У дисертації проведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у дослідженні сутності, стану та особливостей формування професіоналізму державних службовців, що сприятиме інтенсивному розвитку кадрового потенціалу державного управління та досягненню успіху в розбудові української держави. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, характеризуються науковою новизною та дають можливість зробити низку узагальнюючих висновків і рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення. Аналіз наукової літератури з проблем державного управління та державної служби свідчать, що професіоналізм державних службовців не виступав як предмет спеціальних досліджень, більшість дослідників опосередковано торкались розв’язання цього складного завдання, що зумовило необхідність поглибленого вивчення сутності, стану та проблем його формування. 1. Виходячи з аналізу особливостей роботи кадрів державної служби, автором розкрита сутність професіоналізму державних службовців, ключовими словами якої є: державна служба, державна посада, компетенція, компетентність, професійний досвід, потреба у професійному зростанні, самореалізації та якісному виконанні службових обов’язків. На основі аналізу категорій “професія”, “професійна культура”, “професіоналізм” тощо, в дисертації визначено поняття “професіоналізм державного службовця” - як якісно-ціннісний комплекс поєднання глибоких знань, практичного досвіду, загальнолюдських цінностей, що відображає ступінь самоорганізації особи, ефективність її професійної діяльності, сприяє розвитку авторитету державної служби. 2. У процесі наукової роботи обгрунтовано, що розвиток професіоналізму державних службовців супроводжується соціальним характером деформацій перехідного періоду українського суспільства, що призвело до ослаблення професійних управлінських якостей службовців: порушення дії механізмів відповідальності, дисципліни та соціального контролю, посилення традицій архаїчного суспільства з його системою привілеїв, відновлення гірших стереотипів традиційного чиновництва, меркантилізації відносин службовців (протекціонізм, хабарництво, бюрократизм, корупція та інше). 3. З огляду на професіоналізм державних службовців, як принцип державної служби, визначено його основні риси: здатність державного службовця оперативно, з урахуванням конкретних умов і практичних можливостей, знаходити найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених завдань у межах нормативно визначених повноважень; вміти аналізувати та прогнозувати розвиток ситуації, і на основі компетенції, наданою певною посадою, гармонізувати відносини влади і соціуму, що має сприяти розвитку як особистості державного службовця, так і громадянина, піднесенню авторитету державної влади. 4. За результатами дослідження доведено, що професіоналізм державних службовців розглядається як професіоналізм соціально-професійної групи інтелігенції. Специфічним для них, як ні одної іншої групи інтелігенції, є характерне органічне поєднання базових функцій інтелігенці (фахово-спеціальної та культурно-соціалізуючої) з основною для службовців – управлінсько-організаційною. Базисом культурно-соціалізуючої функції є професійна культура, яка є іманентною характеристикою ефективності, властивою самій природі управлінсько-організаційній діяльності. У професійній культурі державні службовці синтезують пласти професійної етики та загальньнолюдські цінності, цінності державної служби та професійні цінності своєї соціальної групи. Осмислення суті професійної культури надає можливість поглибити сутнісні характеристики професіоналізму, акцентувавши увагу на способі реального функціонування в різних типах соціальних відносин, в даному випадку відносин державного службовця і громадян держави, керівника та підлеглого. Вимоги до службовця в суспільстві особливо завищені, і це в свою чергу стимулює потребу у його професійному зростанні. 5. Формування професіоналізму державних службовців – це накопичення професійного управлінського досвіду, досягнення високої якості в управлінській діяльності, при чому доцільно наголосити, що в даному випадку йдеться про професійну управлінську діяльність, оскільки управлінська діяльність в тому чи іншому вигляді властива більшості людей, але не для всіх вона є професією. 6. Процес формування професіоналізму державних службовців має свої особливості, які визначені потребою в організаційно-правовому забезпеченні цілісності та єдності процесів прогнозування і планування професійного розвитку кадрів, науково обгрунтованими програмами системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, якісним ресурсним забезпеченням навчального процесу, матеріальним та моральним стимулюванням, справедливим та обгрунтованим заохоченням управлінського апарату з боку держави у його професійному зростанні. 7. Змістовна частина нової моделі професіоналізму державних службовців, розроблена дисертантом, поєднує в собі концептуальні засади, на основі яких мають формуватись та реалізовуватися нормативно-правові акти розвитку державної служби і відповідно професійна діяльність службовців. Поряд з цим, вона визначає структуру, зміст та основні принципи державної служби, права та обов’язки державних службовців, професійно-кваліфікаційні характеристики їх посад, посадові інструкції, основні положення Концепції адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу та Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки. На основі вище викладеного автором зроблена спроба сформувати загальні вимоги до нової моделі професіоналізму державних службовців: глибоке засвоєння основних складових теорії державного управління; досконале володіння знаннями, вміннями, навиками, які необхідні для забезпечення виконання функцій держави в кожній конкретній сфері діяльності; вміння розробляти проекти нормативно-правових актів, розпоряджень та впроваджвати їх на практиці; прагнення та готовність забезпечувати розвиток всіх сфер життєдіяльності людини (економічної, соціальної, духовної, політичної); наявність таких якостей як ініціативність, творчість, здатність до виправданого ризику, людська порядність; володіння кандидатом на посаду державного службовця принаймні однією з офіційних мов Європейського Союзу; освоєння комунікативних навиків та основ ведення переговорів, використання інформаційних технологій з метою формування позитивного іміджу державної служби. Відповідно до цього дисертантом доведено, що професіоналізм державних службовців гармонізує внутрішньоорганізаційні відносини і взаємовідносини державних службовців із громадянами, що зумовлює розвиток ефективності державного управління та сприяє іміджу державної служби. За результатами аналізу дослідження дисертантом запропоновані такі практичні рекомендації: з метою мотивації державних службовців до активної творчої діяльності, підвищити стимулюючу роль посадових окладів, доплату за ранг, ввести почесне звання «Заслужений державний службовець»; Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України удосконалити методику щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань, затверджених Наказом Головного управління державної служби України 31.10.2003 р.; Головному управлінню державної служби України відповідно до Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки розробити дієву систему моніторингу професіоналізації державної служби; у контексті адаптації інституту державної служби в Україні до європейських стандартів постійно працювати над актуалізацією змісту професійної підготовки управлінських кадрів; створити умови для вільного доступу до інформації, яка стосується наявності вакантних посад державних службовців та вимог до кандидатур для роботи в органах виконавчої влади; на всіх рівнях діяльності органів державної влади запровадити інтегровану базу якісного складу державних службовців та аналізу показників кадрового потенціалу державного управління на його відповідність професійно-кваліфікаційним характеристикам посад в державних органах; у фахових журналах “Вісник Національної академії державного управління при Президентові України” та “Вісник державної служби” запровадити постійні рубрики “Професійний досвід”, “Кращий державний службовець”, “Вони формують авторитет державної служби” та надати можливість молоді на сторінках цих видань висвітлювати основні ідеї та пропозиції щодо формування професіоналізму державних службовців. З урахуванням актуальності розглянутої проблеми, подальшого дослідження потребують: механізм співпраці досвідчених державних службовців і молоді, державних службовців і громадян, вплив професіоналізму державних службовців на вирішення соціально-економічних та політичних завдань, роль особистісного фактора та авторитет керівника у формуванні професіоналізму. | 