Анотація до роботи:

Скалига О.С. Продуктивність плодозмінної сівозміни залежно від систем основного обробітку ґрунту та рівнів удобрення в центральному Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2008.

В дисертації представлені результати досліджень з вивчення впливу різних способів та глибин основного обробітку за різних рівнів удобрення на зміну агрофізичних властивостей ґрунту, запасів доступної вологи, вмісту елементів живлення, біологічної активності ґрунту, актуальної і потенційної забур’яненості, урожайності культур і продуктивності п’ятипільної плодозмінної сівозміни в центральному Лісостепу України.

Розраховано економічну та енергетичну ефективність досліджуваних варіантів основного обробітку ґрунту за різних рівнів удобрення.

Запропоновано господарствам підзони нестійкого зволоження центрального Лісостепу України в п’ятипільній плодозмінній сівозміні з 80-ти % насиченням зерновими культурами тривалу мілку систему обробітку, яка передбачає проведення під конюшину лучну – полицевого лущення на 10–12 см + N₃₀P₃₀K₃₀, озиму пшеницю – полицеве лущення на 10–12 см + N₄₀P₆₀K₆₀, кукурудзу на зерно – оранка на 25–27 см + 40 т/га гною + N₆₀P₈₀K₈₀, горох – дискове лущення на 10–12 см + N₃₀P₄₀K₄₀ і ячмінь з підсівом конюшини лучної – полицеве лущення на 10–12 см + P₃₀K₃₀.

За умов центрального Лісостепу України вперше встановлений вплив різних систем основного обробітку на зміну фізико-хімічних властивостей і мікробіологічної активності ґрунту та продуктивності п’ятипільної плодозмінної сівозміни з 80%-вим насиченням зерновими культурами. За результатами досліджень зроблено наступні висновки:

1. В цілому по сівозміні найвищий вміст водотривких агрегатів в орному шарі спостерігається при застосуванні системи систематичного полицевого обробітку (55,2 %), найнижчий – систематичного безполицевого (53,9 %). Добрива поліпшують структурний стан ґрунту.

2. Під озимою пшеницею показники щільності ґрунту практично однакові на всіх варіантах обробітку – 1,20–1,21 г/см³. Під конюшиною, кукурудзою, горохом та ячменем вони виявились меншими у варіанті систематичного полицевого (1,23, 1,22, 1,22 і 1,19 г/см³), а найбільші – за систематичного плоскорізного обробітку (1,25, 1,24, 1,24 і 1,22 г/см³). Показники щільності ґрунту зменшувались із збільшенням норм добрив.

3. В фазу весняного відновлення вегетації конюшини вміст доступної вологи в шарах ґрунту 0–10, 0–30 і 0–100 см був практично однаковим за систематичного полицевого, комбінованого і тривалого мілкого обробітку і дещо менший – за систематичного безполицевого, а під озимою пшеницею спостерігалась зворотна тенденція. Під рештою культур сівозміни протягом вегетації запаси доступної вологи були практично однаковими у всіх варіантах обробітку ґрунту.

Коефіцієнт водоспоживання під кукурудзою найнижчий (8,03 мм/ц) за тривалого мілкого обробітку, а під рештою культур – за систематичного полицевого. Збільшення норми внесення добрив сприяло зменшенню коефіцієнта водоспоживання за всіх систем обробітку на 22,7–62,8 %.

4. Актуальна і потенційна забур’яненість ріллі на період сівби культур і збирання урожаю сама низька при застосуванні системи тривалого мілкого обробітку, а найвища – за систематичного безполицевого. Із збільшенням норм добрив забур’яненість знижуються на 5,6–51,4 %.

5. Біологічна активність орного шару під кукурудзою вища за тривалого мілкого, під рештою культур сівозміни – за систематичного полицевого обробітку, найнижча під всіма культурами – за систематичного плоскорізного обробітку. Із збільшенням норм добрив біологічна активність зростала.

6. Вміст нітратного азоту, рухомого фосфору і обмінного калію в орному шарі під кукурудзою вищий у варіанті тривалої мілкої системи обробітку грунту. За систематичного плоскорізного обробітку спостерігається локалізація елементів живлення у верхньому (0–10 см) шарі ґрунту. Під іншими культурами сівозміни кращі умови щодо елементів живлення були на контрольному варіанті обробітку.

7. Тривала мілка система обробітку ґрунту забезпечила найвищу урожайність зерна кукурудзи (78,7 ц/га), а конюшини (381,2), озимої пшениці (74,7), гороху (35,2) і ячменю (49,6 ц/га) – систематична полицева система обробітку. Найнижча урожайність всіх культур отримана за систематичної безполицевої системи обробітку. Урожайність культур за комбінованого та тривалого мілкого (за виключенням кукурудзи) обробітків дещо нижча, ніж за систематичного полицевого.

8. Застосування системи тривалого мілкого обробітку ґрунту забезпечує найвищу рентабельність (78,6 %) та енергетичну ефективність (3,31). Найбільш енергетично та економічно доцільною нормою добрив є 8 т гною + N₃₂P₄₈K₄₈ на 1 га ріллі сівозміни.

9. В зоні нестійкого зволоження центрального Лісостепу України найбільш ефективною системою основного обробітку ґрунту в короткоротаційних сівозмінах зернового напрямку є тривалий мілкий.

Публікації автора:

1. Вахній С.П., Скалига О.С. Зміна агрофізичних властивостей ґрунту й урожайності зерна ячменю залежно від систем обробітку ґрунту в плодозмінній сівозміні Центрального Лісостепу України // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Том 4 (23), Полтава, 2005. – С. 167–171. (Особистий внесок: проведення досліджень, написання статті).

2. Вахній С.П., Скалига О.С. Зміна деяких властивостей чорнозему типового та урожайності культур за різних систем обробітку ґрунту в плодозмінній сівозміні Центрального Лісостепу України // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2004. – Вип.30. – С. 26–32. (Особистий внесок: проведення досліджень, написання статті).

3. Скалига О.С. Зміна агрофізичних властивостей ґрунту і врожайності зерна кукурудзи залежно від систем обробітку ґрунту в плодозмінній сівозміні Центрального Лісостепу України // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2005. – Вип. 32. – С. 148–152.

4. Скалига О.С., Король В.С. Вплив систем обробітку на забур’яненість посівів і продуктивність кукурудзи в плодозмінній сівозміні Центрального Лісостепу України // Екологічно обґрунтований захист рослин. – К., 2005. – С. 30–35. (Особистий внесок: проведення досліджень, написання статті).

5. Примак І.Д., Косолап М.П., Ковбасюк П.У., Андрієнко В.В., Іваніна В.В., Лі М., Метью Г., Скалига О.С. Довідник з гербології. За ред.. І.Д. Примака – К.: Кондор, 2006. – 370 с.