Анотація до роботи:

Дем’янчук О.П. Продуктивність та кормова цінність різностиглих гібридів кукурудзи залежно від строку сівби і позакореневого підживлення в умовах Правобережного Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 – кормовиробництво і луківництво. – Вінницький державний аграрний університет, Вінниця, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню впливу строків сівби і позакореневого підживлення на ріст і розвиток, урожайність та якість зеленої маси, енергетичну та економічну ефективність гібридів кукурудзи різних груп стиглості в умовах Правобережного Лісостепу України. Оптимальним строком сівби для всіх гібридів кукурудзи є варіант за температури ґрунту на глибині загортання насіння 8-10 С. Кращою дозою внесення цеовіту мікро на фоні 10 кг/га карбаміду і 10 мл/га зеастимуліну в позакореневому підживленні є 1 л/га. Гібриди кукурудзи ранньостиглий Зорень, середньоранній Богун і середньостиглий Метеор 317МВ за ФАО належать до груп стиглості відповідно 180, 280 і 310 та забезпечують формування тривалого силосного конвеєру, що підвищує ефективність використання сільськогосподарської техніки під час заготівлі силосу

Найвищий чистий доход та рівень рентабельності і найнижчу собівартість 1 т кормових одиниць забезпечує середньостиглий гібрид Метеор 317 МВ у варіанті сівби за температури ґрунту 8-10 С.

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове наукове вирішення проблеми удосконалення технології вирощування гібридів кукурудзи різних груп стиглості залежно від строку сівби і позакореневого підживлення.

2. В умовах Правобережного Лісостепу України кращими компонентами силосного конвеєра є нові гібриди кукурудзи – ранньостиглий Зорень, середньоранній Богун та середньостиглий Метеор 317МВ. Почергове їх збирання в оптимальні фази росту і розвитку можливе протягом 18-20 днів, що забезпечує безперервне надходження сировини в фазі воскової стиглості зерна для силосування.

3. Встановлено, що найдовший вегетаційний період у досліджуваних гібридів кукурудзи був за першого і найкоротший – за третього строку сівби. Позакореневе підживлення цеовітом мікро прискорює настання фаз росту й розвитку і сприяє скороченню вегетаційного періоду досліджуваної культури на 2-3 дні. Тривалість вегетаційного періоду у ранньостиглого гібрида Зорень становила 98,3-103,3 дні і середньораннього Богун – 107,0-111,7, тоді як у середньостиглого Метеор 317МВ вона сягала 115,3-119,3 днів.

4. Оптимальним терміном сівби гібридів різних груп стиглості є сівба за температури ґрунту на глибині загортання насіння 8-10С. Це дає змогу протягом вегетації сформувати більшу асиміляційну поверхню, яка в середньому становила у ранньостиглого гібрида Зорень – 40,7-45,4 тис.м²/га, середньораннього та середньостиглого гібридів Богун та Метеор 317МВ відповідно 43,8-49,5 і 45,0-52,8 тис.м²/га.

5. Встановлено, що чиста продуктивність фотосинтезу гібридів кукурудзи визначалася строками сівби і тривалістю вегетаційного періоду, що пояснюється групою стиглості гібрида і позакореневим підживленням. Найвищий показник ЧПФ був у середньостиглого гібрида Метеор 317 МВ – 5,4-10,8 г/м² за добу.

6. Виявлено середню зворотну кореляційну залежність (r = -0,56) між рівнем водоспоживання і врожайністю зеленої маси гібридів кукурудзи. У липні тісний позитивний кореляційний зв'язок (r = 0,99) був між кінцевим урожаєм зеленої маси і сумою температур за місяць. У червні найбільший вплив на формування урожайності зеленої маси кукурудзи мали опади. Серед досліджуваних гібридів ранньостиглий Зорень краще реагував на червневі опади у варіантах сівби за температури ґрунту на глибині загортання насіння 8-10 і 10-12 С.

7. Найвищу урожайність досліджуваних гібридів кукурудзи було виявлено за сівби при температурі ґрунту 8-10 С, яка становила у гібрида Зорень – 39,7, Богун – 45,9 і Метеор 317МВ – 49,6 т/га). Приріст до контролю при цьому був на рівні 6,1 і 9,8 т/га (HIP₀₅ = 3,13 т/га). Позакореневе підживлення цеовітом мікро на фоні карбаміду і стимулятора росту порівняно з контролем забезпечило істотні прирости врожаю за всіх доз досліджуваного мікродобрива. Збільшення дози цеовіту мікро вдвічі (з 1 до 2 л/га) не забезпечувало достовірного зростання врожайності гібридів кукурудзи.

8. Найбільший вміст сухої речовини у вегетативній масі досліджуваної культури встановлено при сівбі за температури ґрунту 6-8 С. Серед гібридів за цим показником виділявся ранньостиглий гібрид Зорень, у якого в фазі воскової стиглості вміст сухої речовини становив 33,1-34,1%. Позакореневе підживлення цеовітом мікро в дозі 1л/га на фоні 10 кг/га карбаміду та 10 мл/га зеастимуліну сприяло збільшенню вмісту сухої речовини на 1,1%.

9. Якість зеленої маси кукурудзи на силос у фазі молочно-воскової і воскової стиглості на підставі повного зоотехнічного аналізу характеризується вмістом в 1 кг кормових одиниць, 0,23 і 0,26, сирого протеїну 22 та 25 г і обмінної енергії – 2,54 і 2,88 МДж.

10. За виходом кормових одиниць і перетравного протеїну кращим виявився строк сівби за температури ґрунту 8-10 С. Тут порівняно з контролем (10-12С) приріст становив відповідно 1,0 і 0,10 т/га. Найбільший збір поживних речовин порівняно з ранньостиглим гібридом Зорень був у середньостиглого гібрида Метеор 317МВ (відповідно на 2,60 і 0,24 т/га). Проведення позакореневого підживлення цеовітом мікро на фоні 10 кг/га карбаміду і 10 мл/га зеастимуліну сприяло істотному збільшенню виходу кормових одиниць і перетравного протеїну.

11. Найвищий чистий доход та рівень рентабельності і найнижчу собівартість 1 т кормових одиниць забезпечує середньостиглий гібрид Метеор 317 МВ у варіанті сівби за температури ґрунту 8-10С.

Рекомендації виробництву

В умовах Правобережного Лісостепу України на чорноземах типових малогумусних рекомендуються до впровадження в практику аграрного виробництва такі елементи технології вирощування гібридів кукурудзи:

висівати гібриди кукурудзи – ранньостиглий Зорень, середньоранній Богун і середньостиглий Метеор 317МВ, що належать за ФАО до груп стиглості 180, 280 і 310 та забезпечують формування безперервного силосного конвеєру і покращують використання сільськогосподарської техніки під час заготівлі силосу;

сівбу цих гібридів доцільно проводити за температури ґрунту на глибині загортання насіння 8-10 С;

для прискорення росту й розвитку, підвищення продуктивності рекомендованих гібридів кукурудзи у фазі 5-6 листків рекомендується проводити позакореневе підживлення цеовітом мікро у дозі 1 л/га на фоні 10 кг/га карбаміду і 10 мл/га зеастимуліну.

Публікації автора:

1. Єрмакова Л.М., Івановська Р.Т. Дем’янчук О.П. Складові сортової технології вирощування кукурудзи на силос // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН – К.: ЕКМО, 2005. – Вип. 3. – С. 74-79 (отримання та узагальнення експериментальних даних, висновки).

2. Єрмакова Л.М., Івановська Р.Т. Дем’янчук О.П. Урожайність гібридів кукурудзи різних груп стиглості залежно від строку сівби// Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН – К.: ЕКМО, 2005. – Вип. 1-2. – С. 87-92 (обробка та узагальнення отриманих результатів).

3. Дем’янчук О.П. Вплив строків сівби на водоспоживання кукурудзи // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН – К.: ЕКМО, 2005. – Вип. 4. – С. 58-62.

4. Дем’янчук О.П. Формування продуктивності гібридів кукурудзи залежно від строків сівби в умовах Правобережного Лісостепу // Тези наукової конференції. – Умань, 2005. – С. 15-16.

5. Дем’янчук О.П. Вплив позакореневого підживлення на продуктивність кукурудзи // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів 29-30 листопада 2005 року. Чабани. – К.: ЕКМО, 2005. – С. 49-51.