Підсумками дисертаційного дослідження є такі результати: Доповнити перелік форм здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування, визначених ч. 3 ст. 140 Конституції України, шляхом віднесення органів самоорганізації населення до одієї з них, підкреслюючи, що органи самоорганізації населення є окремою складовою системи місцевого самоврядування. Привести всі чинні нормативно-правові акти України у відповідність до Конституції України шляхом вживання в них единого терміну – “органи самоорганізації населення”. Крім того, в науці, законодавстві та правозастосуванні органи самоорганізації населення доцільно розуміти саме як самостійну складову поняття “громадські формування” поряд із громадськими організаціями, політичними партіями тощо. Скасувати Закон України “Про органи самоорганізації населення”, надавши сільським, селищним та міським радам право врегульовувати окремі питання організації та діяльності органів самоорганізації населення шляхом прийняття статутів територіальних громад та (або) положень про органи самоорганізації населення на підставі Конституції України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Ці локальні нормативні акти мають регулювати загальні питання створення та діяльності органів самоорганізації населення. У зв’язку з цим пропонується викласти у новій редакції ст. 14 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Встановити, що органи самоорганізації населення можуть створюватись лише за територіальною, а не за функціональною ознакою. У зв’язку з цим доповнити ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” новим п. 19-1 такого змісту: “19-1) визначення території діяльності органів самоорганізації населення, згода на створення яких надана відповідною радою”. Враховуючи похідний характер районних у місті рад, видається доцільним позбавити районні у місті ради права надавати згоду на створення органів самоорганізації населення, делегування власних повноважень, а також права припиняти діяльність органів самоорганізації населення. Враховуючи це, пропонується внести відповідні доповнення до ст. 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Потребує уточнення положення ч. 8 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо можливості передачі органам самоорганізації населення окремих повноважень сільскою, селищною чи міською радою. При цьому делегування повноважень сільською, селищною чи міською радою повинно здійснюватися на підставі окремої угоди. Крім того, відповідній раді доцільно визначити коло питань, рішення по яких не можуть бути прийняті без урахування позиції жителів відповідної території. Оскільки ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яка встановлює виключну компетенцію місцевої ради, не передбачила, що до такої відноситься здійснення контролю за виконанням делегованих повноважень органом самоорганізації населення, за використанням коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, переданих радою, в положеннях цієї статті застосовуються різні терміни для визначення органів самоорганізації населення, пропонується п.п. 20 та 47 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” викласти у новій редакції. Пропонується окреслити коло актів, які можуть бути прийняті органами самоорганізації населення, а також уточнити порядок набрання ними чинності. У зв’язку з цим Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” доповнити новою статтею “Акти органів самоорганізації населення”. Уточнити назву розділу ІV Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та доповнити Закон статтями, в яких передбачити гарантії діяльності органів самоорганізації населення, визначити статус їхніх актів, а також характер відповідальності за свої дії. Необхідно уточнити окремі питання щодо дострокового припинення повноважень органів самоорганізації населення з огляду на п. 47 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яка закріплює це право за відповідною місцевою радою, що надала згоду на створення органу самоорганізації населення. У зв’язку з цим пропонується викласти ст. 80 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” у новій редакції. Пропонується на законодавчому рівні більш чітко та детально встановити принципи взаємодії між органами самоорганізації населення, сільськими, селищними, міськими радами, їх виконавчими органами та депутатами відповідних місцевих рад. На відповідні органи місцевого самоврядування повинні бути покладені повноваження щодо створення умов для ефективної реалізації органами самоорганізації населення своїх повноважень. Органи самоорганізації населення повинні бути наділені правом брати участь у роботі пленарних засідань сесій місцевих рад, постійних комісій, у роботі виконавчого комітету, вносити свої пропозиції до порядку денного їх засідань, тісно співпрацювати із виконавчими органами місцевої ради. З метою посилення взаємодії між органами самоорганізації населення та органами місцевого самоврядування доцільно створити виконавчий орган ради, головним завданням якого було б надання необхідної організаційно-методичної, правової та інших видів допомоги органам самоорганізації населення, організація конференцій, навчання, семінарів для представників цих органів тощо. Пропонується передбачити необхідність створення у кожній сільській, селищній, міській раді постійної комісії ради зі сприяння розвиткові місцевого самоврядування, а питання взаємодії органів самоорганізації населення з органами місцевого самоврядування регулярно розглядати на пленарних засіданнях ради та виконавчого комітету. Необхідно наділити органи самоорганізації населення правом вимагати від депутата відповідної ради звітувати про свою діяльність у раді та окрузі, а також встановити обов’язок, за яким ці органи повинні всіляко сприяти депутатам у їх роботі при виконанні своїх повноважень. Доцільно наділити органи самоорганізації населення додатковими повноваженнями у процесі організації та проведенні місцевих референдумів та виборів депутатів сільських, селищних, міських рад, сільского, селищного та міського голів: правом висувати кандидатів на посаду сільського, селищного чи міського голови, а також в депутати місцевих рад; правом висувати своїх представників до складу дільничних комісій по таких виборах та по проведенню місцевого референдуму. Уточнити положення діючого законодавства щодо матеріально-фінансової складової діяльності органів самоорганізації населення. Виходячи з положень ч. 6 ст. 140 Конституції України, всі органи самоорганізації населення повинні мати статус юридичної особи з відповідним обсягом прав та обов’язків. Для виконання органами самоорганізації населення делегованих радами повноважень майно передається їм у користування, а у випадку дострокового припинення повноважень органів самооорганізації населення підлягає поверненню відповідній раді. Майно, придбане органами самоорганізації населення за рахунок власних коштів, передане їм фізичними та юридичними особами у дар тощо, повинно бути визначено як спільна власність мешканців, які проживають на території діяльності цих органів. Стосовно такого майна органи самоорганізації населення можуть вчиняти будь-які дії, в тому числі розпоряджатися ним. У випадку дострокового припинення повноважень органів самоорганізації населення доля такого майна повинна бути визначена загальними зборами мешканців. – Пропонується внести зміни до постанов Пленуму Верховного Суду України № 13 від 3 грудня 1997 р. “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян” в частині виключення органів самоорганізації населення із числа органів місцевого самоврядування, а також № 2 від 12.04.1985 р. “Про деякі питання, що виникали в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР” в частині обов’язковості застосування заходів громадського впливу та заходів попередження, які повинні передувати виселенню із житла, а не тільки одного з них. | 