У дисертації викладені нові дані для вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні особливостей формування врожаю та якості насіння сортів сої різних груп стиглості залежно від мінеральних добрив, інокуляції насіння ризоторфіном, позакореневого підживлення та сеникації. Відмічено, що застосування позакореневих підживлень азотом N30 у фазу бутонізації і N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів, сприяло подовженню тривалості періоду вегетації на 1-3 дні, при порівнянні з контролем. Сеникація посівів сприяла прискоренню процесу дозрівання сортів сої. Найвищі показники величини площі листкової поверхні в посівах сої спостерігались у фазу повного наливу насіння при вирощуванні із застосуванням до сівби мінеральних добрив у дозі N30P60K60, інокуляції насіння ризоторфіном (штам 634 б) та обробки його біотрансформаторами, додатковому підживленні рослин сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів і проведенні сеникації посівів. Так, у сої Чернятка ці показники становили 45,8-45,9 тис.м2/га, у Артеміда – 46,8-47,1 і Подільська 1 – 48,0-48,2 тис.м2/га, що суттєво більше при порівнянні з контрольним варіантом. На цих же варіантах показники величини фотосинтетичного потенціалу у сорту Чернятка становили 2,225-2,230 млн.м2 днів/га, Артеміда – 2,250-2,255 і Подільська 1 – 2,378 –2,383 млн.м2 днів/га. У сорту Чернятка максимальні показники чистої продуктивності фотосинтезу (ЧПФ) в період повні сходи – початок цвітіння становили 3,49-3,54 г/м2 за добу; Артеміда – 3,38-3,43 та Подільська 1 – 3,31-3,45 г/м2 за добу. Найбільше органічної речовини в сортів сої формувалось в період кінець цвітіння – повний налив насіння. Так, на контрольних варіантах досліду, де сою вирощували із застосуванням мінеральних добрив у дозі N30P60K60, проводили інокуляцію насіння ризоторфіном (штам 634 б) та його обробку біотрансформаторами, у сорту Чернятка рівень накопичення органічної речовини становив 7,96-8,04 т/га. Максимальні значення цих показників у сорту Чернятка – 8,38-8,46, у Артеміди – 8,52-8,62 та у Подільської 1 – 8,69-8,76 т/га спостерігались на варіантах досліду, де додатково проводили позакореневі підживлення N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів, що суттєво більше, ніж на контролі. Найбільша кількість і маса активних бульбочок на коренях сої формувалась в період утворення зелених бобів – наливу насіння на варіантах досліду, де створено оптимальні умови для активного симбіозу. Так, у сорту Чернятка ці показники дорівнювали відповідно 25-39 шт. та 211-527 мг; у сорту Артеміда – 29-44 шт. та 240-607 мг і сорту Подільська 1 – 29-46 шт. та 249-634 мг на одну рослину. Підживлення сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів забезпечувало найбільшу тривалість активного симбіозу: у сорту Чернятка – 94-99 днів, Артеміда – 99-100 днів, Подільська 1 – 110-112 днів, що на 2-4 дні більше, при порівнянні з контролем. Відмічено максимальні значення активного симбіотичного потенціалу (АСП) у сорту Чернятка 18,5-19,4 тис.кг дн/га; Артеміда – 21,4-22,4; і Подільська 1 – 24,5-26,3 тис. кг дн/га на варіантах, де проводили позакореневі підживлення. На цих варіантах відмічено максимальні величини кількості біологічно фіксованого азоту у сорту Чернятка – 105 кг/га, у сорту Артеміда – 129 і у сорту Подільська 1 – 145 кг/га, що на 8-20 кг/га більше, при порівнянні із ділянками контролю. Максимальний врожай насіння сої у сортів Чернятка – 2,33; Артеміда – 2,71 та Подільська 1 – 2,77 т/га формувався на варіантах, де застосовували мінеральні добрива N30P60K60, проводили інокуляцію насіння ризоторфіном (штам 634 б), обробку його біотрансформаторами, підживлення N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів і застосовували сеникацію посівів, що на 0,18-0,20 т/га більше, при порівнянні із контролем. Залежність величини врожаю насіння сої Артеміда від умов вологозабезпечення року описується регресійними рівняннями: у роки з недостатньою вологозабезпеченістю (1999) У1=-3,8714+0,0055Х1-0,0028Х2; у роки з достатньою вологозабезпеченістю (2001) У2=-6,6032+0,0077Х1-0,0005Х2. Де: Х1 – сума ефективних температур за вегетаційний період сої, С; Х2 – кількість опадів за вегетаційний період сої, мм. Застосування позакореневих підживлень N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів та сеникація посівів забезпечили максимальні показники збору сирого протеїну у сорту Чернятка – 0,85 т/га, Артеміда - 1,02 та Подільська 1 – 0,98 т/га, що відповідно більше на 0,10; 0,11 і 0,09 т/га при порівнянні з контролем.
10. Екологічна оцінка сортів сої показала високу пластичність у сортів Київська 98, Артеміда, Подільська 416 і Подільська 1, врожай яких дорівнював відповідно: 2,46 т/га; 2,56; 2,49; 2,52 та 2,60 т/га. Максимальний вихід сирого протеїну становив у сорту Артеміда – 0,96 т/га, Побужанка 2 – 0,92, Київська 98 – 0,92 і Подільська 1 – 0,91 т/га. Найбільший вміст жиру (19,3-19,8%) забезпечили сорти Подільська 416, Подільська 2000 і Подільська1. Відмічено зниження вмісту пальмітинової С 16:0 і стеаринової С 18:0 насичених вищих жирних кислот всіх сортів сої, що вивчались в умовах правобережного Лісостепу України. 11. Економічна та біоенергетична оцінка технологій вирощування сої показала, що додаткове застосування позакореневих підживлень N30 у фазу бутонізації і N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів та сеникації забезпечує отримання максимального чистого прибутку і найбільшого рівня рентабельності у сорту Чернятка 132-139%, Артеміда 161-169% та Подільська 1 160-175%. При цьому біоенергетичний коефіцієнт дорівнював у сорту Чернятка – 3,55-3,51; Артеміда – 3,56-3,52; Подільська 1 – 3,57-3,53. |