Анотація до роботи:

Швирков О.І. Проблема штучного інтелекту і людиновимірність штучних інтелектуальних систем. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 – філософія науки. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

В дисертації проводиться аналіз проблеми штучного інтелекту і феномену штучних інтелектуальних систем. Створення штучних інтелектуальних систем, що на даний час представлені здебільшого різноманітними комп’ютерними програмами, часто розглядалося і розглядається в контексті проблеми штучного інтелекту. Донині більшість проблем, що пов'язуються зі створенням штучних інтелектуальних систем (формалізація, моделювання інтелектуальної діяльності, розпізнавання образів тощо) вважаються такими, що належать до комплексного наукового напрямку “штучний інтелект”. В роботі показано, що навіть в силу формальних причин, а саме, відсутності загальноприйнятих визначень інтелекту і штучного інтелекту, відсутності загальної теорії штучного інтелекту, необхідність саме такого розгляду не абсолютна. Штучні інтелектуальні системи у своїй сукупності цілком можуть виступати як незалежний від ідеї штучного інтелекту, відносно самостійний феномен. У цьому випадку виникає питання про те, що є ці системи, питання про визначення місця цих систем у сучасній картині світу, вироблення адекватного до них ставлення. Відповідь на це питання дається з точки зору концепції, побудованої на основі поняття закарбування (відображення і фіксації рис творця у творінні). Відповідно до цієї концепції штучні інтелектуальні системи розглядаються як результат функціонального закарбування інтелекту, тобто такого закарбування, в результаті якого опис способу функціонування творіння певним чином корелює з тими або іншими уявленнями про спосіб функціонування інтелекту. Таким чином, дана концепція дозволяє розглядати штучні інтелектуальні системи в їх сукупності як деякий цілісний феномен, підійти з єдиних позицій до аналізу різних методів і способів створення штучних інтелектуальних систем, наприклад, алгоритмічному й евристичному програмуванню.

1. Сьогодні проблема штучного інтелекту в філософській і спеціальній літературі має статус міждисциплінарної, або комплексної. Однак якщо розуміти її достатньо широко, то цю проблему скоріше за все треба визнати такою, адекватне уявлення про перспективи вирішення якої можна скласти лише тоді, коли вона розглядається як проблема філософська. З такого ставлення до проблеми штучного інтелекту випливає необхідність прийняття деяких важливих установок.

По-перше, треба перейти від розгляду окремих проблем, що пов'язуються із штучним інтелектом, до розгляду проблеми штучного інтелекту як такої, в цілому.

По-друге, треба абстрагуватися від того, як саме мозок обробляє дані, що надходять у нього – в аналоговій або будь-якій іншій формі, на яких елементах побудований той чи інший комп'ютер тощо.

По-третє, необхідно абстрагуватися від часу – у тому сенсі, що для нас не повинно бути особливо важливим, які успіхи досягнуті (або які невдачі спіткали) дослідниками до цього моменту. Вирішення проблеми штучного інтелекту повинне розглядатися як істотно орієнтоване на невизначене майбутнє так само, як вирішення фундаментальних проблем нашого світогляду.

Ідею штучного інтелекту у тій формі, у якій вона виникла і культивувалася в перші роки свого існування, імовірно, слід розглядати як плід європейської раціональності. Її походження, природно, не могло не відбитися на її змісті. Однак історичне походження не вичерпує самої ідеї, наслідків з неї, її логічної складової, а також не може обмежити розширення того змісту, що в неї вкладається. Зараз ідея штучного інтелекту набагато ширша, ніж ідея “просто” штучного інтелекту, точніше, її можна цілком природно розширити, наприклад, до ідеї штучного мислення, штучної людини або навіть штучного життя.

2. Створення штучних інтелектуальних систем часто розглядалося і дотепер розглядається в контексті створення штучного інтелекту, проблеми штучного інтелекту. Донині більшість проблем, що пов'язуються зі створенням штучних інтелектуальних систем (таких, наприклад, як проблема формалізації, моделювання інтелектуальної діяльності, розпізнавання образів тощо), вважаються такими, що належать до комплексного наукового напрямку “штучний інтелект”. У той самий час навіть через формальні причини, а саме, відсутність загальноприйнятих визначень інтелекту і штучного інтелекту, відсутність загальної теорії штучного інтелекту, необхідність саме такого розгляду не абсолютна. Штучні інтелектуальні системи у своїй сукупності цілком можуть виступати як незалежний від ідеї штучного інтелекту, відносно самостійний феномен. У цьому випадку виникає питання про визначення місця цих систем у сучасній картині світу, вироблення адекватного до них ставлення. Треба зауважити, що це питання має не лише умоглядне значення, але й цілком практичну цінність, оскільки штучні інтелектуальні системи на цей час вже стали невід'ємною частиною виробничої, наукової та іншої діяльності.

3. Відповідь на це питання дисертант дає з точки зору концепції, що будується на основі поняття закарбування. Відповідно до цієї концепції штучні інтелектуальні системи можна розглядати як результат функціонального закарбування інтелекту, тобто такого закарбування, в результаті якого опис способу функціонування творіння певним чином корелює з тими або іншими уявленнями (описом) про спосіб функціонування інтелекту.

Концепція, побудована на основі поняття закарбування, дозволяє розглядати штучні інтелектуальні системи в їх сукупності як деякий цілісний феномен, підійти з єдиних позицій до аналізу різних методів і способів створення штучних інтелектуальних систем, наприклад, алгоритмічному й евристичному програмуванню.

Хоча в літературі і трапляються положення, що використовуються з тією самою метою (наприклад, відповідно до одного з таких положень штучні інтелектуальні системи – суть “підсилювачі” інтелекту, до іншого – його “інструментальне продовження”), вони, порівняно з концепцією закарбування, не дозволяють достатньою мірою виявити специфічні особливості творінь, подібних розглянутим. На основі цих положень дотепер не було побудовано жодної теорії, яка б дозволяла проводити детальний аналіз зазначеного феномену.

Концепція закарбування дозволяє також по-новому глянути на моделювання (насамперед комп'ютерне). З погляду цієї концепції моделювання може розглядатися як свідоме закарбування відомого. Підведення поняття моделювання під більш загальне поняття (аналогічне підведенню моделювання під поняття репрезентації або метафори) істотно розширює контекст, у якому воно зазвичай розглядається. Це особливо важливо при філософському аналізі артефактів, що вважаються створеними в результаті моделювання, оскільки в цьому випадку, говорячи про ці артефакти, ми можемо весь час залишатися на ґрунті філософії, користуватися її методологічними та іншими засобами.

Публікації автора:

1. Швырков А.И. Искусственный интеллект как философская проблема//Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури и філософія науки. – 2003. – Вип. №587-А. – С. 19-22.

2. Швырков А.И. К вопросу об определении ключевых понятий формулировки проблемы искусственного интеллекта//Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури и філософія науки. – 2003. – Вип. №598. – С. 31-34.

3. Швирков О.І. Про один підхід до аналізу ідеї штучного інтелекту//Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2004. – Вип. №18. – С. 149-157.

4. Швирков О.І. Феномен штучних інтелектуальних систем: філософський погляд//Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. – Вип. 47. – К.: Український центр культури, 2005. – С. 193-201.

5. Швирков О.І. Філософський аналіз феномену штучних інтелектуальних систем//Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. – Вип. 53. – К.: Український центр культури, 2006. – С. 205-214.

6. Швырков А.И. Как возможны искусственные интеллектуальные системы//Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень – 2006”. Том 10. Філософія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 50-52.

7. Швирков О.І. Моделювання: філософський погляд (Про співвідношення загальнонаукових і філософських понять)//Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. Ч. II. – С. 85-87.

8. Швирков О.І. Тест Тьюринга – тест на свідомість?//Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2006” (12-13 квітня 2006 року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. Ч. II. – С. 113-114.