У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення правового регулювання праці медичних працівників, серед яких найбільш вагомими є: 1. Праця медичного працівника підлягає спеціальному регулюванню за об'єктивними та суб'єктивними критеріями. До об'єктивних слід віднести зміст трудової функції медичного працівника, що характеризується підвищеним нервовим навантаженням, потенційним ризиком для здоров'я, та її суспільну значимість. Серед суб'єктивних критеріїв слід відзначити високі етичні вимоги, що ставляться до медичних працівників при виконанні професійних трудових обов'язків. 2. Поняття «медичний працівник» слід визначати в широкому і вузькому значеннях. У вузькому значенні під медичним працівником розуміється фізична особа (громадянин України чи іноземний громадянин), яка отримала вищу, середню медичну або фармацевтичну освіту і пройшла подальшу спеціальну підготовку або перепідготовку, відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що підтверджуються чинними документами (сертифікатом фахівця), прийняла на себе етичні зобов'язання виконувати вимоги медичної деонтології та уклала трудовий договір з ліцензованою медичною установою на здійснення медичної діяльності. 3. Удосконалено перелік основних професійних трудових прав та обов'язків медичних працівників. Зокрема, пропонується закріпити в окремому розділі Основ законодавства України про охорону здоров'я такі права медичних працівників: на безпечні та здорові умови праці, побуту та відпочинку; на удосконалення професійних знань, у тому числі професійну перепідготовку та підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років за рахунок коштів роботодавця незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності; на страхування професійної діяльності та ризику скоєння лікарської помилки за рахунок коштів роботодавця незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності; на захист від втручання у професійну діяльність та ін. Пропонується закріпити такі професійні трудові обов'язки медичних працівників: знати та виконувати вимоги чинного законодавства щодо обов'язків та відповідальності медичних працівників, прав пацієнтів та здійснення медичної діяльності; дотримуватися чинних професійних медичних стандартів; надавати пацієнту медичну інформацію та за його вимогою підтверджувати її письмово та ін. 4. З метою підвищення ефективності господарського управління медичною установою необхідно відмежувати керівні адміністративні та науково-професійні функції у медичних установах. У зв'язку з чим пропонується в керівних медичних закладах комунальної та державної форм власності встановлювати посади директора та головного лікаря. 5. Доцільно встановити додаткові підстави переведення медичних працівників медичних установ державної та комунальної форм власності терміном до одного місяця з однієї медичної установи до іншої на час епідемій, масових захворювань та інших непередбачуваних обставин, що призвели до значного збільшення осіб, які потребують медичної допомоги. Зазначені вище переведення слід здійснювати згідно із наказами обласних і прирівняних до них управлінь охорони здоров'я. 6. З метою забезпечення права людини та громадянина на медичну допомогу пропонується ввести обмеження права медичного працівника, який має статус лікуючого лікаря, на розірвання трудового договору за власним бажанням без поважних причин. Зазначені обмеження доцільно встановлювати через введення для лікарів контрактної форми трудового договору або розірвання трудового договору за ініціативою медичного працівника після підшукання належної заміни. 7. З метою профілактики професійних правопорушень з боку медичних працівників пропонується встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з медичним працівником за ініціативою роботодавця у випадках: - незаконного розголошення медичним працівником відомостей, що становлять медичну таємницю; однократного грубого порушення медичним працівником професійних трудових обов'язків, що спричинило або могло спричинити смерть чи каліцтво пацієнта. 8. Надання медичними працівниками невідкладної медичної допомоги у неробочий час слід вважати надурочними роботами і оплачувати згідно із ст. 106 КЗпП України. 9. З метою захисту здоров'я населення України у надзвичайних ситуаціях, а також життя та здоров'я окремих пацієнтів доцільно встановити для медичних працівників додаткові підстави залучення до надурочних робіт: - за ініціативою обласних і прирівняних до них органів охорони здоров'я - у разі виникнення необхідності надання додаткових обсягів медичної допомоги при масових захворюваннях (епідеміях), отруєннях, терактах та інших випадках різкого збільшення кількості осіб, які потребують медичної допомоги; - за ініціативою роботодавця - у разі виникнення негайної потреби надання непередбачуваної медичної допомоги, якщо несвочасне надання медичної допомоги може спричинити смерть або каліцтво людини. 10. Нормування праці медичних працівників повинно розвиватися у системі стандартизації медичної допомоги. Державний медичний стандарт є комплексною нормою праці, що встановлюється спеціальним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я на підставі науково обгрунтованих висновків та містить комплекс норм, вимог і правил до виконання різних видів медичного втручання, виходячи з рівня розвитку медичної науки і можливостей матеріально-фінансового забезпечення медичної діяльності в країні. Державні медичні стандарти є основою формування державних соціальних стандартів медичної допомоги, отже, виконують факультативну функцію надання юридичних гарантій на якісну медичну допомогу. 11. Доведено необхідність створення та законодавчого закріплення правового статусу громадських об'єднань медичних працівників та пацієнтів - етичних комітетів, створених на паритетних засадах. Основними функціями етичних комітетів є: надання керівнику медичної установи рекомендації щодо відсторонення медичного працівника від надання медичної допомоги; притягнення медичних працівників до дисциплінарної відповідальності за вчинення професійних правопорушень; розгляд скарг пацієнтів на професійні дії медичних працівників; обговорення проектів професійних медичних стандартів та норм медичної етики; надання консультаційної допомоги медичним працівникам та пацієнтам; притягнення медичних працівників до моральної відповідальності. 12. Найбільш оптимальними системами оплати праці медичних працівників слід визнати відрядно-преміальну та колективну систему оплати праці. Застосування відрядно-преміальної системи оплати праці дозволить посилити пряму залежність результатів праці від особистого внеску кожного медичного працівника, його зацікавленість у наданні якісної медичної допомоги. 13. З метою поліпшення профілактичної роботи медичних закладів запропоновано активно використовувати до медичних працівників винагороду за результатами роботи за рік залежно від рівня стану здоров'я населення, що обслуговується конкретним медичним закладом. | 