1. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано та експериментально з’ясовано, що міжособистісні стосунки військовослужбовців є складним психологічним явищем, яке значною мірою детермінується специфікою військової служби. При цьому міжособистісна взаємодія військовослужбовців є процесом, який складається з: фізичного контакту осіб, спільного переміщення у просторі, спільної групової чи масової дії, духовного вербального контакту та невербального інформаційного контакту. Виявлено, що “проблемна міжособистісна взаємодія” є сукупністю негативних зв’язків і дій між людьми, що можуть виявлятися у: підозрі, недовірі, протиріччі думок, інтризі, дискримінації, міжособистісних конфліктах, вербальній та невербальній агресії. 2. Доведено, що якщо посадові особи будуть своєчасно виявляти проблемні сфери міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині та надавати психологічну допомогу суб’єктам проблемної міжособистісної взаємодії, то це підвищить рівень продуктивної взаємодії військовослужбовців у процесі повсякденної та службової діяльності. За результатами опитування військовослужбовців було виявлено, що найбільше випадків проблемної міжособистісної взаємодії серед військовослужбовців строкової служби виникає у процесі виконання таких заходів внутрішнього порядку як: розміщення військовослужбовців у казармі; банно-пральне обслуговування, приймання їжі, обслуговування техніки та виконання господарчих робіт. 3. З’ясовано, що виникненню проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у процесі підготовки та несення служби у добовому наряді можуть сприяти: порушення черговості нарядів між військовослужбовцями, несправедливий розподіл за різними видами нарядів, приниження посадовими особами гідності військовослужбовців під час інструктажу, протиріччя під час прийому та передачі чергування між особовим складом старого та нового добового наряду, протиріччя між особовим складом добового наряду та посадовими особами військової частини, реалізація функції контролю за діями особового складу, зіткнення між членами добового наряду через халатність чи несправедливі дії одного з них. 4. Огляд психолого-педагогічної літератури та аналіз наявних даних щодо міжособистісної взаємодії особового складу військової частини засвідчив відсутність науково-обґрунтованих праць, присвячених психологічній діагностиці та попередженню проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, наданню психологічної допомоги суб’єктам та об’єктам проблемної міжособистісної взаємодії. Результати аналізу емпіричних і теоретичних даних свідчать про необхідність розробки психологічного інструментарію діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині. 5. Соціально-психологічне вивчення проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців відображає процес збору та отримання відповідними посадовими особами військової частини соціально-психологічної інформації про військовослужбовців як суб’єктів взаємодії та її результати. Основними завданнями соціально-психологічного вивчення міжособистісної взаємодії військовослужбовців мають бути: вивчення соціально-психологічного клімату військового підрозділу; виявлення військовослужбовців, які мають високий та низький статус у військовому підрозділі; визначення проблемних сфер міжособистісної взаємодії особового складу військового підрозділу; виявлення ініціаторів проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців; виявлення суб’єктів, на яких спрямовано негативний міжособистісний вплив; виявлення передумов виникнення проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовому підрозділі та поза його межами; виявлення наслідків проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців. 6. Попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців передбачає проведення відповідними посадовими особами військової частини комплексу заходів, які спрямовані на недопущення і вирішення проблем у міжособистісних стосунках військовослужбовців та підтримання і формування продуктивної міжособистісної взаємодії. Основними завданнями попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців мають бути: активізація роботи командного складу військового підрозділу щодо підтримання та формування продуктивної міжособистісної взаємодії підлеглого особового складу; психологічна просвіта військовослужбовців з питань міжособистісної взаємодії; підтримання позитивного соціально-психологічного клімату у військовому підрозділі; надання психологічної допомоги суб’єктам проблемної міжособистісної взаємодії; підбір та розподіл особового складу для несення служби у добовому наряді з врахуванням міжособистісної сумісності людей; створення системи контролю за особовим складом підрозділу, який перебуває в казармі та поза її межами. 7. Для своєчасного попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу розроблено та апробовано відповідний психологічний інструментарій діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині. З цією метою запропоновано використовувати програму психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, яка відображає узгоджені за цілями, завданнями і часом дії посадових осіб військової частини, які спрямовані на вивчення та вирішення проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців та зміцнення почуття компетентностi у міжособистісній взаємодії і відповідальності за результати цієї взаємодії. Загальна структура програми має включати три етапи: підготовчий етап – підготовка посадових осіб, які повинні проводити заходи психологічної діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців; діагностичний етап – вивчення соціально-психологічного клімату військового підрозділу та проблемних сфер міжособистісних стосунків військовослужбовців; психокорекційний етап – надання психологічної допомоги суб’єктам проблемної міжособистісної взаємодії особового складу військового підрозділу. Результати експериментального дослідження дають можливість зробити висновок про ефективність розробленої програми психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців. Вона сприяє підвищенню рівня продуктивної взаємодії військовослужбовців у процесі повсякденної та службової діяльності. 8. Для полегшення роботи командного складу військового підрозділу щодо попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців пропонується використовувати інструкцію для вирішення конфліктної ситуації у міжособистісній взаємодії військовослужбовців та алгоритм дій командного складу військового підрозділу при прояві агресії між військовослужбовцями. Слід зазначити, що межі нашої роботи не в змозі вирішити цілу низку питань, які можуть поглибити вивчення проблеми міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині. Серед перспективних напрямків подальших розвідок даної проблеми є подальше вивчення: питань, пов’язаних із виявленням оптимальних стилів поведінки військовослужбовців різних категорій у конфліктних ситуаціях, які виникають під час виконання службових обов’язків у добовому наряді; проблеми підготовки молодших командирів військового підрозділу до попередження проблемної міжособистісної взаємодії серед підлеглих військовослужбовців. | 