 %) і респіраторним дистрес-синдромом (28,0%). У неонатальному періоді має місце значна частота постгіпоксичної енцефалопатії (28,0 %); реалізації інтраамніального інфікування (22,0 %); геморагічного синдрому (8,0 %) і гіпербілірубінемії (8,0 %). Сумарні перинатальні втрати склали серед жінок із високим рівнем внутрішньоутробного інфікування 60,0 (дистрес плода на фоні недоношеності і постнатальний менінгоенцефаліт). 5. У жінок з інтраамніальним інфікуванням порушення мікробіоценозу статевих шляхів починаються з 18-20 тиж. вагітності і характеризуються зниженням кількості лактобацил (76,0 %); біфідобактерій (64,0 %) і молочнокислих стрептококів (42,0 %) при одночасному рості штамів стафілокока (44,0 % - переважливо золотавого) і появі невисокої частоти хламідій (16,0 %); кандид (16,0 %); ешерихій (14,0 %); протея (10,0 %); уреаплазм (10,0 %) і мікоплазм (8,0 %). Крім того, відзначена наявність гострих форм хламідій (6,0 %); герпетичної (6,0 %) і цитомегаловірусної інфекції (4,0 %), а носійство цих же мікроорганізмів - у кожному десятому спостереженні (10,0 %). Ці зміни зберігаються аж до розродження. 6. Використання запропонованої методики дозволяє знизити частоту ФПН (з 62,0 до 30,0 %); загострення урогенітальної інфекції (з 34,0 до 16,0 %); порушень мікробіоценозу статевих шляхів (з 38,0 до 14,0 %); ПП (з 28,0 до 12,0 %); асфіксії новонароджених (із 34,0 до 16,0 %); ЗВУР плода (з 60,0 до 32,0 %); интраамніального інфікування (з 28,0 до 10,0 %) і сумарних перинатальных втрат (з 60,0 до 20,0 ). |