Анотація до роботи:

Топалова Л.Д. Правовий режим комерційної таємниці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2006.

У роботі сформульовано поняття комерційної таємниці суб’єкта господарювання. Визначено складові правового режиму комерційної таємниці: порядок закріплення за інформацією режиму комерційної таємниці, здійснення суб’єктом господарювання відносно цієї інформації правомочностей володіння, користування та розпорядження, а також порядок правової охорони та захисту права на комерційну таємницю. Виявлено відмінні ознаки комерційної таємниці від інших видів конфіденційної інформації. Запропоновано шляхи виключення можливості зловживання правом на комерційну таємницю. Надано визначення належних заходів охорони комерційної таємниці. Удосконалено поняття захисту права на комерційну таємницю шляхом включення до нього самозахисту. Запропоновано доповнити перелік засобів захисту права на комерційну таємницю примусовим укладенням договору про передачу ноу-хау з особою, що порушила право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в доопрацюванні правового режиму комерційної таємниці. Для вирішення наукової задачі в роботі обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про комерційну таємницю з метою підвищення ефективності господарювання.

У дисертації отримали системну інтерпретацію та подальший розвиток основоположні складові правового режиму комерційної таємниці. Серед основних результатів дослідження наступні:

1. Сформульовано поняття комерційної таємниці як відомостей, пов’язаних з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, використання яких у господарській діяльності надає можливість отримання прибутку та/або конкурентної переваги чи збереження положення на ринку, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.

2. Виділено характерні риси режиму комерційної таємниці: особливий суб’єктний склад (власником інформації, що складає комерційну таємницю, може бути тільки суб’єкт господарювання), момент виникнення режиму (режим комерційної таємниці виникає тільки після вжиття відповідних заходів її власником), товарна форма (тобто інформація, що складає комерційну таємницю, є обігоздатною, придатною до комерційного використання). Запропоновано розмежування комерційної таємниці та ноу-хау за правовими режимами.

3. Надано визначення ноу-хау як інформації, власником якої є фізична особа або суб’єкт господарювання та яка передається на оплатній основі іншим суб’єктам господарювання, фізичним особам, оскільки для останніх вона має певну комерційну цінність. Запропоновано виключити навики з визначення ноу-хау, закріпленого у ч. 2 ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, оскільки вони невіддільні від громадянина, не можуть бути предметом господарського обігу, та викласти ч. 2 ст. 1 Закону у наступній редакції: “сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (ноу-хау)”.

4. Визначено складові правового режиму комерційної таємниці: встановлені правовими засобами порядок та умови закріплення за інформацією режиму комерційної таємниці; здійснення повноважень володіння, користування та розпорядження цією інформацією; порядок охорони комерційної таємниці та захисту права на неї.

5. Аргументовано доцільність законодавчого обмеження можливості зловживання правом на комерційну таємницю шляхом доповнення ст. 162 ГК України «Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці» частиною 6 наступного змісту: «Суб’єкт господарювання не має права зберігати у режимі комерційної таємниці інформацію про технології, масова реалізація яких дозволить підвищити ефективність господарської діяльності, вдосконалити виробництво та покращити екологічний стан, якщо цю інформацію він не планує використовувати у своїй господарській діяльності у розумні строки. Держава у особі відповідних органів державної влади має право виключити з режиму комерційної таємниці цю інформацію за умови попереднього і повного відшкодування суб’єкту господарювання зроблених ним витрат та неотриманого прибутку».

6. Аргументовано доцільність закріплення у ч. 1 ст. 162 ГК України видів заходів охорони конфіденційності комерційної таємниці шляхом уточнення, що такими заходами є правові, організаційні та технічні заходи.

Запропоновано доповнити ст. 162 ГК України частиною 2 наступного змісту: “Заходи з охорони конфіденційності інформації, яка складає комерційну таємницю, визнаються належними, якщо вони відповідають загальновизнаній практиці у певній сфері господарювання, та виключають доступ до цієї інформації будь-яких осіб без дозволу її власника або уповноваженого ним органу, забезпечують можливість її використання працівниками та іншими особами, допущеними до неї власником або уповноваженим ним органом, без порушення режиму комерційної таємниці”.

7. Доповнено перелік засобів захисту права на комерційну таємницю примусовим укладенням договору про передачу ноу-хау з особою, що порушила право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю.

Публікації автора:

1. Топалова Л.Д. Комерційна таємниця як регулятор ринкової економіки // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький ін-т ВС при Донецькому національному університеті. – 2002. – № 3. – С. 306-314.

2. Топалова Л. Господарсько-правові аспекти співвідношення комерційної та банківської таємниці у національному законодавстві // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 16-20.

3. Топалова Л.Д. Регулирование коммерческой тайны в Хозяйственном и Гражданском кодексах // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2004. – Вип. 1. – С. 63-76.

4. Топалова Л.Д. Правовий режим комерційної таємниці акціонерного товариства // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ України. – 2004. - №1(14). – С.386-395.

5. Топалова Л.Д., Хайлова Т.В. Коммерческая тайна как составляющая экономической безопасности субъекта хозяйствования // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – 2004. – № 1. – С. 309-314. (Особистий внесок здобувачки: визначено складові правового режиму комерційної таємниці, заходи щодо охорони комерційної таємниці на локальному рівні, у відносинах з робітниками суб’єкта господарювання, що мають доступ до комерційної таємниці, у зобов’язальних відносинах з контрагентами).

6. Топалова Л.Д. К вопросу об усовершенствовании законодательства о коммерческой тайне // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 2005. – С. 372-375.

7. Топалова Л. Правові гарантії захисту комерційної таємниці суб’єкта господарювання банківськими установами // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.– Хмельницький: Хмельницький ін-т регіонального управління та права. – 2002. – Спецвипуск №1. – С. 136.

8. Топалова Л.Д. Правовые проблемы определения коммерческой тайны // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Труди Всеукраїнської наук. конф. студентів та молодих учених. – Донецьк: ДонНУ, 2000. – Ч.3. – С. 208-211.

9. Топалова Л.Д. Информационное обеспечение предпринимательской деятельности // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Праці Першої міжнар. другої всеукр. наук. конф. студ. та молодих учених.– Донецьк: ДонНУ, 2001. – Ч.3. – С. 38-40.

10. Топалова Л.Д. Засоби захисту комерційної таємниці // Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю: Матеріали Регіональної наук.-практ. конф. (16 травня 2003 р.). – Донецьк: ДІВС, 2003. – С. 185-189.