Анотація до роботи:

Русанова І.О. Проблеми організації суду присяжних в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10. – судоустрій; прокуратура та адвокатура. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2003.

Дисертацію присвячено створенню концепції суду присяжних в Україні, дослідженню його правової природи і соціального призначення у суспільстві.

В роботі проаналізовано еволюція суду присяжних та розкрито правову природу його моделей, обґрунтовано місце суду присяжних у судовій системі України, охарактеризовано вимоги, що ставляться до присяжних, розглянуто особливості правового статусу присяжних, розроблено методику добору присяжних для вирішення конкретної кримінальної справи.

Досліджено проблеми формування і организаційно-правові проблеми діяльності суду присяжних і вироблено шляхи їх вирішення та усунення недоліків.

Проаналізовано відповідні положення законодавства про суд присяжних зарубіжних країн, і на цій основі сформулювано та науково обґрунтовано пропозиції щодо створення нового і вдосконалення національного законодавства та правозастосовної практики організації суду присяжних.

У висновках узагальнено теоретико-методологічні результати дослідження, сформульовано основні положення і практичні рекомендації, що відображають зміст дисертаційного дослідження і заслуговують на пріоритетну увагу.

Показано, що в історії людської цивілізації існували англо-саксонська і франко-германська (континентальна) моделі (концепції) суду присяжних. У сучасних правових системах діють їх трансформовані аналоги. У роботі досліджені особливості цих моделей суду присяжних і запропоновано аналог суду присяжних в Україні, для якого має бути характерним організаційне відділення колегії присяжних від професійного судді (присяжні визначають доказаність діяння, винність підсудного і можливість засудження його з полегкістю, а судді ведуть засідання, вирішують юридичні питання, включаючи призначення покарання); безмотивність вердиктів присяжних і заборона притягнення їх до юридичної відповідальності за зміст рішення; непохитність вердикту присяжних, що може бути скасований у касаційному порядку лише по мотивах порушення процедури його постановлення.

Обґрунтовується теза про те, що введення в Україні суду присяжних сприятиме незалежності судової влади; гуманізації діяльності правоохоронних органів у дусі дотримання прав і свобод людини і підвищенню їх професіоналізму і відповідальності.

Запропоновано методики вдосконалення організаційно-правових і психологічних процесів у взаємодії професійних суддів і присяжних, включених у судову діяльність, оскільки саме це конституює суд присяжних як правове заснування і стосується питань професійного суддівського менталітету (мислення, цінностей і установок професійних суддів).

Сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового статусу присяжних і вимог, що ставляться до присяжних, а також процедур виключення зі списків осіб, які за законом можуть бути присяжними, але в силу певних обставин не допускаються до здійснення правосуддя, і відсторонення осіб від відправлення правосуддя як присяжних по конкретній справі.

Для нормативного регулювання процесу організації суду присяжних розроблені два типових документи: «План організації суду присяжних» і «Посібник з організації суду присяжних», на підставі яких у кожній області з урахуванням їх територіальних, національних та інших особливостей рекомендовано затвердити аналогічні нормативні акти.

Запропоновано впровадити в Україні трансформовану модель упорядкування загальних і запасних списків присяжних.

Розроблено процедуру заявлення самовідводів, мотивованих і безмотивних відводів осіб, викликаних для виконання обов’язків присяжних і запропоновано вирішення проблеми рівності між обвинуваченням і захистом при заявленні невмотивованих відводів присяжним.

Сформульовано спрощений механізм добору присяжних у суді і запропоновано вирішення ряду організаційно-правових проблем діяльності суду присяжних (виклик присяжних до суду, їхнє інформування про порядок формування колегії присяжних; обов’язки присяжного в процесі; правила поведінки присяжних; значення деяких юридичних термінів; процедура судового розгляду; винагорода за виконання обов’язків присяжного та ін.).

Результати дисертаційного дослідження є базою для подальшого вдосконалення правового регулювання організації і діяльності суду присяжних в Україні.

Публікації автора:

1. Русанова І.О. Становлення суду присяжних в Україні: деякі міркування // Право України. – 1999. – № 7. – С.71-73.

2. Русанова І. О. Проблеми формування суду присяжних // Проблеми законності. – 1999. – Вип. 37. – С.219-222.

3. Русанова І. О. Питання організації корпусу присяжних засідателів // Проблеми законності. – 1999. – Вип. 39.- С. 180-184.

4. Русанова І. О. Конституційне право громадян на захист своїх інтересів у суді присяжних // Права людини в умовах реформування правової системи України: Тези доповідей та наукових повідомлень наукової конференції молодих учених та аспірантів (м. Харків, 12 грудня 1998 р.). – Х., 1998. – С. 99-101.

5. Русанова І. О. Розвиток законодавства, що регулює участь народу у відправленні правосуддя // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: Тези наук. доп. та повідомлень учасників Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених. – Х., 2000. – С.182-184.