Анотація до роботи:

Остапенко О.Г. Правовий статус та організація діяльності органів самоорганізації населення в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків. – 2008.

Дисертація присвячена дослідженню правової природи, порядку утворення, функцій, повноважень, принципів, форм та методів діяльності органів самоорганізації населення. На теоретичному рівні визначено характерні властивості органів самоорганізації, наведено авторське визначення поняття “органи самоорганізації населення”, встановлено їх роль у здійсненні місцевого самоврядування та співвідношення правового статусу цих органів з об’єднаннями співвласників багатоквартирного будинку і з об’єднаннями громадян, відповідальність та гарантії діяльності цих органів. Розроблена цілісна концепція організації та діяльності з використанням таких категорій, як принципи, цілі, завдання, функції, повноваження, форми та методи діяльності. Проаналізований історико-міжнародний досвід функціонування органів самоорганізації населення. Особливу увагу приділено шляхам вдосконалення організації та діяльності органів самоорганізації населення в Україні, у зв’язку з чим автором розроблено Типове (Примірне) положення про такі органи. У дисертації сформульовані концептуальні положення, обґрунтовані нові висновки та пропозиції з досліджуваних питань.

У Висновках здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці окремих положень концепції самоорганізації населення, теоретичної моделі правового статусу ОСН в Україні. Серед них виділяються наступні положення:

1. Ефективна діяльність ОСН як елемента системи місцевого самоврядування є передумовою становлення й розвитку громадянського суспільства.

2. Потребує подальшого вдосконалення законодавство, що регулює організацію й діяльність цих органів, зокрема, акти локальної нормотворчості. Пропонується розробка й затвердження Примірного положення про ОСН як рекомендаційного акту, що дозволить усунути прогалини чинного законодавства в цій галузі.

3. Необхідна активізація діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення ефективної діяльності ОСН, зокрема, привабливим (позитивним), на нашу думку, є досвід м. Києва, де рішенням Київської міськради затверджено Програму сприяння місцевому самоврядуванню й підтримки діяльності ОСН у м. Києві на 2004 – 2006 роки.

4. За допомогою безпосередньої демократії, до системи якої належить і самоорганізація громадян, народ реалізує належну йому публічну владу, що сприяє широкому залученню громадян до управління державними й місцевими справами і створює умови для зменшення їх відчуженості від влади. Місцеве самоврядування має забезпечувати використання потенціалу самоорганізації суспільства, ініціативи громадян, бо така самоорганізація спрямована на самодостатній розвиток.

5. Функції ОСН випливають із сутності функцій місцевого самоврядування і спрямовані на розв’язання завдань місцевого значення і визначені як основні напрямки і види діяльності ОСН щодо участі у вирішенні питань місцевого значення, зумовлених соціальним призначенням цих органів, їх роллю в суспільстві, та інших завдань, передбачених Конституцією та законами України, статутами територіальних громад, положеннями про такі органи та іншими нормативними актами. Вони поділяються (а) за формами діяльності (на правотворчу, правозастосовчу, контрольну, установчу й правоохоронну); (б) за характером діяльності (на представницьку й інтегративну); (в) за об’єктами впливу (сферами діяльності) (на політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, ідеологічну, виховну та ін.).

6. Компетенція органів самоорганізації є правовою формою вираження функцій і водночас служить правовим засобом їх здійснення. Вона є визначеною нормами законодавства і статутного права і встановленою відповідною місцевою радою, сукупністю прав, обов’язків та предметів відання цих органів для здійснення ними власних функцій і завдань щодо вирішення питань місцевого значення.

7. Регулювання компетенції ОСН як елемента системи місцевого самоврядування необхідно провадити шляхом поєднання позитивного й негативного принципів, що зумовлено подвійною природою цих органів – публічною (владною) і громадською. Отже, ці органи діють на підставі поєднання загальнодозвільного принципу у приватній сфері (як суб’єкта цивільно-правових чи господарсько-правових відносин згідно з визначеною у правових актах правосуб’єктністю юридичної особи) і принципу загальної заборони у сфері публічній (відповідно до компетенції), що потребує відповідного закріплення в чинному законодавстві.

8. Оскільки ОСН й місцеві ради виконують майже аналогічні функції і покликані вирішувати питання місцевого значення в інтересах членів територіальної громади, вирішення такого завдання й виконання функцій неможливі без взаємодії цих органів. Слід назвати три напрямки взаємодії – співпрацю (партнерство), контроль і взаємну відповідальність.

9. Здійснено класифікацію муніципально-правової відповідальності ОСН, яка поділяється (а) за видами: конституційно-правова, дисциплінарна, цивільно-правова, адміністративна, кримінальна; (б) за суб’єктами: перед територіальною громадою (населенням), державою, фізичними та юридичними особами і (в) за об’єктом посягання: публічно-правова відповідальність ОСН та їх посадових осіб за неналежне виконання своїх функцій і повноважень (об’єктом є нормальна діяльність органу самоорганізації, його авторитет) і за створення перепон в участі громадян у місцевому самоврядуванні, в тому числі у створенні й діяльності ОСН (об’єктом є право громадян на участь у місцевому самоврядуванні).

10. Здійснення повноважень ОСН забезпечується системою гарантій, які виступають необхідною умовою найповнішого й найефективнішого їх функціонування. Гарантії ОСН – це система (сукупність) умов і засобів, які забезпечують реальне, повне й ефективне здійснення завдань і функцій цих органів з метою задоволення потреб жителів відповідної території в межах їх діяльності, а також захисту прав цих органів.

Публікації автора:

1. Остапенко О.Г. Порівняльна характеристика статусу органів самоорганізації населення та об’єднань громадян // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збірн. Вип. 75. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 31-37.

2. Остапенко О.Г. Проблеми легалізації органів самоорганізації населення // Право і безпека. – 2006. – Т. 5. – №. 2. – С. 112-116.

3. Остапенко О.Г. Муніципально-правова відповідальність органів самоорганізації населення // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збірн. Вип. 83. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 96-103.

4. Остапенко О.Г. Сутність гарантій організації та діяльності органів самоорганізації населення //Актуальні проблеми державного управління: Збірн. наук. праць № 2 (32). – Х.: Вид-во Хар РІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 325-330.

5. Остапенко О.Г. Взаємодія органів самоорганізації населення з органами місцевого самоврядування як складова механізму підвищення довіри населення до влади // Теорія та практика державного управління. Вип. 3 (12). – Х.: Вид-во Хар РІ НАДУ “Магістр”, 2005. – С. 162-166.

6. Остапенко О.Г. Місце і роль органів самоорганізації населення // Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень’2003”. Том 2. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 20-27 жовтня 2003 р. – С. 73-76.

7. Остапенко О.Г. Визначення органів самоорганізації населення // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. “Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні” / За ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 25 травня 2004 р. – С. 138-143.

8. Остапенко О.Г. Чи є органи самоорганізації населення об’єднаннями громадян (тези доповіді) // Матеріали Міжнародної наук. конф. молодих учених і студентів “Молодь України і соціально орієнтована економіка”. – Х., ХНАДУ 23-24 листопада 2004 р. – С. 260-261.

9. Остапенко О.Г. Основи організації та діяльності органів самоорганізації населення в Україні // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи” / За ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 26 червня 2007 р. – С. 221-226.