1. Історико-педагогічний аналіз досліджуваної проблеми дає підстави зробити висновок про багатоетапність розвитку інституту домашніх вихователів. У ході дослідження було виявлено одинадцять етапів становлення та розвитку інституту домашніх вихователів, починаючи від найдавніших часів (палеоліт) до сучасності (ХХІ століття). В основу виділення кожного періоду було покладено критерій наявності інформації про функціонування й інституціоналізацію процесу передачі і засвоєння досвіду в просторово-часових координатах розвитку цивілізації: І етап – зародження процесу індивідуального виховання; ІІ етап – індивідуальне виховання та навчання, зумовлене матріархальними відносинами; ІІІ етап – монополія права на розумове виховання, що здійснюється індивідуально у сім’ї; ІV етап – індивідуальне навчання та виховання набуває форми „кумівства”.V етап – домашнє виховання набуває вигляду „годувальництва”; VI етап – домашнє навчання та виховання стає пріоритетним для вищої знаті; VII етап – широке розповсюдження домашньої освіти, функції домашніх вихователів виконують не лише вітчизняні домашні вихователі, але й іноземці; VIII – домашня освіта – провідна форма впливу на підростаюче покоління, з’являються перші заклади з підготовки професійних домашніх вихователів; IX етап – домашня освіта набуває всеохоплюючого характеру, підвищення вимог до професійного рівня домашнього вихователя; Х етап – занепад інституту домашніх вихователів, що пов’язано з зміною суспільного устрою. ХІ етап –відродження та інституціалізація інституту домашніх вихователів. Проаналізовано сутність дефініції „домашній вихователь”, що набувала особливого змісту залежно від специфіки соціальної ситуації (майстер грамоти, мандрівний дяк, гувернер, гувернер-кімнатний наглядач, домашній вихователь, бонна, няня). 2. Охарактеризовано педагогіко-герменевтичний підхід до підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї. Педагогічні засади реалізації цього підходу зумовлюють використання літературно-художніх текстів для розвитку професійної суб’єктно-значущої інформації, в якій гармонійно поєднуються раціональне та ірраціональне, інтелектуальне й почуттєво-емоційне. Процес професійної підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки в пізнавально-літературному полі творів педагогів (Дж. Локк, М. Монтень, Я. Корчак, С. Русова, В. Сухомлинський,), письменників (Марко Вовчок, Н. Кобринська, О. Кобилянська, О. Пушкін, Л. Толстой, О. Бунін) забезпечує умови для самовизначення і творчої самореалізації майбутнього фахівця. 3. Для визначення ефективності підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку до роботи у сім’ї розроблено і обґрунтовано критерії і показники: педагогічної компетентності (знання з теорії та історії педагогіки, загальної та дошкільної психології, історії функціонування інституту домашніх вихователів, знання пріоритетних гувернерських методик, педагогічних технологій та стратегій виховання та навчання; уміння організувати навчально-виховний процес в умовах сім’ї, готовність до визначення оптимального змісту, форм та методів згідно об’єктивних умов); соціально-правової компетентності (елементарні законодавчо-правові знання, у контексті використання їх у професійній діяльності; вміння визначати власний соціальний статус, стримано реагувати на психоемоційний стан членів сім’ї; усвідомлення необхідності соціалізації дитини, яка виховується в умовах сім’ї); комунікативної компетентності (емпатія; уміння спілкуватися з членами родини; уміння активізувати учасників навчального процесу), імпровізаційних умінь (творче оволодіння технологіями індивідуального навчання та виховання дитини у домашніх умовах; уміння імпровізувати, використовувати спеціальні педагогічні здібності; оперативно реагувати на незаплановані зовнішні впливи, створювати оптимальні умови освітнього процесу, що стабілізуватимуть психоемоційний стан дитини) 4. Враховуючи виявлені у результаті довготривалих педагогічних досліджень потенційні можливості та невикористані ресурси педагогічного процесу вищих навчальних закладів освіти, було розроблено модель підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї. Авторська модель ґрунтується на педагогіко-герменевтичному підході і включає послідовну реалізацію трьох взаємопов’язаних компонентів: презентація тексту; професійна ідентифікація тексту; особистісна рефлексія реципієнта на закладену в тексті інформацію. Експериментальна перевірка розробленої моделі довела її доцільність й ефективність застосування при формуванні професійної готовності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку до роботи у сім’ї. 5. Розроблено методичні рекомендації щодо формування професійної компетентності студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї, передбачають впровадження авторського курсу “Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі”, який інтегрує теоретичну (історико-педагогічна, соціально-правова, психолого-методична, педагогіко-корекційна інформація) і практичну (діалогізація, психодрама, круглий стіл, ділові ігри, педагогічне стажування у сім’ях) складові. До напрямів подальших досліджень відносимо вивчення проблеми підготовки фахівців до роботи з дітьми з особливими потребами, обдарованими дітьми, специфіку підготовки майбутніх педагогів з сім’ями, які мають прийомних дітей, а також батьками-вихователями будинків сімейного типу. |