Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень


Сердюк Вікторія Олександрівна. Проблеми реалізації судово-правової реформи в Україні (1991-2004 рр.) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ужгородський національний ун-т. — Ужгород, 2007. — 195арк. — Бібліогр.: арк. 177-192.



Анотація до роботи:

Сердюк В.О. Проблеми реалізації судово-правової реформи в Україні (1991-2004 рр.).- Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2007.

У роботі здійснено комплексне та цілісне історико-юридичне дослідження теоретичних та практичних проблем реалізації судово-правової реформи в Україні в період 1991-2004 років. Зокрема, висвітлюються історичні особливості формування концептуальних напрямків здійснення судово-правової реформи в Україні, характеризуються особливості змін у законодавстві на кожному етапі реформи, висвітлюються проблемні питання реалізації реформи, визначаються подальші напрямки реформування судово-правової системи України, з'ясовуються проблемні питання правового регулювання окремих інститутів, які потребують вирішення найближчим часом.

У дисертації сформульовано основні висновки наукового дослідження та конкретні пропозиції щодо подолання існуючих правових та організаційних проблем судово-правової системи України.

Узагальнено результати дисертаційного дослідження та визначено шляхи подальшого подолання недоліків судово-правової системи. Виконане дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Проведене комплексне наукове дослідження реалізації в Україні судово-правової реформи після здобуття нею незалежності і до кінця 2004 року дозволяє виокремити такі її етапи: перший етап реформи розпочався після прийняття Постанови Верховної Ради України “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” 28 квітня 1992 року та тривав до прийняття Конституції України 28 червня 1996 року; другий етап реформи припадає на період між 28 червням 1996 року та до ухвалення Верховною Радою України пакета змін до нормативно-правових актів 21 червня 2001 року, яке отримало назву “малої” судової реформи; третій етап розпочався від моменту проведення “малої” судової реформи та триває до сьогодні.

2. Аналіз теоретичних та практичних проблем реалізації судово-правової реформи дозволяє визначити основні проблеми, які залишаються невирішеними на сьогодні: 1) нерозв’язана проблема спеціалізації суддів у місцевих загальних судах; 2) незадовільний рівень забезпечення гарантій незалежності суддів; 3) дискусійним є питання про порядок призначення на адміністративні посади в суді; 4) сьогодні на практиці спостерігається неефективне забезпечення судової діяльності кадровими, матеріально-технічними та фінансовими ресурсами; 5) проблеми у запровадженні фіксування судового засідання технічними засобами; 7) реформою не вирішено ряд проблемних питань судового провадження; 8) потребує перегляду чинне законодавство, яке визначає місце і роль прокурора в кримінальному процесі; 9) якщо Конституція в цілому і відповідає положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини та інших міжнародних документів у цій галузі, то галузеве законодавство, зокрема, кримінально-процесуальне, ще не повністю переглянуте щодо його відповідності міжнародним документам і багато в чому суперечить інтересам захисту основних прав і свобод людини; 10) не здійснюється залучення до судового провадження народних засідателів та присяжних, тому потребує деталізації правове визначення питання участі народу в здійсненні правосуддя.

3. Є потреба підготовки та внесення на розгляд Верховної Ради України Концепції становлення судово-правової системи громадянського суспільства та правової держави як методологічної основи системного вдосконалення правових відносин у сфері здійснення правосуддя. У ній повинно бути передбачено, зокрема: 1) концептуальні форми приведення законодавства України у сфері судово-правової системи у відповідність із стандартами, які діють в європейському суспільстві, яке, на нашу думку, є зразком громадянського суспільства та правової держави; 2) шляхи гарантування ефективного фінансування судової гілки влади; 3) встановлена відповідальність осіб, які забезпечують організацію реформи у разі необґрунтованого затягування цього процесу; відповідальність повинна бути у формі відставки і складання такою особою своїх службових повноважень.

Для більшої ефективності даного документа він повинен бути прийнятий не у формі Постанови Верховної Ради України, а як Закон України.

4. Сформульовано пропозиції щодо подальшого здійснення реформування судово-правової системи України:

1) проведення дальшої уніфікації законодавства про судоустрій шляхом прийняття Кодексу правосуддя. Ця необхідність обумовлюється такими чинниками: по-перше, не знята проблема розгалуженості правової бази щодо регулювання діяльності судової влади; по-друге, потребує визначення у законодавстві таке питання, як правила поведінки судді, які б визначали етичні норми та культуру судочинства;

2) зміна структури загальних судів і виокремлення в окремі судові ланки кримінального та цивільного судів. Необхідність цього зумовлюється неможливістю одного і того ж судді кваліфіковано розглядати одночасно кримінальні та цивільні справи у зв’язку із складністю цих галузей права. Разом з тим, доцільно ввести і нову ланку – Вищий цивільний та Вищий кримінальний суд. По суті, ці нововведення створять дві нові спеціалізовані ланки судочинства, на чолі яких стоятиме Верховний Суд України;

3) теоретичне вирішення та прийняття відповідних змін до процесуальних кодексів з метою забезпечення належного функціонування інституту участі народу в здійсненні правосуддя. Ми дійшли висновку, що у Конституції України зроблено намагання об'єднати дві форми залучення народу до участі у здійсненні правосуддя- це англосаксонську та європейську моделі. Якщо стосовно народних засідателів у судочинстві, законодавстві та практиці є певні напрацювання, то участь присяжних у суді є новим.

Авторське бачення основних питань законодавчого вирішення цієї проблеми є таким: по-перше, на початковому етапі функціонування інститутів народних засідателів та присяжних у законодавстві повинна бути встановлена можливість альтернативного вибору для учасників процесу тієї чи іншої форми участі представників народу у здійсненні правосуддя. Крім того, повинно бути надано також право взагалі відмовитися від залучення до розгляду справи народних засідателів та присяжних. Це дасть змогу апробувати дані інститути щодо їхньої ефективності; по-друге, необхідно розмежувати представників народу в здійсненні правосуддя у такий спосіб: народні засідателі беруть участь у розгляді будь-яких справ по першій інстанції на однакових правах із професійними суддями. Щодо суду присяжних, то автор погоджується з висловленою думкою про необхідність залучення присяжних виключно в кримінальних справах і тільки у суді першої інстанції.

Публікації автора:

  1. Сердюк В.О. Етапи та проблеми становлення законодавства про судоустрій України // Науковий вісник Ужгородського національного університету.-2005.-№ 4.- С. 168-173

  2. Сердюк В.О. Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України // Науковий вісник Ужгородського Національного університету.-2004.-№ 3.- С. 126-130

  3. Сердюк В.О. Судово-правова реформа: проблеми апеляційного та касаційного провадження // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Випуск 253 «Правознавство»,-С.-66-69.

  4. Сердюк В.О. Участь народу в здійсненні правосуддя в контексті реалізації судово-правової реформи в Україні //Збірник наукових праць юридичної і політичної науки. Держава і право. Випуск 28 Київ 2005 С.114-119.

  5. Сердюк В.О. Окремі питання здійснення контролю за діяльністю суддів // Науковий вісник Ужгородського Національного університету.-2006.-№ 5.- С. 237-238.

  6. Сердюк В.О. Етапи та проблеми становлення законодавства про судоустрій в Україні // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. Збірник наукових праць. Право – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005.-№5 (32).-С.193-200;

  7. Бисага Ю.М., Сердюк В.О. Деякі проблеми реформування судоустрою в Україні // Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2005. – С. 139-140.