У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в доопрацюванні правового режиму комерційної таємниці. Для вирішення наукової задачі в роботі обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про комерційну таємницю з метою підвищення ефективності господарювання. У дисертації отримали системну інтерпретацію та подальший розвиток основоположні складові правового режиму комерційної таємниці. Серед основних результатів дослідження наступні: 1. Сформульовано поняття комерційної таємниці як відомостей, пов’язаних з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, використання яких у господарській діяльності надає можливість отримання прибутку та/або конкурентної переваги чи збереження положення на ринку, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання. 2. Виділено характерні риси режиму комерційної таємниці: особливий суб’єктний склад (власником інформації, що складає комерційну таємницю, може бути тільки суб’єкт господарювання), момент виникнення режиму (режим комерційної таємниці виникає тільки після вжиття відповідних заходів її власником), товарна форма (тобто інформація, що складає комерційну таємницю, є обігоздатною, придатною до комерційного використання). Запропоновано розмежування комерційної таємниці та ноу-хау за правовими режимами. 3. Надано визначення ноу-хау як інформації, власником якої є фізична особа або суб’єкт господарювання та яка передається на оплатній основі іншим суб’єктам господарювання, фізичним особам, оскільки для останніх вона має певну комерційну цінність. Запропоновано виключити навики з визначення ноу-хау, закріпленого у ч. 2 ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, оскільки вони невіддільні від громадянина, не можуть бути предметом господарського обігу, та викласти ч. 2 ст. 1 Закону у наступній редакції: “сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (ноу-хау)”. 4. Визначено складові правового режиму комерційної таємниці: встановлені правовими засобами порядок та умови закріплення за інформацією режиму комерційної таємниці; здійснення повноважень володіння, користування та розпорядження цією інформацією; порядок охорони комерційної таємниці та захисту права на неї. 5. Аргументовано доцільність законодавчого обмеження можливості зловживання правом на комерційну таємницю шляхом доповнення ст. 162 ГК України «Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці» частиною 6 наступного змісту: «Суб’єкт господарювання не має права зберігати у режимі комерційної таємниці інформацію про технології, масова реалізація яких дозволить підвищити ефективність господарської діяльності, вдосконалити виробництво та покращити екологічний стан, якщо цю інформацію він не планує використовувати у своїй господарській діяльності у розумні строки. Держава у особі відповідних органів державної влади має право виключити з режиму комерційної таємниці цю інформацію за умови попереднього і повного відшкодування суб’єкту господарювання зроблених ним витрат та неотриманого прибутку». 6. Аргументовано доцільність закріплення у ч. 1 ст. 162 ГК України видів заходів охорони конфіденційності комерційної таємниці шляхом уточнення, що такими заходами є правові, організаційні та технічні заходи. Запропоновано доповнити ст. 162 ГК України частиною 2 наступного змісту: “Заходи з охорони конфіденційності інформації, яка складає комерційну таємницю, визнаються належними, якщо вони відповідають загальновизнаній практиці у певній сфері господарювання, та виключають доступ до цієї інформації будь-яких осіб без дозволу її власника або уповноваженого ним органу, забезпечують можливість її використання працівниками та іншими особами, допущеними до неї власником або уповноваженим ним органом, без порушення режиму комерційної таємниці”. 7. Доповнено перелік засобів захисту права на комерційну таємницю примусовим укладенням договору про передачу ноу-хау з особою, що порушила право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю. |