1. У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі підвищення продуктивності озимої пшениці на основі добору кращих взаємодоповнюючих сортів, раціонального розміщення їх у сівозміні і визначення оптимальних строків сівби у ґрунтово-кліматичних умовах південної частини правобережного Лісостепу. 2. Перші періоди росту і розвитку рослин озимої пшениці „сівба-сходи” і „повні сходи – початок кущіння” за кращих умов життєзабезпечення по чорному пару проходили швидше, а після інших попередників, особливо після кукурудзи на силос, через дефіцит вологи, елементів живлення та інші чинники гальмувались на 2-7 днів. Тому наступний період „початок кущіння – припинення осінньої вегетації” по чорному пару починався відповідно раніше і тривав довше. У різні роки після кукурудзи він тривав від 8 до 32 днів, що свідчить проти шаблонного підходу до визначення строків сівби. 3. Повнота сходів також була більшою по чорному пару, ніж після кукурудзи на силос на 12-13%, оскільки вона перебуває у високій прямій кореляційній залежності від вмісту вологи в орному та метровому шарах грунту в період сівби (відповідно r = 0,95 і 0,97). 4. Раннє відновлення вегетації весною (як у 2002 році 5 березня, коли період „ЧВВВ – колосіння” тривав на 20 днів довше, ніж за середнього ЧВВВ у 2000 році) сприяє регенераційним процесам, виживанню рослин, збільшенню густоти продуктивних стебел (r = 0,79) і формуванню озерненого колосся на стеблах весняного кущіння, в тому числі пізніх посівів. 5. Період „воскова стиглість – повна стиглість зерна” ранньостиглого сорту Знахідка одеська після кукурудзи на силос тривав у середньому шість днів, після еспарцету і вико-вівса довше на один день і по пару на два. Середньоранні сорти Альбатрос одеський, Донецька 48, Одеська 267, Одеська 162, Ніконія і Селянка дозрівали через 4-6 днів, а середньостиглий сорт Ятрань 60 через 6-7 після сорту Знахідка одеська, що доцільно використати для зменшення напруження у період жнив. 6. Зимостійкість сортів у середньому за 1998/1999 – 2001/2002 роки була на рівні 80-100% за всіх попередників та строків сівби за винятком 1.09, коли зменшувалась до 56-64%. Однак слід враховувати, що за екстремальних умов зими 2002/2003 року повністю загинули всі сорти після всіх попередників крім вико-вівса, де збереглися на 48-56% сорти Одеська 162, Ятрань 60, Селянка та інші за сівби 20 вересня. 7. Стійкістю до посухи відзначаються Одеська 162, Ніконія і Селянка, особливо по чорному пару і за сівби 20 та 30.09, а стійкістю до вилягання Ніконія, Ятрань 60 і особливо Одеська 162. Вертикальна стійкість рослин залежить від їх висоти (r = -0,79) і тривалості періоду „ЧВВВ – колосіння” (r = -0,60). 8. За сівби 20.09 і пізніше завдяки невідповідності термічного режиму для розвитку шкідливих організмів пошкоджень шведською мухою практично не було, а ураження сніговою пліснявою, борошнистою росою та іржею значно зменшувалось, що доцільно використати як ефективний беззатратний і екологічно чистий метод захисту посівів. 9. Специфічність адаптивної здатності сортів різних груп інтенсивності полягає в тому, що сорт високоінтенсивної групи Одеська 162 виживає краще за сприятливих років по чорному пару (79%) і гірше за посушливих після кукурудзи на силос (29%), високопластичний сорт напівінтенсивної групи Донецька 48 за виживанням у найкращих умовах був останнім (66-70%), але першим за найгірших умов (36%), а сорти проміжної групи Селянка і Ятрань 60 були серед перших за виживанням і за сприятливих умов (70-82%), і за несприятливих (34-36%). Загальне виживання рослин перебуває в тісній прямій кореляційній залежності від вмісту вологи в грунті у час сівби (r = 0,82) і тривалості періоду „ЧВВВ – колосіння” (r = 0,86). 10. Густота продуктивних стебел, як основний елемент структури урожайності, в середньому за чотири роки була найбільшою за розміщення по чорному пару – 633-699 шт./мІ і найменшою після кукурудзи на силос – 451-516 шт./мІ. Вона перебуває у високій прямій кореляційній залежності від вмісту вологи в грунті в час сівби (r = 0,79), тривалості періоду „початок кущіння – припинення осінньої вегетації” (r = 0,91) та „ЧВВВ – колосіння” (r = 0,79) і тісній оберненій від тривалості періоду „сівба – початок кущіння” (r = -0,94). 11. Специфічність сортової реакції на попередники полягає в тому, що сорт високоінтенсивної групи Одеська 162 найвищу урожайність забезпечує по чорному пару (в середньому за чотири роки 75,6 ц/га і в сприятливому 2001 році 93,7 ц/га), а найменшу після кукурудзи на силос (29,6 ц/га в несприятливому 1999 році проти 33,4-41,4 ц/га у решти сортів). Сорт напівінтенсивної групи Донецька 48 за урожайністю по чорному пару поступається Одеській 162 на 12,6 ц/га, але перевищує її після кукурудзи на силос на 5,0 ц/га. Сорти проміжної групи Селянка після еспарцету і Ятрань 60 після вико-вівса перевищують Одеську 162 відповідно на 2,4 ц/га і 3,6 ц/га при НІР05 1,8 і 1,9 ц/га, а після кукурудзи на силос неістотно відрізняються від Донецької 48. 12. Особливості реакції сортів на строки сівби полягають в тому, що оптимальним строком сівби високопластичного сорту напівінтенсивної групи Донецька 48 є 10 і 20.09, але в окремі роки також 1 і 30.09, сортів високоінтенсивної групи Ніконія та проміжної групи Ятрань 60 – 20 і 30.09. 13. Урожайність перебуває в тісній прямій кореляційній залежності від вмісту вологи в грунті у час сівби (r = 0,80), суми опадів у серпні та вересні (r = 0,74) і травні та червні (r = 0,75), тривалості періодів „ЧВВВ – колосіння” (r = 0,73) і „колосіння – воскова стиглість” (r = 0,80), загального виживання рослин (r = 0,93), густоти продуктивних стебел і рослин (відповідно r = 0,66 і 0,82) та тісній оберненій від тривалості періоду „сівба – початок кущіння” (r = -0,99). 14. Удосконалена на основі добору взаємодоповнюючих сортів, розміщення їх у сівозміні і строків сівби регіональна ресурсоощадна технологія забезпечує формування урожайності 60,0-75,0 ц/га зерна І-ІІІ класів якості з рентабельністю 90,0-132,0% |