У дисертаційній роботі вирішено науково-практичну задачу управління економічними ризиками в енергозбутовій діяльності енергокомпаній України на основі: систематизації й класифікації факторів економічних ризиків; аналізу й оцінки їх якісних і кількісних характеристик; визначеня ваги пріоритетних груп і простих ризиків; обґрунтування методів зниження ризиків; розроблення економіко-математичної моделі вибору і прийняття ефективних управлінських рішень. Основні висновки наукового дослідження і узагальнення одержаних результатів зводяться до наступного. 1. Економічний ризик є об’єктивним, невідворотним елементом прийняття будь-якого господарського рішення й одним з основних факторів, впливаючих на прибутковість енергокомпаній. 2. В умовах невизначеності і тяжких наслідків ризик повинен стати об’єктом планування (можливість заздалегідь мати програму дій на випадок несприятливих обставин). Без програмних заготовок, компанія може опинитися у важкій ситуації через брак часу на їхню розробку. 3. На рівень і стан економічних ризиків ЕЗД впливають як об’єктивні (зовнішні), так і суб’єктивні (внутрішні) фактори (умови). Зовнішні фактори (умови): прямої дії (податкова система, корпоративне законодавство, ринкова конкуренція) й непрямої дії (стан макроекономіки, рівень інфляції, політична нестабільність, економічне становище галузі). Внутрішні фактори визначаються насамперед потенціалом підприємства: стратегія, рівень маркетингу, технічне оснащення, організація праці, використання ресурсів. 4. Основною класифікаційною ознакою класифікації економічних ризиків у ЕЗД є конкертні витрати компанії. Економічні ризики розділені на три групи: ризики, пов’язані із здійсненням внутрішніх витрат ЕЗД; ризики, пов’язані із здійсненням зовнішніх витрат і ризики, пов’язані з трансакційними витратами. Класифікація ризиків дозволила установити сукупність їхніх взаємозв’язків і виробити методичні підходи і механізми управління ризиками. 5. Методичний підхід до оцінювання економічних ризиків базується на організаційно-економічній моделі, що по’єднує метод експертної оцінки та імовірнісний математичний апарат. Умовою об’єктивної оцінки економічних ризиків має служити поєднання кількісних і якісних методів оцінки. 6. Найбільшу імовірність настання ризикових подій мають ризики зі стовідсотковою імовірністю, а за умови бальної складової (значення ризиків оцінюються до 10 балів) можлива конкретизація і самих ризиків. Найбільше значення мають ризики, пов’язані: із кризою платіжної системи країни -
7,4 бала; з наростанням дебіторської заборгованості державному підприємству «Енергоринок» - 7,15 бала; з розкраданнями ЕЕ - 6,05 бала; з недосконалістю системи обліку ЕЕ - 4,02 бала. 7. Розроблена економіко-математична модель вибору ефективних управлінських рішень дозволяє: – ранжирувати шкалу рівнів ризику за видами споживання ЕЕ; – визначити коефіцієнти ризику банкрутства компанії та вивести сумарний ризик банкрутства компанії, а також здійснити ранжування проектів за ступенем зростання ризику. – обґрунтовані ефективні управлінські рішення. 8. Методи та заходи зниження економічних ризиків включають: - для внутрішніх витрат: повна приватизація «обленерго», страхування (хеджирування), обов’язкова сертифікація ЕЕ за показниками якості, розробка корпоративних нормативних актів (документів); - для зовнішніх витрат: позитивні рішення господарських судів і відповідальність судових виконавців під час стягнення боргових зобов’язань споживача ЕЕ, виконання бюджетів усіх рівнів у частині оплати за електроресурси бюджетних організацій - споживачів ЕЕ, реформування енергоринку України в напрямку подолання недобросовісної конкуренції; - для трансакційних витрат: результативність маркетингових досліджень (вивчення переваг споживачів ЕЕ), страхування в рекламному бізнесі, якість збирання і передачі інформації про ринки ЕЕ, використання різних форм оплати за спожиту ЕЕ, лобіювання законодавчих ініціатив щодо електроенергетики в Верховні Раді України. | 