Ільїна Ніна Михайлівна. Проблема мовлення в українській психології (на матеріалі наукової спадщини Б.Ф.Баєва та І.О.Синиці): дисертація канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Ільїна Н.М. Проблема мовлення в українській психології (на матеріалі наукової спадщини Б.Ф.Баєва та І.О. Синиці).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2003.
Дисертація містить теоретичне вивчення стану розробки проблеми мовлення в середині ХХ століття у вітчизняній та світовій психології через призму аналізу праць українських учених Б.Ф.Баєва та І.О.Синиці. Визначено та систематизовано центральну тематику досліджень мовленнєвої проблематики, подальший аналіз якої дозволив констатувати існування трьох основних векторів у наукових пошуках: співвідношення мислення і мовлення, внутрішнє мовлення, зовнішнє мовлення. Аналіз спадщини Б.Ф.Баєва показав, що ним уперше у вітчизняній психології здійснене всебічне дослідження внутрішнього мовлення та створена його оригінальна концептуальна модель, вихідною позицією якої став функціональний підхід. На сучасному етапі проблема внутрішнього мовлення постає щільно пов’язаною з проблемою рефлексії – інтелектуальної і моральної.
Дослідження наукових праць І.О.Синиці дозволило констатувати, що ним уперше у вітчизняній психологічній науці проведене комплексне вивчення специфічних особливостей писемного мовлення підлітків (з урахуванням ряду аспектів їх усного мовлення), виявлені феномени превалювання в його структурі емоційних та логічних компонентів, типи писемного мовлення учнів, лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості усного мовлення підлітків. Встановлено, що багато ідей ученого ефективно розробляються сучасними дослідниками.
Увисновках узагальнено результати, отримані в процесі дослідження. Зокрема наголошується, що в середині ХХ століття намітилась тенденція розробляти проблему мовлення за трьома основними векторами, де перший присвячений проблемі співвідношення мислення і мовлення, розкриттю їхніх зв’язків і взаємозалежностей. Доробки другого ставили своєю метою вивчення внутрішнього мовлення, його сутності й генезису, фізіологічних механізмів, співвідношення зовнішнього і внутрішнього мовлення. Вивчення третього вектора стосується психології зовнішнього мовлення - як писемного, так і усного.
Результати дисертаційного дослідження дозволяють стверджувати, що саме Б.Ф.Баєвим уперше у вітчизняній психологічній науці здійснено комплексне вивчення внутрішнього мовлення та створено його оригінальну концептуальну модель. Застосований ученим функціональний підхід дав змогу сформулювати логічно обґрунтовану і науково вивірену дефініцію внутрішнього мовлення, з позицій філо- та онтогенезу виокремити його генетичне коріння. Обґрунтовуючи позицію функціональної своєрідності внутрішнього мовлення, вчений дослідив його функціонально-динамічні особливості, їх зв’язок з характером мисленнєвої діяльності, що дало можливість вичленити основні функції внутрішньомовленнєвої діяльності і, таким чином, розкрити взаємозв’язки мислення і внутрішнього мовлення. Б.Ф.Баєву належить пріоритет у висвітленні педагогічного аспекту внутрішнього мовлення. Він уперше науково обґрунтував його значущість у навчальному процесі, виділив типи внутрішнього мовлення учнів, які формуються в мовленнєвій діяльності під впливом систематичного шкільного навчання.
Комплексне дослідження особливостей писемного мовлення учнів підліткового віку (з урахуванням ряду аспектів їх усного мовлення) вперше у вітчизняній психології проведене І.О.Синицею. Спростовуючи усталені на той час у педагогічному середовищі погляди на взаємозв’язок писемного і усного мовлення, він розкрив їх специфічні особливості, показав, що їхній взаємовплив складний, суперечливий і залежить як від об’єктивних, так і від суб’єктивних чинників. Ученим були виділені основні труднощі, яких зазнають учні під час засвоєння писемного мовлення, феномени співвідношення в його структурі емоційних або логічних компонентів, виявлені його індивідуально-типологічні особливості. З’ясовані лексичні, морфологічні й синтаксичні особливості усного мовлення підлітків.
Наукові здобутки Б.Ф.Баєва та І.О.Синиці стосовно внутрішнього і зовнішнього мовлення, ґрунтовні психолого-педагогічні й методичні рекомендації стали надбанням психологічної теорії та педагогічної практики і не втратили своєї актуальності досі.
Не підлягає сумніву той факт, що наукова спадщина цих учених заслуговує на використання у сучасних дослідженнях проблем психології внутрішнього і зовнішнього мовлення, які стосуються таких важливих моментів, як: 1) участь внутрішнього мовлення у становленні самосвідомості особистості; 2) вікові межі виникнення внутрішнього мовлення в онтогенезі; 3) структурні механізми внутрішнього мовлення; 4) емпіричні дослідження слухового та зорового аналізаторів у процесах функціонування внутрішнього мовлення; 5) засоби стимулювання внутрішньомовленнєвої діяльності; 6) умови активізації словникового арсеналу учнів; 7) місце наслідування літературних зразків у розвитку писемного мовлення; 8) способи використання наслідування в письмових учнівських роботах; 9) можливості запровадження інших підходів до розвитку писемного мовлення (якими вони можуть бути, їх порівняльна ефективність тощо); 10) дослідження таких компонентів писемного мовлення, як змістовність, логічність, зв’язність, доказовість, орієнтування на читача; 11) встановлення кількісного складу лексики учнів, окремо загальновживаної, абстрактної, емоційної, термінологічної тощо; 12) дослідження відхилень від норми в лексиці учнів тощо.
Публікації автора:
Ільїна Н.М. Проблема мислительних і внутрішньомовленнєвих процесів у науковому доробку Б.Ф.Баєва // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: В 3-х т. – Київ: “Гнозис”, 1998. – Т. 1. – С. 520-526.
Ільїна Н.М. Педагогічний аспект внутрішнього мовлення в науковій спадщині Б.Ф.Баєва // Педагогіка і психологія. – 1999. - № 4 (25). – С. 136-141.
Ільїна Н.М. Проблема мислення і мовлення у вітчизняній психології в 30-70 р.р. ХХ ст. // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 2 (9). Частина 1, 2000. – С. 87-91.
Ільїна Н.М. Наукова спадщина І.О.Синиці: труднощі учнів у засвоєнні писемного мовлення // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. /За ред. Максименка С.Д. – Київ, 2001. – Т. 3. – Ч. 5. – С. 182-185.
Ільїна Н.М. І.О.Синиця про особливості лексики і фразеології учнів середнього шкільного віку // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 12, 2001. – С. 118-125.
Ільїна Н.М. Проблема мовлення в українській психології (на матеріалі наукової спадщини Б.Ф.Баєва та І.О. Синиці).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2003.
Дисертація містить теоретичне вивчення стану розробки проблеми мовлення в середині ХХ століття у вітчизняній та світовій психології через призму аналізу праць українських учених Б.Ф.Баєва та І.О.Синиці. Визначено та систематизовано центральну тематику досліджень мовленнєвої проблематики, подальший аналіз якої дозволив констатувати існування трьох основних векторів у наукових пошуках: співвідношення мислення і мовлення, внутрішнє мовлення, зовнішнє мовлення. Аналіз спадщини Б.Ф.Баєва показав, що ним уперше у вітчизняній психології здійснене всебічне дослідження внутрішнього мовлення та створена його оригінальна концептуальна модель, вихідною позицією якої став функціональний підхід. На сучасному етапі проблема внутрішнього мовлення постає щільно пов’язаною з проблемою рефлексії – інтелектуальної і моральної.
Дослідження наукових праць І.О.Синиці дозволило констатувати, що ним уперше у вітчизняній психологічній науці проведене комплексне вивчення специфічних особливостей писемного мовлення підлітків (з урахуванням ряду аспектів їх усного мовлення), виявлені феномени превалювання в його структурі емоційних та логічних компонентів, типи писемного мовлення учнів, лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості усного мовлення підлітків. Встановлено, що багато ідей ученого ефективно розробляються сучасними дослідниками.