1. Проблема ґендеру є невід’ємною частиною ґетерогенного проблематологічного поля філософії, яке в 60-80-х рр. ХХ ст. було позначене паралогічністю – протиборством модерної та постмодерної парадигм. Проблема соціокультурної асиметрії ґендеру мала своє епохальне соціально-історичне підґрунтя, тісно пов’язане з ідеєю та практикою емансипації. Ідея емансипації отримує свою корективу в пізньомодерністській теорії комунікації Ю. Габермаса, в якій акцентується на ролі дискурсу в розв’язанні емансипаційних проблем та необхідності розвитку філософії як плюралістичного дискурсу. Це стає першою передумовою того, що проблема ґендеру започатковується в межах пізньомодерністської філософії. Подальшим вектором змін, який обумовила пізнавальна ситуація культури пізньої модерності було епістемологічне „зміщення” проблеми за межі філософського дискурсу у структурно-конструктивістську площину. Проблематизація залишилась прикутою до натуралістської епістемології : іґнорувались екзистенційні питання чоловічого та жіночого світу та розуміння, що жіночість та чоловічість не є ні суто природнім визначенням, ні соціальною функцією, а існують як первинний, втілений у життєвому світі людини екзистенційний сценарій, спричинений самовизначенням людини. 2. Теоретико-філософським підґрунтям постановки проблеми ґендеру в 90-х рр. ХХ ст. є постмодернізм. Філософія Ліотара, Фуко, Лакана, Дерріди стають теоретичними основами проблеми ґендеру, пов’язаної із плюралістичним баченням суб’єктивності: досимволічних структур суб’єктивності (Ю.Крістева), статевої відмінності (Л.Ірігарей, Г.Сіксу), постколоніальної суб’єктивності (Г.Співак, Б.Гукс, Г.Бгабґа), чоловічої (маскулінної) ідентичності (М.Кіммель, К.Кілмартін), марґіналістської та номадичної суб’єктивності, яка чинить опір глобалізаційним соціальним умовам (Дж.Батлер, Р.Брайдотті) тощо. Постмодерністський (постструктуралістський) етап розвитку ґендерної епістемології характеризується спадкоємністю частини установок напрацьованих на попередніх етапах з 70-х років : долання ґендерних стереотипів, антиетичності, поширення принципу множинності ідентифікацій. На цьому етапі вирішується епістемологічна проблема нівелювання тоталізуючого феміністського суб’єкта та утверджується мультицентрований суб’єкт знання та досвіду. Постмодерністський етап розвитку знання поставив методологічну проблему ґендеру - переорієнтації “фундаментальних” наукових досліджень, спонукаючи їх наблизитись до розв’язання найактуальніших проблем чоловічого та жіночого світу, сучасної людини. Подолання дихотомності наукового пізнання, типу “гуманітарне-природне”, “духовне-тілесне”, “культурне-спадкове”, “раціональне-афективне” постає новою спробою розв’язати проблему ґендерних відмінностей, шляхом дискурсивного відтворення цілісної картини буття, важливим виміром якого є чоловічий-жіночий світ у своєму взаємодоповнювальному значенні. 3. Західноєвропейський постструктуралістський дискурс напрацював поліфонічне поле проблематизації ґендеру. Характерним є радикалізм вирішення проблеми жіночої тожсамості в межах французьких жіночих студій (Л.Іріґарей, Г.Сіксу) та перспективність постструктуралістських (Р.Брайдотті) та постколоніальних (Р.Моханрам) проектів, які надають нового значення вирішенню проблеми з урахуванням глобалізаційних та міґраційних процесів та акцентують на самобутніх культурних чинниках ідентичності. Аналіз філософсько-антропологічного підґрунтя провідних психотерапевтичних вчень, які є відображенням поліфонічного поля західноєвропейської культури, показав, що вони презентують стать у метафориці опозицій чоловічого і жіночого, тим самим сприяють розмежуванню ґендерного світу. Це робить актуальною філософську постановку проблеми взаємодоповнювальності ґендерного світу. 4. Американський соціально-філософський дискурс характеризується своєю увагою до процесів ґетерогенізації, диференціації та технологізації соціального життя ґендеру. В його межах відбувався відхід від ідеї емансипації до ідеї „якості життя”. Проблематика соціокультурного існування ґендеру (мікрополітик тіла та чоловічих ролей) вирішувалася з позицій культурної антропології, соціального конструктивізму та постмодерністської філософії. Епістемологічною особливістю розгляду проблеми соціокультурного існування ґендеру була динаміка її розвитку від конструктивістських до постмодерністських інтерпретативних концепцій. Розвиток мережі американських дискурсивних практик, які перебували за межами нормативного підходу відкрив проблему марґіналістської суб’єктивності та пов’язаної з нею проблему неконвенційної статевої поведінки (концепція перформенсу ґендеру Дж.Батлер). Застосування концепції Дж.Батлер до аналізу вітчизняної соціокультурної специфіки ґендеру є дискусійною. Більш перспективними є постструктуралістські підходи в силу їх зорієнтованості на вивчення лінґвістичних та соціальних зв’язків ґендеру, які відображають екзистенційні та духовні проблеми людини. 5. Проблематизація ґендеру у вітчизняній філософії 90-х рр. ХХ ст. характеризується акцентом на онтологічних аспектах існування ґендеру, індивідів та груп. Окреслюючи найбільш глобальні межі людини як межі чоловічого та жіночого, вітчизняні філософи визначають проблему статі як одну із фундаментальних проблем метаантропології (Н.Хамітов). У її руслі з’ясовуються причини внутрішньої самотності і можливість гармонії між чоловіком та жінкою на рівні віднайдення духовно-душевної взаємодії. Осмислення ґендерних аспектів модерністської філософії, дослідницьке прагнення деконструювати раціоцентризм модерн-філософії є показовим моментом, що засвідчує зрушення у вітчизняному теоретико-світоглядовому знанні й показує становлення ґендерного напрямку в межах історико-філософського дискурсу (Н.Чухим, С.Жерьобкін, В.Гайденко, О.Гомілко тощо). З середини 90-х років проблематизація також розгортається в двох напрямках : філософсько-політологічному, де акцентується на проблемах „ґендеризованого” суб’єкта в його співвідношенні з межами влади та соціокультурними процесами та культурологічно-літературознавчому, в якому переобдумується ґендерний вимір національної культури. Вітчизняний філософський дискурс 90-х рр.
ХХ ст. був полем конкуруючих методологічних підходів, які наперед визначали саму постановку проблеми та шляхи її вирішення. 6. Принципово важливим є критичний підхід до побудови вітчизняної ґендерної концепції, заґрунтованої на аплікації зарубіжної методології. Заземлення дослідників на епістемологічних засадах винятково фундаменталістських концепцій (наприклад, соціального конструктивізму) рівнозначне втраті екзистенційних аспектів, багатства чоловічого й жіночого образу, духовних (релігійних, національних) аспектів ґендерного буття. Для побудови сучасної ґендерної концепції більш солідаризуючою та розвивальною є орієнтація на висоту життєвого світу людини, ніж патографічна психоаналітична глибинна „розкопка”. Перспективною також є зверненість українських дослідників до метаантропології, філософії постструктуралізму, з її низвідною орієнтованістю на антропологізацію пізнання, а також до постмодерної практичної філософії, в руслі якої оформилися важливі для сучасної ґендерної епістемології принципи (ґендеровимірність, рефлексивність, етизація науки, орієнтація дослідження на дію) та інноваційні методи досліджень. Окремі напрацювання закордонного постколоніального дискурсу також могли б слугувати надійним підґрунтям для „національно чутливих” вітчизняних ґендерних підходів. Адекватний добір методологічного підґрунтя сприятиме дослідженню культурної специфіки ґендеру в межах українського соціокультурного контексту. Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях : Монографії: Гапон Н. Ґендер у гуманітарному дискурсі: філософсько-психологічний аналіз. – Львів : Літопис, 2002. – 310с. – 17 авт. арк. Гапон Н. Особистість в психотерапії: конфігурації професійного досвіду. – Львів: Основа, 1999. – 176c. – 11,3 авт. арк.
Статті у наукових журналах та збірниках наукових праць: Гапон Н. Ґендерна проблематика в філософії: перспективи постмодерністичного підходу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія : Філософія. – 2001. – № 7. –С.63-68. – 0, 5 авт. арк. Гапон Н. Патографічний дискурс в ґендерному діалозі // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. – 2001. – Вип. 3. – С.79-89. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Абеляр або Арістотель Середньовіччя : ґендерний нарис // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія : Філософія. – 2002. – № 9. – С.101-105. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Філософські площини ґендерних досліджень інтелекту// Вісник Севастопольського державного технічного університету. Збірник наукових праць. Філософія. – 2003. – Вип. 46. – С.150-158. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Ґендерні дослідження у ХХ сторіччі: корективи соціально-гуманітарного знання // Схід. Аналітико-інформаційний журнал. – 2003. – №7. – С.98-102. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Репрезентації статі у просторовій метафориці дискурсу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Філософія. – 2003. – №10. – С.81-86. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Тілесні мікрополітики ґендеру: дискурсивний аналіз минулого та сучасності //Схід. Аналітико-інформаційний журнал. – 2003. – №8. – С.73-77. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Культурно-символічна природа ґендеру: минулі теми та сучасні підходи // Мультиверсум. Філософський альманах. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.В.Лях.– К.: Український центр духовної культури, 2003. – Вип.36. – С.160-168. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Проблематика чоловічого ґендеру у постмодерністській науці // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія: Теорія культури і філософія науки. – 2003. – № 598. – С.126-130.– 0,5 авт. арк. Гапон Н. Мова та ґендер : ретроспектива постструктуралістських дискусій у філософії // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.В.Гнатюка. Серія :Філософія. –2003. – Вип.11. – С.94-100. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Презентації статі в метафоричних опозиціях дискурсів// Мультиверсум. Філософський альманах. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.В.Лях. – Вип.32. – К.: Український центр духовної культури, 2003. – С.182-190. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Дискурсивні зміни жіночої суб’єктивності : ґендерний проект Гелен Сіксу // Людинознавчі студії: Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Ред. кол.Т.Біленко (гол.ред.), М.Кашуба, В.Кемінь та ін. –Дрогобич: Вимір, 2003. –Вип. восьмий. – С.58-69. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Ґендерний ландшафт античного тексту : прочитуючи Фуко// Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. – Вип. 5. – 2003.– С.53-61. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Ґендерні дихотомії в українській літературі кінця ХХ сторіччя : філософський аналіз // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко, В.Скотний, В.Мовчан та ін. – Дрогобич : Вимір, 2004. – Вип.13. Філософія. – С.98-109.– 0,5 авт. арк. Гапон Н. Проблематика ґендеру у вітчизняній історії філософії 90-х років ХХ сторіччя // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. – 2004. – Вип. 6. – С. 59-67. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Від філософії Дельоза до нових ґендерних проектів // Вісник національного університету „Львівська політехніка”. Філософські науки. –2004. – № 498. – С. 68-73. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Деконструкція символічних жіночих образів як проблема філософсько-політологічного дискурсу кінця ХХ сторіччя // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, соціологія, філософія. – 2004. – Випуск 1. – С.147-152. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Проблематика ґендеру в українській філософії другої половини ХХ сторіччя // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. – 2005. – Вип. 7. – С.40-55. – 1,0 авт арк. Гапон Н. Проблеми статі в екзистенціалістській філософії Симони де Бовуар ( середина ХХ сторіччя) // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. – 2005. – Вип. 8. – С.34-41. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. „Антігона” у світлі постмодерністських інтерпретацій // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – 2005. – Вип. 73-75. – С. 128-131.– 0,5 авт. арк. Гапон Н. Суб’єктивація української жінки: філософсько-антропологічний дискурс другої половини ХХ сторіччя // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. – 2005. Вип. 9. – С. 64-71. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Інтелект з позицій ґендерного підходу : філософсько-методологічні та психологічні аспекти // Соціогуманітарні проблеми людини. – 2006. – № 2. – С. 42-49.– 0,5 авт. арк. Гапон Н. Патографічний дискурс : перспективи ґендерного діалогу // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія Філософія. – 2003. – Вип. 148-149. – С.94-99. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Соціокультурні зміни та проблеми жіночої суб’єктивації в Україні // Філософські пошуки. – Вип. ХІV-XV. –Львів-Одеса : Cogito-Центр Європи, 2003. –С. 239-245. – 0,5 авт. арк. Гапон Н.П. Традиційні жіночі образи в соціокультурі : дискусійні позиції вітчизняних ґендерних шкіл // Філософські пошуки. – Вип. ХVІ.– Львів-Одеса : Cogito- Центр Європи, 2004. – С. 107-115. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Від виховання особистісної унікальності до соціальної ідентичності молодої людини // Філософські пошуки. – Вип. ІV. – Львів-Одеса : Cogito- Центр Європи, 1997.–С. 93-97.– 0, 4 авт. арк. Гапон Н. Психологічне осмислення проблематики соціального інтелекту// Філософські пошуки. –Вип. І (V-VІ). –Львів-Одеса : Cogito-Центр Європи, 1998. –С. 129-132. – 0,4 авт. арк. Кошманова Т.С., Картер К., Гапон Н.П. Рефлективне письмо у перспективі педагогів // Академічний дослідницький журнал. – Вашингтон, США. –Зима, 2003. – С.57-70. – 0,5 авт. арк. (Англійською мовою: Koshmanova, T.S., Carter, C., & Hapon, N.P. Reflective Writing of Prospective Teachers // Academic Exchange Quarterly, Washington, U.S. – Winter, 2003. – P.57-70). Гапон Н. Ґендер та освіта: дослідження студентських уявлень // Європейська інтеграція через освіту. Традиції, сучасність та майбутнє / За ред. Р.Кухи. – Люблін: Видавництво Університету Марії Кюрі-Склодовської, 2004. –С.523-529. –0,5 авт.арк. (Англійською мовою : Hapon N. Gender and Education: Research of Students’ Imaginations // European Integration through Education. Traditions the Present and the Future / Ed.R.Kucha. – Lublin: Maria Curie-Sklodowska Uniwersytety Press, 2004. –P.523-529). Гапон Н.П. Ґендерна модель у психоаналізі : перспективи, пошуки // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали міжнар. наук. конф. – Т.1. – Київ: Міленіум, 2002. – С.36-42. – 0,5 авт.арк. Гапон Н. Перспективи філософського та біоетичного дискурсів у формуванні нових підходів до статевих девіацій // Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики: Матеріали міжнар. наук.- практ. конф. – Львів, 2003. – С. 49-50. – 0,2 авт.арк. Гапон Н.П. Філософські підходи до сучасних ґендерних досліджень // Интеллект. Личность. Цивилизация : Материалы 2-й Междунар. науч. конф.(22-23 мая, 2003 г.). – Донецк, 2003. – Том 2. – С.165-173. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Проблеми соціального мислення людини: послідовність та зобов’язання // Політична психологія: науковий збірник. – Львів: Ліга Прес, 2003. – С.95-100. – 0,5 авт. арк. Гапон Н. Теоретико-методологічні та освітні підходи до проблеми статі: Матеріали ІІ Українського Педагогічного Конгресу (3-4 листопада, 2005 р.).– Львів, 2006. – 0,4 авт. арк.
|
