В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу удосконалення теоретико-методологічних і організаційно-економічних основ включення країн до глобального економічного простору через залучення прямих іноземних інвестицій в національні економіки. В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. В результаті дослідження сутності і причин розвитку міжнародного інвестування запропоновано визначення глобалізаційного економічного простору як якісно нового етапу закономірного об’єктивного розвитку світового економічного простору, який формується на основі взаємозв’язків і взаємозалежності країн (зростання обсягів і прискорення темпів обміну товарами та послугами, міжнародного перетікання капіталів і робочої сили), що приводить до поступового відходу від локальних інтересів, норм і традицій і формування єдиного міжнародного економічного центру управління. 2. Зроблено висновок, що оскільки ПІІ є одним із найбільш ефективних способів виробничого включення національних економік до світового господарства і міжнародного розподілу праці, в умовах економічної глобалізації економічне зростання держав не може бути забезпечено без інвестицій у розвиток економіки як передумови створення конкурентоспроможного на світовому ринку продукту. При цьому експорт капіталу є ефективним засобом розширення сфери застосування тієї частини капіталу, яка залишається в країні. 3. На основі виділення найбільш суттєвих ознак інвестицій (потенційна здатність приносити прибуток; перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів економічного суб’єкту; цілеспрямований характер вкладання капіталу в матеріальні і нематеріальні об’єкти; наявність ризику вкладання капіталу та ін.) запропоновано визначення прямих іноземних інвестицій як капіталовкладень, що здійснюються у високоефективні іноземні проекти, які спрямовані на створення, розширення чи модернізацію виробництва, розробку інтелектуального продукту або вкладення в «людський капітал», результатом використання яких є як матеріальний, так і моральний прибуток (дохід, дивіденди). 4. Здійснено систематизацію міжнародних інвестицій за такими напрямками: характеристика суб’єктів інвестицій (природа інвестицій, цільова орієнтація), вид інвестицій (іноземна валюта, національна валюта, рухоме та нерухоме майно, цінні папери, грошові вимоги, права інтелектуальної власності, права господарської діяльності, послуги), форма інвестицій (100% власність інвестора, часткова участь у підприємствах, придбання рухомого та нерухомого майна, концесія), характеристика інвестиційних потоків (величина, термін, джерело). 5. Виділено фактори міжнародного інвестування: глобально-економічні (стан розвитку світової економіки, міжнародних факторних ринків, в т.ч. інвестиційного; стабільність світової валютної системи; рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури); політико-економічні (політична стабільність; ступінь втручання уряду в економіку; ставлення до зарубіжних та іноземних інвестицій; дотримання дво- і багатосторонніх угод); ресурсно-економічні (наявність природних ресурсів; демографічна ситуація; географічне положення); загальноекономічні (темпи економічного зростання; співвідношення споживання і заощаджень; ставка позикового відсотка; норма чистого прибутку, рівень інфляції). 6. Результати аналізу залучення прямих іноземних інвестицій в країни з різним рівнем економічного розвитку свідчать, що тенденція приєднання держав до міжнародної системи руху капіталу є характерною рисою сучасного етапу формування глобального економічного простору, в якому фінансові інструменти набувають особливого значення. При цьому серед країн з розвинутою ринковою економікою за обсягами імпорту і експорту ПІІ домінують країни ЄС, серед країн, що розвиваються – Китай, Гонконг і Сінгапур, серед країн з перехідною економікою – Росія. Встановлено, що у двосторонніх відносинах у сфері ПІІ зростає значення фактора географічної близькості країн. 7. Оцінка сучасного стану розвитку глобальних світових ринків свідчить, що основними факторами глобального економічного зростання та розвитку є інтернаціоналізація виробництва і капіталу, розширення діяльності ТНК і ТНБ. 8. Емпірично обґрунтовано, що економічне зростання в країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою є неможливим без допущення іноземного капіталу в економіку країни. Результати використання розробленої економетричної моделі «ПIІ економічне зростання» («приплив ПІІ зростання експорту економічне зростання») свідчать, що збільшення припливу ПІІ в економіку України на 1 млн. дол. сприятиме зростанню чистого експорту на 1,0069 млн. дол., що збільшить ВВП країни на 3,8323 млн. дол. 9. На основі систематизації напрямів та наслідків розвитку світових глобалізаційних процесів (економічних, технологічних, соціально-економічних, політичних, правових) обґрунтовано, що процеси економічної глобалізації повинні регулюватись на міжнародному рівні. Обґрунтовано, що для забезпечення прискореної інтеграції України до глобального економічного простору необхідною є розробка активної економічної політики, що складається з системи стратегічних і тактичних цілей і передбачає оцінку необхідних ресурсів для їх досягнення, розробка якої має передбачати виділені фактори, що впливають на формування глобальних конкурентних переваг: (ринкові стимули, особливості держави, характеристики конкуренції, види витрат). 10. З метою забезпечення конкурентних переваг країни в умовах розвитку глобального економічного простору систематизовано глобальні конкурентні переваги фірми, що має порівняльну перевагу на світовому ринку, які формуються під впливом перешкод на шляху досягнення порівняльних переваг. 11. Запропоновано механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України, впровадження якого забезпечить залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України в умовах глобалізації у необхідних обсягах, використання яких створює передумови сталого, динамічного і збалансованого розвитку держави. |