За результатами здійсненого дослідження автором викладені найбільш важливі наукові та прикладні результати, отримані в дисертації, а також пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення кооперативного законодавства та практики його застосування. Особливості правового забезпечення розвитку СГОК на сьогодні ще не здобули комплексного опрацювання в юридичній літературі, що зумовлює необхідність вирішення низки питань теоретичного та практичного значення. Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень та на основі аналізу чинного законодавства і спеціальної літератури щодо правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні, автором сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення окресленого завдання. До головних з них можна віднести такі: 1. Основними тенденціями розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є: будівництво системи СГОК на організаційно-економічних засадах, зумовлених міжнародними принципами кооперації; створення та діяльність СГОК на засадах неприбуткового статусу; створення у формі СГОК таких організаційних моделей, як аукціони, аграрні біржі, агроторгові доми, кредитні кооперативи, оптово-продовольчі (гуртові) ринки, заготівельно-збутові та постачальницькі об’єднання тощо. 2. Запропоновано авторське визначення агроторгового дому у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як спеціального некомерційного суб’єкта господарювання, діяльність якого спрямована на надання послуг своїм членам – сільськогосподарським товаровиробникам - зі створення належних умов для обігу виробленої ними сільгосппродукції, координації їх взаємодії з аграрними біржами, іншими суб’єктами аграрного ринку, а також проведення торговельно-посередницької, організаційно-виробничої, інформаційно-координаційної, аналітико-консультативної, організаційно-виробничої та іншої діяльності у сфері обігу сільськогосподарської продукції. 3. Доведено, що принципова відмінність кредитної спілки і кредитного кооперативу (як за суб'єктним складом, так і за економічною природою кредиту, який надається ними своїм членам) свідчить про необхідність розвитку та сталого функціонування кредитних кооперативів, зокрема у формі СГОК, паралельно з кредитними спілками на всіх рівнях системи кредитної кооперації в Україні. 4. Запропоновано авторське визначення кредитного кооперативу формі СГОК як непідприємницької юридичної особи, створеної шляхом добровільного об’єднання фізичних та/або юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників), для надання фінансових послуг виключно членам кооперативу з метою захисту їх майнових прав та інтересів і задоволення інших потреб. 5. В процесі проведення наукових досліджень аргументовано висновок, що правовий статус товарної (аграрної) біржі дає можливість утворювати її у формі СГОК. Таким чином, для створення товарної (аграрної) біржі, як непідприємницького товариства у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу необхідно передбачати й закріпити у законодавстві особливий вид обслуговуючого кооперативу – товарна (аграрна) біржа з урахуванням того, що легалізація біржі потребує її акредитації, послуги надаються виключно членам біржі, члени біржі є виключно сільськогосподарськими товаровиробниками. До моменту скасування або внесення відповідних змін до Закону України „Про державну підтримку сільського господарства” товарна біржа у формі СГОК не зможе називатися аграрною. 6. З метою удосконалення понятійного апарату галузевого законодавства запропоновано викласти абзац 5 ст. 1 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” в такій редакції: „сільськогосподарський обслуговуючий кооператив є непідприємницькою юридичною особою, створеною шляхом добровільного об’єднання фізичних та/або юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників), для надання послуг переважно членам кооперативу з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності та задоволення інших потреб”. 7. Норми кооперативного законодавства не узгоджуються з приписами Цивільного та Господарського кодексів України, що знаходить свій прояв у істотній розбіжності в регулюванні кооперативних відносин. Обидва кодекси також мають істотні розбіжності в регулюванні кооперативних відносин. З метою усунення таких вад пропонується: - уніфікувати понятійний апарат обох кодексів, взявши за основу термінологію саме Цивільного кодексу, як базового законодавчого акту, предметом регулювання якого є особисті немайнові та майнові, зокрема господарсько-виробничі, відносини; - узгодити термінологію Цивільного та Господарського кодексів України з актами кооперативного законодавства. Узгодження положень господарського, цивільного та кооперативного законодавства щодо правового статусу СГОК потребує внесення наступних змін та доповнень до Господарського кодексу України: 1) визначення та характеристику правового статусу виробничих та споживчих кооперативів виключити з Глави 10 „Підприємства колективної власності” та включити до змісту Глави 11 „Приватні підприємства. Інші види підприємств”; 2) у Главі 11 дати також визначення та характеристику правового статусу обслуговуючих кооперативів, зокрема СГОК, кредитних спілок та житлово-будівельних кооперативів. 8. Сучасне кооперативне законодавство України не є кодифікованим. Це означає, що його найсуттєвішою вадою є безсистемність, яка прямо позначається на ефективності реалізації його норм і пов’язана з цілою низкою об’єктивних факторів. Галузевий Закон України „Про кооперацію” є недосконалим з точки зору юридичної техніки та змісту, що негативним чином позначилося на його ефективності, а отже і можливості впливати на економічну ситуацію в країні. Зміст Законів України „Про споживчу кооперацію” та „Про сільськогосподарську кооперацію” не відповідає сучасним вимогам щодо розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, зокрема вони не містять вказівок щодо специфіки оподаткування та кредитування зазначених кооперативів. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи знайшли широке розповсюдження на практиці, але змушені здійснювати свою діяльність при вкрай недосконалому правовому забезпеченні, що, безперечно, знижує ефективність їх діяльності. 9. Регулювання кооперативних відносин загалом здійснюється указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, відомчими наказами та інструкціями і характеризується відсутністю певної ієрархії нормативних актів, системи супідрядності норм і системи їх взаємодії. Більшість цих актів також не відповідає сучасним вимогам. 10. У співвідношенні актів кооперативного законодавства, які видавалися пізніше, з актами, які видавалися раніше, не спостерігається достатньої наступності, у зв’язку з чим іде процес утворення багаторівневого масиву нормативно-правових актів, часто неузгоджених та таких, що суперечать один одному тощо. З метою запобігання розвитку негативних тенденцій в правовому забезпеченні діяльності СГОК запропоновано: - скасувати дію Закону України „Про кооперацію”, зміст якого не відповідає вимогам, що ставляться до загальногалузевого кодифікованого акту; - в якості концептуального базового акту прийняти Основи кооперативного законодавства України. Головними завданнями такого акта будуть: а) визначення державно-правових, економічних, соціальних та організаційних засад діяльності кооперативів в Україні; б) встановлення єдиних принципів та засад реалізації суб’єктами кооперативних відносин своїх законних прав та обов’язків; - в умовах фактичної відсутності загальногалузевого кодифікованого акту продовжити кодифікувати кооперативне законодавство за його окремими інститутами. Зокрема, діяльність окремих видів кооперативів врегулювати у відповідних спеціальних законах. Концепція подальшого розвитку і кодифікації кооперативного законодавства повинна визначатися Основами кооперативного законодавства України; 11. При здійсненні своєї діяльності сільськогосподарський обслуговуючий кооператив вступає у безпосередні зв'язки з сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними підприємствами та іншими суб'єктами, які є його членами, він тим самим створює умови для здійснення ними відповідної господарської діяльності, а отже набуває специфічного виду правосуб'єктності - аграрно-правової, яка має комплексний характер. 12. Чинне кооперативне та податкове законодавство не виокремлює особливостей правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як платників податків. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив створюється не для отримання прибутків, а для забезпечення ефективної роботи господарств його членів-власників. Оподаткування прибутку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на загальних підставах та регулювання цього питання на рівні роз'яснень і листів Державної податкової адміністрації України спричиняє невідповідність процедури оподаткування правовому статусу останніх. 13. На основі аналізу галузевого законодавства та практики його застосування аргументовано висновок, що порядок ліквідації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, визначений п. 4 ст. 38 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” жодним чином не входить у суперечність з вимогами п. 7.11.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо подальшої долі майна кооперативу, який ліквідується, а також повністю відповідає особливостям правового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як неприбуткової організації. 14. З метою чіткого визначення та закріплення на законодавчому рівні неприбуткового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів запропоновано: а) частину 1 статті 52 Господарського кодексу України викласти у такій редакції: „Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (сільськогосподарські обслуговуючі, споживчі та житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки, об'єднання громадян тощо), спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку”. Статтю 86 Цивільного кодексу України викласти у такій редакції: „Непідприємницькі товариства (сільськогосподарські обслуговуючі, споживчі та житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню”; б) викласти абзац 3 п. 3 ст. 2 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” в такій редакції: “Обслуговуючий кооператив є неприбутковою організацією”. Частину 1 статті 8 Закону викласти у такій редакції: „Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть обов’язкову участь у господарській діяльності кооперативу відповідно до статті 3 цього Закону”. в) статтю 6 Закону України „Про кооперацію” доповнити абзацом 3 наступного змісту: „До обслуговуючих кооперативів належать сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, об’єднання співвласників багатоквартирних житлових будинків та інші види непідприємницьких кооперативів, що визначені законом. Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Порядок створення та діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, кредитних спілок, об’єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків встановлюється законом”; г) внести зміни до ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до яких віднести сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи до неприбуткових установ і організацій з поширенням на них відповідного режиму оподаткування їх доходів. До неоподаткованих доходів зазначених підприємств пропонуємо віднести доходи, отримані у вигляді: - внесків членів (асоційованих членів) сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, які здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельних ділянок; - доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу; - доходів, отриманих від надання послуг не членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту цього кооперативу. У підпункті 7.11.8 пункту 7.11 статті 7 Закону необхідно чітко визначити статус майна неподільного фонду сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як такого, що не підлягає поділу між його членами і у разі ліквідації передається іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям), яка має статус неприбуткової відповідно до вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому у рішенні про передачу майна мають бути визначені напрями використання зазначеного майна. Запропоновано абзац „є” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону викласти у такій редакції „сільськогосподарськими обслуговуючими та житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному спеціальним законодавством”. Включити діяльність сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу з сприяння провадження сільськогосподарської діяльності своїми членами до змісту „основної діяльності” неприбуткових організацій, визначення якої дається у підпункті 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону. Також віднести до „основної діяльності” надання послуг не членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту такого кооперативу; ґ) пункт „в” частини 1 статті 2058 проекту Податкового кодексу викласти у наступній редакції: „сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами та кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом, для надання послуг переважно членам кооперативу виключно з метою задоволення матеріальних, соціальних, культурних та інших потреб, а також захисту їх інтересів”. Частину 4 статті 2058 проекту доповнити пунктом „в”: „майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельних ділянок, які надходять до сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у вигляді членських внесків”, а також пунктом „г”: „доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а також отриманих від надання послуг не членам кооперативу, в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту цього кооперативу”; |