1. У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі, яке виявляється у встановленні закономірностей формування видової структури і продуктивності сіяних травостоїв й перелогу та розробці малозатратної екологічно безпечної технології їх створення на колишніх орних темно-сірих опідзолених грунтах північної частини правобережного Лісостепу, яка вирішена шляхом застосування різних типів травостоїв, систем їх удобрення та режимів використання з метою збільшення виробництва високоякісних трав’яних кормів та підвищення ерозостійкості грунтів. 2. При висіванні пажитниці однорічної та підсіванні на першому році суміші насіння дикорослих лучних рослин з домінуванням пирію повзучого вже на третьому році початкове пажитнице-різнотравне угруповання перетворюється в переліг з вмістом пирію повзучого 65-85%. Вихідний злаковий травостій із стоколосу безостого, костриці лучної, тимофіївки лучної і покривної пажитниці однорічної та при включенні до цих же злаків конюшини лучної поступово на четвертому році трансформуються в стоколосове угруповання, а додавання до цієї сумішки люцерни посівної – в люцерно-стоколосове. 3. Природні і сіяні лучні угруповання формуються із щільністю 1518-2562 пагонів на 1 м2 та висотою 80±33 см за сінокісного використання і 39±10 см – за багатоукісного. За щільністю переліг не поступається, а часто й переважає сіяні травостої. Найбільшою висотою характеризується стоколос безостий та люцерно-злаковий травостій, найменшою – пирій повзучий та переліг. Додаткове внесення N140 збільшує висоту сіяного злакового травостою і перелогу на 32-46%, а додавання до злаків у сумішку люцерни посівної - на 15-18%, конюшини лучної - на 7-8%. 4. У формуванні перелогу у перші чотири роки за різних варіантів удобрення і використання приймає участь 39 несіяних видів із 13 родин. З роками кількість багаторічних видів на перелозі збільшується від 7 до 68%. При залуженні травосумішками кількість несіяних видів, які приймають участь у формуванні травостою на першому році зменшується в 1,3-1,5, а на четвертому – у 2-3 рази. 5. Найбільш впливовим у формуванні продуктивності відтворених луків є у перші три роки фактор травостій з дольовою участю 58-86%, на четвертому – удобрення (49%). Найвищу продуктивність забезпечує люцерно-злаковий травостій (97,7-140,5 ц/га сухої маси, 94,7-112,4 ц/га кормових одиниць, 19,6-24,9 ц/га сирого протеїну), що на 17-39% більше порівняно з конюшино-злаковим, 22-106 – із злаковим і на 69-216% - з перелогом. За виходом з 1 га сухої маси і валової енергії сінокісний режим використання травостоїв переважає багатоукісний, а кормових одиниць, обмінної енергії та сирого протеїну – обидва режими є рівноцінними. Багатоукісний порівняно з сінокісним режимом характеризується меншою нерівномірністю розподілу урожаю за укосами (62-94 проти 90-114%). 6. Всі травостої слабко реагують на внесення Р60К120 з приростом урожаю лише 3-18%. При додаванні N140 до Р60К120 урожайність сіяного злакового і переложного травостоїв та коефіцієнт використання ними ФАР підвищуються в 1,6-1,9 раза з окупністю 1 кг азоту урожаєм сухої маси - 21-32 кг, поліпшується рівномірність розподілу урожаю за укосами та стабільність його за роками. Урожайність люцерно-злакового травостою від азоту підвищується в 1,1, конюшино-злакового - в 1,2-1,3 раза при окупності 1 кг його відповідно 5-7 і 15 кг сухої маси. 7. Найкращим біохімічним складом корму характеризується люцерно-злаковий травостій. У ньому порівняно із злаковим на тому ж фоні Р60К120 збільшується вміст сирого протеїну за сінокісного використання від 13 до 17,1%, за багатоукісного – від 16,9 до 20,5%, а також білка, кормових одиниць і обмінної енергії, сирого жиру та сирої золи, кальцію, цинку, заліза, свинцю, нікелю, кадмію, кобальту, а за багатоукісного використання й марганцю і зменшується вміст безазотистих екстрактивних речовин та сирої клітковини. Конюшино-злаковий травостій за якістю у перші два роки наближається до люцерно-злакового, у наступні – до злакового. 8. Азотні добрива найбільше впливають на поліпшення біохімічного складу злакових травостоїв. При внесенні N140 на тому ж фоні Р60К120 у них збільшується вміст сирого протеїну за сінокісного використання до 14,7-15,4% і за багатоукісного – до 18,8-19,1%, а також білка та за багатоукісного використання – міді, цинку і зменшується – вміст безазотистих екстрактивних речовин, калію та за сінокісного використання й марганцю та заліза. 9. За багатоукісного порівняно з сінокісним використанням у сухій масі корму лучних травостоїв на 3,4-4,9% збільшується вміст сирого протеїну, а також білка, кормових одиниць і обмінної енергії, сирої золи, фосфору, калію, міді, цинку, кобальту, нікелю, свинцю, кадмію при зменшенні вмісту сирої клітковини – від 27,3-30,2 до 25,1-26,3%, поліпшується перетравність сухої маси. 10. Під лучними травостоями у 0-20-см шарі грунту у коренях нагромаджується 73,8-131,0 ц/га сухої маси, 87-224 кг/га азоту, 16-36 фосфору і 62-148 кг/га калію. У озимої пшениці у фазі кущення маса коренів та їх протиерозійна стійкість – у 5-10 разів менша. При застосуванні мінерального і симбіотичного азоту бобових нагромадження у коренях сухої маси та основних поживних елементів і їх протиерозійна стійкість збільшуються в 1,1-1,5 раза. 11. Люцерно-злаковий травостій протягом перших чотирьох, а конюшино-злаковий – двох років після залуження на 1 га в надземній і підземній масі нагромаджують 100-300 кг симбіотичного азоту, що становить 19-87% від всього його надходження. Додаткове внесення на бобово-злакові травостої N140 зменшує його нагромадження у 1,5-2,0 раза. 12. За чотири роки у 0-20-см шарі грунту за щорічного внесення на злаковий травостій азотних добрив та при додаванні до злаків бобових компонентів підвищується мікробіологічна активність, збільшується вміст лужногідролізованого азоту, а також міді і цинку та змешується - калію, кальцію, марганцю, заліза, свинцю, нікелю й тенденційно фосфору і магнію. 13. У середньому за перші чотири роки користування лучними травостоями з урожаєм виноситься 83-396 кг/га азоту, 37-144 фосфору та 104-550 кг/га калію з коефіцієнтами використання їх з грунту відповідно - 20-46, 3-12, і 8-35% та азоту з добрив – 24-89%. Найбільше їх виноситься при внесенні азотних добрив на злакові травостої та при включенні до них бобових компонентів. Баланс цих елементів у системі “рослина-добриво”, за виключенням азоту на люцерно-злаковому травостої на безазотних фонах та фосфору й калію на злакових травостоях при внесенні Р60К120, є від’ємним з дефіцитом азоту 9-116 кг/га, фосфору 6-125 і калію 84-445 кг/га. Найбільший дефіцит азоту спостерігається на сіяному злаковому травостої, фосфору й калію – на люцерно-злаковому, та на всіх травостоях без внесення добрив. Коефіцієнти використання азоту з добрив та грунту більші на злакових травостоях, фосфору й калію з грунту – на бобово-злакових. 14. Найкращі показники економічної та енергетичної ефективності забезпечує люцерно-злаковий травостій з умовно чистим прибутком в межах від 2744 за сінокісного використання при внесенні N140Р60К120 до 3379 грн/га – за пасовищного використання без внесення добрив, рівнем рентабельності – відповідно 156 і 826%, окупністю сукупних витрат коштів валовою продукцією – 3,4 і 9,2 та енергії виходом з 1 га валової - 8,9 і 36,0 й обмінної енергій – 4,9 і 19,8, що в 1,1 і 1,7 рази більше порівняно з вихідним конюшино-злаковим, в 1,2 і 2,7 – сіяним злаковим і в 1,4 і 6,8 – перелогом; собівартістю 1 ц кормових одиниць – 4,18 і 15,59, сирого протеїну – 20,87 і 70,36 грн, що порівняно з іншими травостоями в 1,1-2,8 раза менше. Поміж режимів використання найкращим за економічною та енергетичною ефективністю є пасовищне використання, а поміж систем удобрення на бобово-злакових травостоях - варіант без добрив, на злакових - N140Р60К120. |