Анотація до роботи:

Демчишин Н.Б. Продуктивність довговікових травостоїв залежно від інтенсивності удобрення й використання в умовах Лісостепу західного. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 – кормовиробництво і луківництво. – Вінницький державний аграрний університет. Вінниця, 2008.

У дисертації викладено результати досліджень щодо впливу інтенсивності удобрення й використання довготривалих травостоїв, зумовленого внесенням на фоні фосфорно-калійних різних доз азотних добрив та способами їх розподілу під укоси впродовж сезону: N₂₄₀ - (60+60+60+60) і (0+30+90+120); N₁₈₀ - (45+45+45+45) і (0+30+60+90); N₁₄₀ - (30+30+30+30) і (0+30+40+70), віком рослинних угруповань і різною тривалістю міжукісних періодів їх відростання. Встановлено, що наростаюча система азотного удобрення з використанням травостою у фазі початку трубкування злаків і тривалістю відростання між укосами 24 дні забезпечує високий врожай трав’яної маси, рівномірність її надходження, запобігає нагромадженню нітратів у кормі й швидкому переростанню травостою навесні при зменшенні енергетичних і матеріальних затрат. Найбільш стабільний приріст кормових одиниць (325-334%) одержано за внесення N₁₄₀Р₆₀К₉₀. Якість корму 15-30-річних травостоїв залежала від дози добрив, часу укосу і в меншій мірі – від способу розподілу азотних добрив і завжди відповідала зоотехнічним нормам для годівлі тварин.

Рівномірна і наростаюча системи розподілу доз азоту N_240,180,140 не виключають, а доповнюють одна одну за строками та способами використання травостоїв.

У дисертації узагальнено дані та наведено нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у встановленні особливостей формування довготривалих травостоїв та їх продуктивності залежно від систематичного удобрення й режимів використання, розроблено рекомендації для вдосконалення технологій щодо продовження їх продуктивного довголіття (до 30 років) за різних способів розподілу азотних добрив і фаз використання для збільшення виробництва трав’яних кормів високої якості та врегулювання рівномірності надходження корму.

1. Довготривалі травостої на низинних луках з темно-сірими опідзоленими ґрунтами здатні без перезалуження формувати протягом 15-30 років високі врожаї якісного трав’яного корму (в межах 54,6-82,9 ц/га сухого корму) за умови внесення N_240-140Р_60-90К_90-120.

2. Рівномірний розподіл азоту забезпечує на 1,3-10,4 ц/га вищу врожайність порівняно з наростаючим за використання травостою у фазі кущіння злаків і з періодами відростання 24, 30 і 36 днів при сприятливих погодних умовах. За посушливих умов весняного періоду наростаючий розподіл азоту сприяє на 5,3 ц/га вищому виходу сухого корму за використання травостою у фазі трубкування з періодом відростання 24 дні.

3. 15-30-річні травостої з використанням у фазі кущіння за рівномірного розподілу азоту найпродуктивніші в першому укосі (17,2-23,1 ц/га), за наростаючого - в третьому (13,4-19,5) і четвертому укосах (14,6-17,2 ц/га). При використанні травостою у фазі трубкування корм протягом вегетаційного сезону надходив рівномірніше, а за рахунок іммобілізованого азоту внесених восени мінеральних добрив у першому укосі наростало 15,3-19,6 ц/га сухої маси.

4. Ефективність використання мінеральних добрив підвищується зі зменшенням дози добрив. При внесенні N₁₄₀Р₆₀К₉₀ на кожен кілограм діючої речовини NРК отримано 15-17 кг сухої маси.

5. На довготривалих лучних травостоях із застосуванням повних мінеральних добрив формуються рослинні угруповання, де 90-97% складають злакові трави. За фосфорно-калійних добрив у рослиному покриві найбільша частка бобових – 14-35%. Різнотрав’я набуває найбільшого поширення на неудобрюваних варіантах – 17-33%.

6. За умови внесення повних мінеральних добрив на 20-річному травостої частка сіяних трав становить 41-44, дикорослих - 51-54, на 25-річному відповідно 32-38 і 57-61 і на 30-річному – 25-31 і 62-67%. Фосфорно-калійні добрива сприяють поширенню бобових. За різних погодних умов дослідного періоду частка люцерни хмелеподібної змінюється в межах 4-11, конюшини повзучої 2-9, горошку мишачого 1-4, конюшини червоної – 1-3, лядвенцю рогатого 1-2%.

7. Від 15-20 до 25-30 років щільність травостою зростає на всіх варіантах. При цьому на варіанті без добрив за час досліджень щільність зросла до 1131, на фосфорно-калійному фоні – до 2085, а на удобрених повними мінеральними добривами до 4594 шт. пагонів на 1 м².

8. За біомофологічною структурою більша різноманітність спостерігається на варіанті без добрив і з внесенням РК. Застосування азотних добрив підсилює у рослинних угрупованнях фітоценотичну роль гемікриптофітів - 97-98%, полікарпиків - 96%, напіврозеткових – 82-85%, китицевих – 82-86%, мезотрофів – 84-85%, короткокореневищних – 67-72% проективного покриття. Більша різноманітність порівняно з неудобрюваним і фоновим варіантом на травостоях, удобрених повними мінеральним добривами, у спектрі ценоморф - лучним видам належить 60-65, лучно-степовим 17-20, степовим 8-10% проективного покриття і у складі гігроморф – мезофітам - 56-61, ксеромезофітам - 26-30, ксерофітам - 2% проективного покриття.

9. Якість корму залежить від доз мінеральних добрив і режимів використання. Вміст протеїну знижується зі зменшенням кількості внесеного азоту від 19,0 до 15,1%, а вміст у ньому білка – від 79 до 70%. Нагромадження нітратів у зеленій масі залежало від способу розподілу азоту і погодних умов. За рівномірного розподілу азоту рівень нітратів був найвищий у першому укосі - 343, а за нерівномірного в четветрому – 262 мг/кг натурального корму. За умов посухи і надмірного зволоження протягом вегетаційного сезону вміст нітратів зростає.

10. На довготривалих травостоях за умови внесення повних мінеральних добрив формується кормова маса зі стабільно високим виходом кормових одиниць – 0,91-0,95 в 1 кг сухого корму і доброю забезпеченістю кормової одиниці перетравним протеїном – 130-152 г.

11. Найбільшу кількість кореневих залишків відзначено на 25-30-річному травостої. Наростання кореневої маси не залежало від способу розподілу азоту і з внесенням азотних добрив становило 141,1-141,5 ц/га. Найбільше співвідношення надземної маси до підземної припадає на неудобрювані варіанти і змінюється в межах 1:3,1-5,7.

12. Під впливом внесення N_240-140P_90-60K_120-90 на темно-сірих опідзолених ґрунтах довготривалих лучних травостоїв на глибині 0-20 см рН знижується на 0,1-0,2, вміст лужногідролізованого азоту зростає на 1,4-1,9, фосфору – на 1,1-2,8, калію на 2,3-3,1 мг/100 г ґрунту. Рівень нітратів не перевищує 12,9 мг/кг ґрунту. При цьому не відзначено їх міграції по профілю ґрунту. Кількість амонійного азоту за час досліду суттєво не змінюється. Вміст рухомих і валових мікроелементів знаходиться в межах ГДК.

13. За повного мінерального удобрення довготривалих травостоїв рослини на формування надземної і підземної маси засвоюють азоту і калію більші кількості порівняно з дозами, внесеними з мінеральними добривами. Ця різниця змінюється для азоту при рівномірному та наростаючому його розподілі від 40,6 і 53,0 і калію - від 167,4 і 131,9 кг/га з внесенням N₂₄₀P₉₀K_120, до 32,8 і 39,0 для азоту, для калію - до 34,8 і 32 кг/га з внесенням N₁₈₀Р₆₀К_90, і до 126,6 і 132,4 для азоту і 117,6 і 129,7 кг/га для калію з внесенням N₁₄₀Р₆₀К₉₀. Фосфору рослини виносять менше порівняно з внесеним з добривами. Такий баланс поживних елементів свідчить про активний процес трансформації органічної речовини ґрунту з поступовим вивільненням великої кількості легкодоступних елементів живлення.

14. На довготривалих лучних травостоях кормову масу з найнижчою собівартістю (16,7- 17,0 грн/корм. од.) за умови застосування мінеральних добрив одержано за внесення N₁₄₀Р₆₀К₉₀. При цьому умовно чистий дохід становить 1054-1069 грн, а рівень рентабельності – 165-170%. Способи розподілу азоту та режими використання впливають на показники економічної ефективності значно менше, ніж інтенсивність удобрення.

15. Найменш енергозатратними виявилися технологічні заходи із застосуванням N₁₄₀Р₆₀К_90. За умови найменших затрат енергії (226,5 ГДж/га) енергетичний коефіцієнт становив 3,9, а коефіцієнт енергетичної ефективності - 1,9-2,4.

Публікації автора:

1. Гамкало З.Г., Коваліско Н.Б., Колосовський Г.Б. Агроекологічний моніторинг сільськогосподарських виробничих систем як елемент регіональної безпеки // Проблеми регіональної безпеки. – Львів. - 1995. - С. 188-198.

2. Ярмолюк М.Т., Бугрин Л.М., Любченко Л.М., Демчишин Н.Б. Лучні агрофітоценози - джерело біологічно повноцінних екологічно безпечних кормів // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького. – Львів. - 2003. – Т. 5 (№ 4). – С. 140-145.

3. Ярмолюк М.Т., Бугрин Л.М., Любченко Л.М., Демчишин Н.Б., Котяш У.О., Бобрушко В.В. Надходження пасовищного корму залежно від інтенсивності удобрення і використання // Передгірнe та гірське землеробство і тваринництво: Міжвід. темат. наук. зб. – Львів – Оброшино. - 2004. - Вип. 46. - Ч. І. – С. 110-124.

4. Ярмолюк М.Т., Котяш У.О., Демчишин Н.Б. Використання біологічного потенціалу довготривалих лучних травостоїв // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького. – Львів. - 2007. – Т. 9, № 3 (34), Ч. 3. – С. 174-178.

5. Ярмолюк М.Т., Котяш У.О., Демчишин Н.Б., Демчишин А.М. Екологічна оцінка балансу поживних елементів у грунті довготривалих лучних травостоїв // Агроекологічний журнал. – 2007. - № 1. – С. 30-33.

6. Ярмолюк М.Т., Котяш У.О., Шевчук Р.В., Демчишин Н.Б. Продуктивність різновікових низинних луків залежно від системи удобрення і режимів використання // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. – Київ - Чабани. - 2005. - Спец. випуск. - С. 206-211.