| У дисертаційному дослідженні узагальнено теоретичні погляди і наукові підходи до тлумачення проблеми толерантності в інформаційному просторі. Проаналізовано проблему толерантності у філософському, політичному та інформаційному аспектах. При цьому з’ясовано зміст, сутність і правові проблеми визначень інформаційного простору та інформаційної безпеки, проаналізовано особливості взаємовідносин засобів масової інформації та владних структур як визначальних чинників впливу на формування масової свідомості. Особливу увагу приділено проблемі маніпулювання масовою свідомістю за допомогою мас-медіа, а також проблемі негативного психологічний впливу насильства у повідомленнях ЗМІ. Дана праця може слугувати підґрунтям для подальших досліджень у цьому напрямі. Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному: 1. З’ясовано й узагальнено сутність і зміст понять “інформаційний простір”, “глобальний інформаційний простір”, “національний інформаційний простір”. Водночас, і цим визначається науково-практичне значення роботи, у дослідженні уточнено і конкретизовано зміст поняття національний інформаційний простір, а саме під «національним» запропоновано розуміти не етнічний, а саме політичний аспект, як це прийнято у європейських демократіях. Тобто, поняття “національний інформаційний простір” розуміється як інформаційний простір, що об’єднує всю українську політичну націю, усіх громадян України, не виокремлюючи їхню етнічну приналежність. 2. Інформаційно-психологічну безпеку особистості, суспільства і держави виділено і проаналізовано у якості чинника формування толерантного інформаційного простору. Інформаційно-психологічну безпеку визначено як стан захищеності індивідів, окремих груп, соціальних прошарків і людства загалом від негативних інформаційно-психологічних впливів. Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки є одним з головних напрямків захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, а захист індивідуальної, групової і масової свідомості громадян від протиправного інформаційного впливу є основою формування толерантного інформаційного простору. 3. Толерантність як тип індивідуального і суспільного ставлення до соціокультурних відмінностей, як терпимість до чужої думки, вірувань і форм поведінки визначено як одну з фундаментальних ознак цивілізованості, рівня політичної культури. Встановлено, що державна легітимація толерантності несе у собі можливість утвердження демократичної форми правління, однак державна толерантність не легітимізує терпимість до всього, до будь-яких соціальних явищ і форм практичної поведінки. У результаті аналізу філософських досліджень проблеми толерантності доведено, що толерантність є однією із основних універсальних цінностей сучасного суспільства. При цьому феномен толерантності набув статусу глобальної соціокультурної проблеми, що проявляється у всіх сферах життєдіяльності людства і ускладнена, з одного боку, посиленням глобалізаційних тенденцій, з іншого - прагненням зберегти національну ідентичність. 4. Інформаційну війну визначено як системний прояв нетолерантного поводження в інформаційному просторі. Системність цього прояву полягає у тому, що дії учасників інформаційної боротьби нетолерантні як за своєю формою (використання інформаційної зброї), так і за змістом (проведення пропагандистських кампаній, маніпуляція масовою свідомістю). З’ясовано, що інформаційна війна виступає у якості потужного дестабілізуючого фактору, який істотно послаблює будь-яку не готову до захисту державу і впливає на масову свідомість. Це, у свою чергу, висуває особливі вимоги до розробки грамотної й ефективної програми у сфері державної інформаційної безпеки. Використання засобів масової інформації набуває особливого значення у сучасній війні. Під час інформаційних війн мас-медіа стають жертвами маніпуляційних технологій з боку владних структур. Аби цього уникнути ЗМІ потрібно чітко визначити свої професійні і етичні стандарти. 5. Для характеристики маніпулювання засобами масової інформації з боку політичної і військової влади запропоновано вживати спеціальний термін “керування новинами”. Сутність цього поняття визначено як специфічний процес, коли владні структури намагаються встановити контроль над діяльністю мас медіа. Ситуація, коли влада маніпулює ЗМІ у власних цілях, які не відповідають інтересам суспільства, є неприйнятною. 6. Встановлено, що необхідними передумовами функціонування толерантного інформаційного простору є плюралізм думок і поглядів у суспільстві, а також наявність різнопланових видань, радіостанцій, телеканалів. А отже державним органам управління потрібно гарантувати усім засобам масової інформації різних форм власності рівні економічні можливості для розвитку і функціонування, дотримуючись законів добросовісної конкуренції. При цьому важливо на законодавчому рівні визначити правовий статус інформаційного простору України, який є одним з головних чинників збереження національного інформаційного суверенітету держави. Необхідно у повній мірі використати можливості традиційних засобів масової інформації, а також новітніх інформаційних технологій, зокрема мережі Інтернет, транскордонного телебачення, для поширення ідей толерантності. Адже саме неконтрольоване використання цих технологій спричинило появу агресивних інформаційних просторів, що закликають до насильства, нав’язують культ сили, вбивств і тероризму. |
