Результатом проведеного дисертаційного дослідження стало вирішення наукового завдання, яке полягало у з’ясуванні сутності та змісту правового режиму рослинного світу України. За результатами дослідження у дисертації обґрунтовано наступні висновки і пропозиції: 1. Існуюча практика природокористування в Україні веде до виснаження рослинних ресурсів і деградації лісових екосистем, у зв’язку з чим необхідна розробка і впровадження у практику альтернативної системи використання природних рослинних ресурсів та вдосконалення правового регулювання відносин щодо їх використання. 2. У забезпеченні належного відтворення природних рослинних ресурсів істотного значення має чітке встановлення на законодавчому рівні імперативних норм, що визначають обов’язки природокористувачів здійснювати заходи по відтворенню природних рослинних ресурсів. На жаль, у Законі „Про рослинний світ” відсутні спеціальні норми, які б визначали правовий статус користувачів природних рослинних ресурсів. Зазначену прогалину у рослинному („флористичному”) законодавстві пропонується усунути шляхом доповнення названого Закону нормами про права та обов’язки користувачів природних рослинних ресурсів. 3. З метою забезпечення системного змісту законодавчого поняття рослинного світу його доцільно викласти у наступній редакції „рослинний світ - це сукупність усіх видів рослин, що належать до лісової та нелісової рослинності, а також грибів та природних рослинних угруповань, що мають особливий правовий режим”. Необхідно також доповнити ст. 3 Закону України „Про рослинний світ” визначеннями загальних термінів „рослини” та „гриби”, які є основними складовими рослинного світу. 4. Правова охорона рослинного світу забезпечується сукупністю закріплених у законодавстві заходів, спрямованих на охорону, раціональне використання і відтворення рослинного світу, а також правовідносин, виникаючих на підставі реалізації цих правових норм, з метою збереження і підвищення природоохоронних, рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх, виховних, господарських функцій рослинного світу. Правова охорона рослинного світу є сукупністю правових норм, які мають матеріальний і процесуальний характер. 5. Контроль в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу охоплює весь механізм правового регулювання охорони, використання і відтворення рослинного світу, починаючи з розроблення правових норм, їх застосування і закінчуючи оцінкою результатів їх дії і рівня ефективності правового регулювання. І він є не лише функцією державного управління, а й гарантією виконання заходів з охорони рослинного світу. 6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ є складним інститутом права і представляє собою багатоаспектне правоохоронне правовідношення, пов’язане із застосуванням до правопорушника заходів впливу, передбачених законом. Особливістю юридичної відповідальності за порушення законодавства про рослинний світ є те, що необхідно керуватися як загальними положеннями, які регулюють цивільно-правову, кримінально-правову, адміністративну, дисциплінарну відповідальність, так і спеціальними нормами, які регулюють охорону і використання природних рослинних ресурсів. Норми різних галузей права повинні забезпечувати комплексний підхід до охорони рослинного світу. 7. Назріла необхідність систематизації законодавства про охорону та використання природних рослинних ресурсів шляхом прийняття Кодексу про рослинний світ, який би вмістив норми про лісову та іншу рослинність. При цьому до такого кодифікованого акта слід включити окремий розділ, присвячений використанню природних рослинних ресурсів – „Використання природних рослинних ресурсів”. Поряд із визначенням загальних положень щодо використання об’єктів рослинного світу, в такому розділі повинні міститися окремі глави, норми яких би визначали спеціальні вимоги щодо використання окремих видів природних рослинних ресурсів, в тому числі й лісових. Таким чином розділ би об’єднував три глави: „Загальні положення”, „Використання лісових ресурсів”, „Використання нелісових рослинних ресурсів”. У майбутньому найбільш оптимальним є законодавче регулювання відносин природокористування, в тому числі використання природних рослинних ресурсів, єдиним кодифікованим актом екологічного законодавства - Екологічним кодексом України. |
