Анотація до роботи:

Батюк О.В. Правовий статус обвинуваченого на досудовому слідстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09. кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ. – К, 2006.

Дисертація присвячена науково-практичному дослідженню теоретичних і практичних проблем пов’язаних із процесуальним статусом обвинуваченого. Досліджується зміст прав та обов’язків обвинуваченого, які самостійно аналізуються з урахуванням засад судочинства, історії, філософії, та сучасної практики формування нового кримінально-процесуального законодавства України.

Розглянуті теоретичні та практичні проблеми щодо моменту пред’явлення обвинувачення, його зміни та доповнення. Визначається суть, форми, значення проведення окремих слідчих дій (допиту) з особою обвинуваченого.

Висвітлено повноваження державних органів та посадових осіб щодо дотримання прав і інтересів обвинуваченого у взаємозв’язку з правами, свободами людини і громадянина.

Сформульовані конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України, з метою максимального захисту прав та охоронюваних законом інтересів обвинуваченого у кримінальному судочинстві.

У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць плеяди вчених, сформульовані основні результати та пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення й полягають у такому:

1. Сформульовані пропозиції щодо внесення змін до чинного кримінально-процесуального кодексу України спрямовані на удосконалення:

- процесуального статусу, прав та обов’язків обвинуваченого;

- механізму пред’явлення обвинувачення;

- проведення окремих слідчих дій (допиту) з особою обвинуваченого;

- повноважень державних органів та посадових осіб за дотриманням прав і інтересів обвинуваченого.

2. Перейменувати Главу 5 КПК України “Докази” у “Предмет, процес і обов’язок доказування” із зазначенням норми яка б передбачала, що предмет доказування полягає в збиранні, перевірці і оцінці доказів з метою встановлення обставин, передбачених статтею 64 КПК України.

3. Главу 5 КПК України “Докази” доповнити статтею 68¹ “Преюдиція” наступного змісту: Обставини, встановлені вироком, що вступив в законну силу, визнаються судом, прокурором, слідчим, дізнавачем без додаткової перевірки. При цьому такий вирок не може визначати винність осіб, що не брали участь раніше в даній кримінальній справі.

4. Пропонується розмежувати самостійність процесуальних інститутів пред’явлення обвинувачення та допит обвинуваченого шляхом поділу чинної глави 12 КПК України “Пред’явлення обвинувачення і допит обвинуваченого” на дві самостійні, а саме: “Притягнення особи як обвинуваченого” та “Допит обвинуваченого”;

5. Доповнити частину 1 ст. 132 КПК України, положенням такого змісту: у постанові про притягнення особи як обвинуваченого зазначати мотив скоєння злочину.

6. Зазначається, що частину 3 ст. 245 КПК України пропонується викласти у такій редакції: “Постанова судді є остаточною, оскарженню та опротестуванню не підлягає, на неї не може бути винесено подання прокурором”.

7. Частину 2 ст. 368 КПК України доцільно доповнити пунктом 5 такого змісту: «Коли не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого», та пунктом 6 такого змісту: «Коли не були вивчені та не досліджені документи, речові та інші докази, які підтверджують обставини та факти які характеризують особу обвинуваченого».

Ці положення заслуговують на увагу при реформуванні кримінально-процесуального законодавства України. Зокрема визначення реального механізму реалізації права обвинуваченого на захист є одним із проявів демократизму держави, виражає суть усієї системи кримінально-процесуального законодавства і встановленого порядку розслідування і судового розгляду кримінальних справ.

Публікації автора:

1. Батюк О.В. Деякі аспекти нагляду прокурора за законністю віддання обвинуваченого до суду // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Вип. 2. – 2001. – С. 185–189.

2. Батюк О.В. Відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України.– Вип. 1.– 2002.– С. 166–172.

3. Батюк О.В. Актуальні питання щодо зміни та доповнення обвинувачення // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. – Вип. VIII. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 187–190.

4. Батюк О.В. Деякі аспекти процесуального порядку пред’явлення особі обвинувачення // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – 2002.– Вип. 3. – С.58–62.

5. Батюк О.В. Мета та напрямки вивчення особи обвинуваченого в стадії досудового слідства // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України/ Збірник наукових статей. Вип. XI. – Івано-Франківськ. – 2003. – С.215–219.

6. Батюк О.В. Деякі аспекти права на захист в проекті кримінально-процесуального кодексу України // Наукові записки. Серія “Право”. – Остріг, 2003. – С. 284–287.

7. Батюк О.В. Актуальні питання розмежування функції обвинувачення прокуратури та поняття кримінального переслідування // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. Ст.. Вип. XI.-Івано-Франківськ, 2005. – С.217-220.

8. Батюк О.В. Актуальні аспекти процесуальної самостійності слідчого у кримінальному процесі України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №9. – С.133-137.

9. Батюк О.В. Актуальні питання розмежування функції обвинувачення прокуратури та поняття кримінального переслідування // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України/ Збірник наукових статей. Вип. XVI. – Івано-Франківськ. – 2003. – С.215–219.

10. Батюк О.В. Актуальні питання стадії досудового слідства // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України/ Збірник наукових статей. Вип. XVII. – Івано-Франківськ. – 2006. – С.212–215.