У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у вивченні проблем обрання та оскарження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в досудовому провадженні по кримінальній справі та формулюванні окремих пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства. 1. Наукове та практичне значення має запропонований новий підхід до визначення підстав обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які можуть бути умовно класифіковані на кримінально-правові, кримінально-процесуальні й фактичні. 2. Сукупність таких підстав визначає предмет доказування при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який охоплює: по-перше, дані про злочин, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа; по-друге, дані про особу, щодо якої обирається даний запобіжний захід; по-третє, обставини, пов’язані з необхідністю обрання такого запобіжного заходу. 3. У роботі зосереджено увагу на вирішенні проблеми ефективності і правомірності застосування до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, у зв’язку з чим пропонується закріпити в КПК положення про те, що взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’ять років. 4. На підставі вивчення матеріалів слідчої і судової практики встановлені випадки направлення органом дізнання, слідчим до суду необґрунтованих подань про обрання до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Тому в дисертації обґрунтована необхідність закріплення на законодавчому рівні вимог щодо форми й змісту такого подання органу дізнання, слідчого. Акцентується увага на тому, що гарантією правомірного застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має бути винесення прокурором відповідної постанови, якщо він погоджується з поданням органу дізнання, слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У випадку незгоди прокурора з даним поданням слідчого, його рішення має бути оголошено потерпілому, якому роз’яснюється право звертатися до суду з питанням про обрання до обвинуваченого (підозрюваного) цього запобіжного заходу. 5. З метою збереження таємниці досудового слідства і забезпечення охорони прав та законних інтересів осіб, щодо яких обирається цей запобіжний захід, пропонується проводити закрите судове засідання при розгляді подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. 6. Наукове та практичне значення має визначення специфіки кримінально-процесуального положення учасників судового розгляду при вирішенні питання щодо застосування до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. На підставі цього в роботі запропонована класифікація на обов’язкових, факультативних та ситуативних учасників. 7. У дисертації наводяться додаткові аргументи, що предметом судового розгляду при вирішенні питання про обрання до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є наявність зазначених у поданні підстав (кримінально-правових, кримінально-процесуальних і фактичних) для його застосування. 8. На підставі аналізу норм чинного законодавства та практики його застосування автором досліджена правова природа рішень, які приймаються судом у зв’язку з розглядом подання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. 9. Запропонована класифікація учасників судового розгляду при перевірці в апеляційному порядку правомірності рішення суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження його строку. Визначена необхідність законодавчого розширення кола осіб, які вправі подати апеляцію на зазначені рішення суду. В роботі звертається увага на необхідність продовження встановленого законом строку розгляду апеляції до 3 діб у зв’язку з необхідністю виклику свідків, надання доказів тощо. 10. За результатами проведеного дослідження, розроблено низку законодавчих новел щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України. | 