У висновках дисертаційної роботи наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачи, виявляється в обґрунтованні необхідності правового регулювання трудових процесуальних відносин у межах самостійної галузі – трудового процесуального права; формуванні нового концептуального підходу до правової регламентації різних форм і стадій трудових процесуальних правовідносин; внесенні конкретних пропозицій щодо створення спеціалізованої трудової юстиції в Україні. Окремі пропозиції щодо вирішення основних проблем правового регулювання трудових процесуальних відносин у вітчизняній правовій системі наводяться нижче: 1. Трудові процесуальні відносини є специфічним предметом правового регулювання. Це підтверджується аналізом структурних елементів трудових процесуальних відносин, у ході якого виявлені особливості суб'єктного складу, об'єкта і змісту цих правовідносин. Метод правового регулювання трудових процесуальних відносин характеризується специфікою загального положення суб'єктів, специфікою юридичних фактів, а також особливостями характеру юридичних санкцій, що використовуються при регулюванні цих правовідносин. Все це обумовлює необхідність формування у вітчизняній системі права нової галузі – Трудового процесуального права. 2. Основним нормативним джерелом, що регулює трудові процесуальні відносини, повинен стати Трудовий процесуальний кодекс, при розробці якого необхідно врахувати особливості реалізації загальноправових принципів у трудових процесуальних відносинах; специфіку відображення основних міжгалузевих принципів права при вирішенні трудових розбіжностей; необхідність нормативного закріплення двох специфічних принципів, не властивих жодній іншій галузі права, а саме: 1) принципу презумпції правоти працівника; і 2) принципу сумлінної участі у справі. 3. Суб'єктів трудових процесуальних відносин слід класифікувати за такими ознаками: 1) за кількісною ознакою – на індивідуальні та колективні; 2) за їх значенням для виникнення трудових процесуальних відносин – на обов'язкові та факультативні. Розроблені фундаментальні засади правової регламентації представництва у трудових процесуальних відносинах, що відповідають сучасним потребам українського суспільства. 4. Розроблені конкретні заходи для підвищення ефективності і затребуваності позасудової стадії трудових процесуальних відносин з розгляду індивідуальних трудових спорів і конфліктів. 5. Для ефективного захисту порушених прав учасників соціально-партнерських відносин пропонується надати їм можливість на судовий захист своїх прав і передбачити альтернативну підвідомчість для колективних трудових спорів (розбіжностей позовного характеру). 6. Для вдосконалення позасудової стадії колективних трудових процесуальних відносин запропоновані положення щодо термінів і порядку виконання рішень примирливої комісії та трудового арбітражу, а також щодо вдосконалення стадії посередництва, яку доцільно використовувати у двох формах: а) як другий етап розгляду розбіжності примирливою комісією, але вже за участі в її діяльності незалежного посередника; б) як самостійну процесуальну стадію, при якій саме незалежний посередник є "юрисдикційним органом", виступаючи як третейський суддя. 7. Розроблена комплексна реформа вітчизняної судової системи з виділенням в її структурі самостійної спеціалізованої підсистеми трудових судів, що включає три інстанції: місцеві трудові суди, апеляційні трудові суди, Вищий трудовий суд, який виступатиме касаційною інстанцією для всіх трудових справ. Запропоновані окремі етапи впровадження спеціалізованих трудових судів до національної судової системи, а також принципи організації діяльності трудових судів в Україні. 8. Визначена предметна компетенція спеціалізованих трудових судів в Україні, до якої слід віднести: розгляд індивідуальних трудових спорів і конфліктів; спори, пов'язані з різними питаннями соціального забезпечення; колективні трудові спори (розбіжності позовного характеру). При цьому підвідомчість колективних трудових спорів повинна визначатися їх рівнем. 9. Обґрунтована доцільність участі у судовому розгляді, крім професійних суддів, двох народних засідателів – по одному з числа висунутих кандидатів від трудових колективів підприємств (або профспілкових організацій) і об'єднань роботодавців для окремих категорій трудових справ. Запропонований порядок підбору і підстави діяльності народних засідателів у правосудді з трудових справ. 10. Для стабільної і збалансованої роботи системи трудових судів в Україні необхідне чітке законодавче закріплення функцій, повноважень і юрисдикції кожної з трьох інстанцій спеціалізованих трудових судів, модель яких розроблена і запропонована у дисертаційній роботі. Сформульовані також інші пропозиції з вдосконалення правового регулювання трудових процесуальних відносин на сучасному етапі розвитку української держави. |