Результати наукового пошуку дають змогу зробити такі висновки: 1. Проблема соціалізації особистості залишається актуальною і залежно від історичних умов розвитку суспільства змінюються її завдання та шляхи їх вирішення. У сучасних дослідженнях проблема соціалізації особистості розглядається у філософському, психологічному, педагогічному, соціологічному аспектах, які взаємопов’язані і мають великий вплив на формування людини як соціальної особи з певним світорозумінням і світоглядом. Соціалізація особистості відбувається у тісному взаємозв’язку із формуванням світогляду, тобто світогляд – це форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона відчуває, сприймає, розуміє, оцінює навколишній світ, визначає своє місце і призначення в ньому. Засвоєння нею таких компонентів світогляду, як система знань, соціальні норми, суспільні цінності, ідеали, мета, а також організація процесу гармонійного світосприймання, є основою соціалізації. 2. Розроблена педагогічна технологія визначення рівнів соціалізації дітей дошкільного віку на основі теоретичного аналізу та вивчення стану досліджуваної проблеми на практиці, що сприяло виявленню сформованості соціальних знань, умінь і навичок дітей дошкільного віку. 3. Теоретично обґрунтована система професійно-педагогічної підготовки студентів до соціалізації дітей дошкільного віку є багатоаспектною і передбачає вдосконалення структури, змісту, форм і методів організації педагогічного процесу. В ході експериментального дослідження розроблено і реалізовано цілісну систему професійно-педагогічної підготовки студентів до соціалізації дошкільників. Вона спрямована на формування в майбутніх вихователів професійно-педагогічних знань, практичних умінь і навичок здійснювати процес соціалізації, формувати основи гармонійного світосприймання та розвиток умінь до самостійної наукової діяльності. Це функціональна система, що забезпечує цілісну підготовку до соціалізації дітей дошкільного віку в процесі комплексної діяльності студентів у вищому навчальному закладі (навчально-пізнавальної, науково-дослідної і навчально-практичної). Цілісний процес підготовки майбутніх вихователів ґрунтується на поєднанні теоретичного, практичного і професійного його компонентів. Так, формування системи теоретичних знань з проблеми соціалізації здійснювалось у таких напрямах: 1) усвідомлення студентами суспільної значимості проблеми соціалізації; 2) спрямованість студентів на здійснення процесу соціалізації; 3) спрямованість на самовдосконалення, на засвоєння форм і методів соціалізації та їх практичну реалізацію. Підготовка студентів до успішної діяльності забезпечується оновленням змісту навчальних дисциплін, спрямованого на формування світогляду майбутніх вихователів, саме з допомогою курсу “Педагогіка загальна і дошкільна”, який складається з теоретичної і практичної частин, а також узагальнюючим спецсемінаром “Теоретико-методичні основи соціалізації дітей дошкільного віку”. 4. Експериментальна перевірка системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів до соціалізації дітей дошкільного віку здійснювалась у три етапи: перший – формування системи теоретичних знань про соціалізацію дітей дошкільного віку – передбачало введення на третьому курсі (п’ятий і шостий семестри) лекційних та семінарських занять, у процесі яких студенти усвідомлювали особливості соціалізації дітей; другий – засвоєння практичних знань і формування умінь здійснювати процес соціалізації, вироблення потреби в інтеграції теоретичних знань з практикою, розвиток здатності обґрунтовувати власний підхід до здійснення соціалізації дошкільників, формування у них основ гармонійного світосприймання здійснювалось під час лабораторно-практичних занять та в ході самостійної наукової діяльності студентів четвертого курсу (сьомий і восьмий семестри); третій – формування професійних умінь і навичок – відбувалося протягом п’ятого курсу (дев’ятий і десятий семестри), здійснювалось під час педагогічної практики студентів та оволодіння змістом спецсемінару “Теоретико-методичні основи соціалізації дітей дошкільного віку”. У процесі професійно-педагогічної підготовки студенти оволоділи теоретичними знаннями і практичними уміннями вирішувати такі завдання: поглиблювати і систематизувати набуті знання із проблеми соціалізації, удосконалювати уміння здійснювати соціалізацію, формувати основи гармонійного світосприймання, добирати ефективні форми і методи, розробляти програму соціалізації дітей дошкільного віку та спрямовувати навчально-виховний процес дошкільників на їх соціалізацію. У ході дослідження були розроблені відповідні критерії сформованості професійно-педагогічних умінь студентів здійснювати соціалізацію дітей дошкільного віку: засвоєння та усвідомлення теоретичних знань з проблеми соціалізації, уміння інтегрувати теоретичні знання з практикою, уміння здійснювати процес соціалізації дошкільників на практиці. Реалізація запропонованої системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів сприяє формуванню умінь ефективно здійснювати соціалізацію дошкільників, формувати у них основи гармонійного світосприймання, творчого добору форм і методів, конструювання і реконструювання процесу соціалізації. 5. У результаті впровадження системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів у вищому навчальному закладі студенти оволоділи такими професійно-педагогічними уміннями: усвідомлювати роль соціального становлення дошкільників у гармонійному розвитку особистості; проектувати й організовувати процес соціалізації; володіти психолого-педагогічними методами дослідження і діагностики рівнів соціалізації дошкільників на основі запропонованої методики; здійснювати об’єктивний особистісно-гуманістичний підхід до контролю й оцінки соціально значимих знань, умінь і навичок дітей дошкільного віку; виконувати дії спрямовані на соціалізацію дошкільників, формувати у них основи гармонійного світосприймання, застосовуючи ефективні форми і методи роботи; сприяти засвоєнню і відтворенню соціального досвіду дітьми; складати власні програми соціалізації дітей дошкільного віку; співпрацювати з батьками дітей, надавати їм консультативну допомогу. У майбутніх вихователів сформувалися уміння особистісного і професійного самовдосконалення: володіння методами самоаналізу; здатність до аналізу власного досвіду здійснювати процес соціалізації; визначати шляхи професійного самовдосконалення; систематизувати, узагальнювати наукову інформацію та використовувати у власній педагогічній діяльності. 6. Показник результативності дослідницьких методик підготовки студентів до соціалізації дошкільників визначався на основі виявлення рівнів засвоєння теоретичних знань, практичних умінь здійснювати соціалізацію та професійних умінь здійснювати соціалізацію дошкільників на практиці, зокрема: високий рівень – студенти досконало оперують основними поняттями; середній рівень – поверхове усвідомлення сутності процесу соціалізації та шляхів її здійснення; низький рівень – студентам характерне пасивне ставлення до проблеми. Узагальнені проміжні і підсумкові результати експерименту підтвердили ефективність розробленої системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів до соціалізації дітей дошкільного віку. Аналіз проблеми на історико-теоретичному, методологічному і практичному рівнях підтвердив гіпотезу про те, що процес професійної підготовки майбутніх вихователів до соціалізації дітей дошкільного віку буде ефективними за умов структурування змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів адекватно до логіки формування соціального досвіду дошкільників, оволодіння педагогічною технологією визначення рівнів соціалізації дітей дошкільного віку при застосуванні методів і засобів у навчальному процесі, спрямованих на формування умінь і навичок студентів здійснювати процес соціалізації дітей дошкільного віку. Результати дослідження можуть бути використані у подальших розробках проблеми удосконалення професійної підготовки педагогічних кадрів до соціалізації особистості у педагогічних навчальних закладах III–IV рівнів акредитації, а також в інститутах післядипломної освіти педагогічних працівників. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми професійної підготовки вихователів до соціалізації дошкільників. Подальшого дослідження потребують: удосконалення форм і методів соціалізації особистості; обґрунтування методичної основи фахової підготовки майбутніх вихователів та учителів початкової школи до соціалізації дітей дошкільного віку. |