У процесі інформаційної глобалізації, що стало характерною рисою розвитку світової культури, сучасна сирійська преса відіграє дуже важливу роль у контексті збереження національної ідентичності, поглиблення арабської єдності, утвердження історичної пам’яті, психологічного феномену самосприйняття й самоусвідомлення себе серед інших народів. Це надзвичайно важливо, адже Сирія – одна з найдавніших країн світу. На основі принципу історизму та в результаті порівняльно-системного аналізу нами встановлено, що до сучасного стану ефективного функціонування сирійська преса, як і українська, пройшла складний шлях. Тривала бездержавність сирійської та української націй зумовила те, що їхні перші газети й журнали видавалися чужими мовами або були дво- і тримовними. Історія Сирії та України засвідчує, що колонізатори намагалися асимілювати арабів і українців, негативно впливали на розвиток їхньої національної преси. Однак освічені араби й українці виявляли взаємну зацікавленість національними культурами, побутом, звичаями, традиціями, комунікативними процесами. Історична сирійсько-українська взаємозацікавленість є підґрунтям сучасного торговельно-економічного, культурного співробітництва, взаєморозуміння, взаємопідтримки щодо утвердження демократичних, загальнолюдських цінностей, морально-духовних чеснот, гарантом яких є національні держави. Сирійські журналісти сповідують так званий “природний закон”, основи якого розробляли сирійський й український просвітителі-мислителі (Абдуль-Рахман аль-Кавакбі, Г. С. Сковорода). Зміст цього “природного закону” полягає в тому, що кожна нація – це творена вищою силою сутність, своєрідна ноосфера, знищення якої – злочин так само великий, як нищення індивідуальної сутності людини. Входячи до системи соціального управління суспільства, сирійські періодичні друковані видання всебічно висвітлювали складні державотворчі процеси після здобуття Сирією повної політичної незалежності: тріумфальну революцію 8 березня 1963 р. під проводом Арабської соціалістичної партії відродження (БААС), оновлений рух з 16 листопада 1970 р., прийняття в березні 1973 р. конституції Сирійської Арабської Республіки, у якій наголошується, що свобода – це священне право людини, а народна демократія – ідеальна форма життєдіяльності, що виховує благородну людину, здатну на творчість, оборону Батьківщини, яка є форпостом захисту вільних громадян, свобода яких забезпечується економічною, соціальною, духовно-культурною незалежністю. Розширення і зміцнення сирійського арабського інформаційного простору належить до головних завдань державної політики. Суспільно-політичні процеси, що відбуваються в Сирії на сучасному етапі, безпосередньо чи опосередковано впливають на функціонування газет і журналів. Виважена, національно цілеспрямована політика Президента Башара аль-Асада, партії БААС створює належні умови для гарантування Конституційного права на свободу преси і друку, поглиблений розвиток мережі засобів масової інформації. Позитивний вплив періодичних видань на розумовий і почуттєвий стан людей залежить від багатьох обставин: змісту, мети, вибору засобів, форм і методів донесення інформації, особливостей читацької аудиторії та професійного рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність, а також умов, середовища, де функціонують газети й журнали та живуть їхні читачі. Особливого значення для найповнішого сприймання соціально значущої інформації набуває вміння органічно поєднати змістове навантаження матеріалу з жанровою формою його подачі в газеті чи журналі. Адже в добре продуманій концепції журналістського твору враховуються всі складові змісту й форми. Жанри сирійських друкованих видань, як і українських та інших країн, сформувалися в процесі історичного розвитку преси. Причиною їх виникнення і сучасної модифікації є, по-перше, потреба всебічного, правдивого відтворення й оцінки реальної дійсності, і, по-друге, необхідність впливу на соціально-економічну, політико-ідеологічну, національно-духовну сфери життєдіяльності. Зіставивши змістовно-тематичний, жанрово-композиційний і мовно-стилістичний рівні сучасних газет Сирії (2000–2007 рр.) з газетами 60–90-х рр. ХХ століття, відзначаємо, що в них водночас є чимало спільного та відмінного. Спільне: національно-патріотичний, пропагандистський, агітаційний, культурно-просвітницький, громадянський, виховний дух публікацій. Відмінне: у газетних матеріалах 60–80-х рр. ХХ століття про арабо-ізраїльський конфлікт переважав “плакатний стиль”, були образливі фрази і лайливі слова. Сучасні звіти, коментарі, статті, репортажі, інтерв’ю та інші жанри характеризуються високою мовною культурою викладу тексту, образністю, глибиною аналізу й осмислення реальної дійсності, аргументованістю, доказовістю з метою утвердження справедливого миру, національних і загальнолюдських ідеалів. Новітнє: продовжуючи добрі традиції, сучасні сирійські газети намагаються повніше сповідувати демократичні принципи плюралізму думок у висвітленні внутрішнього і міжнародного життя, правдивості стосовно історично-конкретного відображення складних близькосхідних міждержавних відносин, утвердження ідеї арабської єдності та порозуміння між людьми різних національностей і віросповідань. Адже Сирійська Арабська Республіка – світська держава, що традиційно відкидає радикальний ісламізм. Багато сучасних публікацій характеризується єдністю журналістики фактів і журналістики оцінок. У сирійських газетах відповідально підходять до ілюстративного оформлення редакційних матеріалів (особливо фотографій, колажів, карикатур), символіка яких може образити національні та релігійні почуття людей, а також бути некоректною по відношенню до духовних, світоглядних та національно-історичних цінностей того чи іншого народу. Журналісти не мають морального права протиставляти різні національно-духовні цінності, що призводить до насильства (карикатурні малюнки на пророка Мухаммеда в датській газеті “Юлланде-Постен”), а навпаки – покликані допомагати людям у сучасному світі підтримувати взаємну повагу, терпимість, взаєморозуміння для мирного співіснування. З метою глибшого висвітлення соціально-економічних, громадсько-політичних, культурологічних, історичних, освітньо-наукових, побутових, звичаєвих та інших питань журналісти застосовують порівняльний метод дослідження й інформування. У сирійських газетах культивується принцип високої фахової, моральної відповідальності журналіста за результати своєї праці. Ця морально-етична засада журналістської творчості покладена також в основу висвітлення сирійсько-української взаємозацікавленості. Газети “Аль-Баас”, “Ас-Савра”, “Тишрін” та інші публікують матеріали про пріоритетні напрями торговельно-економічного співробітництва Сирії та України, насамперед, у галузях промисловості, електроенергетики, морського транспорту, будівництва, добування нафти і газу, геології і мінеральних ресурсів, повітряного транспорту, а також – про суспільно-політичне, культурне, спортивне життя в Україні. З газетних публікацій видно, що Сирія зацікавлена в найтісніших стосунках з Україною в усіх сферах державно-суспільної діяльності. Україна також докладає зусиль до розширення сирійсько-українського спектру двосторонніх поставок і послуг шляхом створення спільних підприємств і виробництв. Аналіз змісту публікацій про Україну надав можливість звернути увагу на їх тональність, зокрема в представленні образу України, створеного сирійською пресою для своїх читачів. Зіставивши результати свого дослідження за відповідними вимірами з результатами контент-аналізу публікацій про Україну, який здійснили О. Бойко, Н. Габор, Н. Чабан, А. Юричко та інші науковці, зазначаємо: найчастіше пишуть про Україну в пресі Росії, Румунії, Польщі, Угорщини, Сербії, Чорногорії, США, Німеччини, Австрії, Білорусії. Переважають позитивні матеріали в газетах Австралії, Аргентини, Ватикану. Найбільше негативних публікацій у Росії, Румунії, Угорщині, Польщі, США. Матеріали про Україну в сирійській пресі є нейтрально позитивними і, як правило, інформаційними: сирійський читач отримує переважно об’єктивну, правдиву інформацію про українське суспільно-політичне життя. Дотримуючись демократичної етики й принципів толерантності, преса Сирійської Арабської Республіки сприяє солідарності та згуртуванню суспільства, впливає на соціалізацію індивідів, історичне самопізнання і самовираження нації, є важливим засобом обміну культурно-духовним досвідом між людьми. |