Анотація до роботи:
Лубенець Н.В. Проблема самотності та криза людської суб'єктивності. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. - Харківський національний університет ім. В.М. Каразіна. – Харків, 2005. Дисертація присвячена дослідженню проблеми самотності в контексті кризи людської суб'єктивності. Актуальність теми дослідження продиктована загостренням проблеми самотності в сучасній культурі. Відзначена у філософських рефлексіях криза людської суб'єктивності диктує новий ракурс прочитання даної проблематики. Самотність у рамках дослідження виступає як персональний-екзистенційний стан. Осмислення самотності базується на екзистенціальній філософії, філософії діалогу, психоаналітичній літературі, синергетичному і компаративістському підходах. На феноменологічному рівні розгляду самотність представлена як внутрішний стан і як зовнішня ситуація. На онтологічному рівні самотність пов'язана зі вступом людини в буття. У цьому випадку самотність постає іманентною характеристикою людського існування. Також самотність пов'язана з конституюванням людської суб'єктивності, визначенням самототожності. На аксіологічному рівні розгляду самотність інтерпретується через поняття „суєта самотності” або „втеча від самотності” і „усамітнення”. У дисертації сформульована ідея, що „втеча від самотності” в умовах сучасної культури набуває специфічних форм. На перший план виступають сучасні дивертисменти: спілкування в мережі (Інтернет, мобільний зв'язок), телеманія, меломанія. У перспективі можливого подолання самотності розглядається поняття відкритості. Відкритість являє себе у творчості, сакральному досвіді, істинному діалозі Я-Ти. Сучасний культурний тип індивіда означений як нарцисичний. Нарцисизм є однією з причин, яка призводить до посилення проблеми самотності в сучасній культурі. Самотність виступає як останній притулок реальності існування (нульовий ступінь) Індивідуального у світі, наповненому Іншими. Також самотність інтерпретується через зв'язок з ідентичністю. Визначається, що при маргінальних типах ідентичності самотність як персональний-екзистенціальний стан трансформується. У роботі зазначено, що на емоційному рівні самотність переживається як негативний та позитивний стан. Страждання самотності трансформується завдяки перевтіленню його в творчий заряд усамітнення. |