У висновках сформульовані основні наукові та практичні результати, одержані в дисертації, наведені пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України з оподаткування, визначаються перспективні напрями подальшого дослідження проблем, що розглядаються в роботі: 1. Наведені теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми визначення поняття правового механізму реалізації та захисту прав та законних інтересів суб’єктів податкових правовідносин, який розглядається як сукупність правових засобів, за допомогою яких кожним суб’єктом здійснюються його правові можливості, усуваються ті негативні умови, що можуть завдати шкоди практичному втіленню можливостей, відновлюється правове становище у випадку порушення суб’єктивного права. Такий механізм визначає певні правові засоби реалізації конкретних суб’єктивних прав, встановлює їх систему, окреслює їх функції, що спрямовані на забезпечення досягнення позитивних наслідків реалізації права та усунення негативних чинників, які порушують право, а також передбачає порядок та стадії застосування тих чи інших правових засобів для реалізації та захисту прав суб’єтків податкових правовідносин. 2. Розширено зміст права платників податків на захист. Право платників податків на захист порушених прав може здійснюватися будь-якими не забороненими законом засобами (навіть якщо вони безпосередньо законом не передбачені, однак не суперечать йому). Що стосується захисту інтересів держави, то в силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України застосування механізму такого захисту уповноваженими державними органами має здійснюватися виключно в порядку і в спосіб, визначений Конституцією та Законами України. Способи захисту прав платників податків не доцільно обмежувати певним вичерпним переліком ні в теорії податкового права, ні тим більше, в нормативно правових актах, що регулюють податкові правовідносини. В протилежному випадку це може призвести до обмеження права платників податків на судовий захист своїх прав та законних інтересів у випадку, якщо потреба в захисті буде випливати з правовідносин, що не підпадають під заздалегідь визначені критерії вичерпних способів судового захисту порушених прав. 3. Сформульовано нове розв’язання проблеми дії в часі норм податкового законодавства, що визначають розмір санкцій за податкові правопорушення. Норми податкового права мають встановити принцип, визначений загальною теорією права і закріплений Конституцією України, відповідно до якого відповідальність за правопорушення визначаються законом, який діяв на момент його вчинення. При цьому норми, які будуть посилювати юридичну відповідальність платників податків не будуть мати зворотної дії в часі, а норми які будуть пом’якшувати таку відповідальність будуть застосовуватись і до правовідносин, що мали місце до набрання ними чинності у випадку, якщо мова йде про юридичну відповідальність платників податків – фізичних осіб. Стосовно юридичної відповідальності юридичних осіб – платників податків, норми які пом’якшують їх юридичну відповідальність будуть мати зворотну дію в часі у випадку прямої вказівки на це в законі або іншому нормативно-правовому акті. За таких обставин слід переглянути діючу норму ч.2 ст.11 Закону України “Про систему оподаткування” встановивши, що фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на момент вчинення порушення, за яке застосовуються такі фінансові санкції. 4. Запропоновано розширити суб’єктний склад осіб, які мають право оскаржити рішення органів державної податкової служби в адміністративному порядку. Діюче податкове законодавство передбачає право платників податків на адміністративне оскарження, тоді як права інших суб’єктів податкових правовідносин – податкових агентів, осіб, що сприяють сплаті податків необгрунтовано обмежуються, оскільки законом вони безпосередньо не встановлені. Тому закон має надавати право оскаржувати в адміністративному порядку рішення податкових органів не тільки платникам податків, а й іншим суб’єктам податкових правовідносин, які можуть притягатися до юридичної відповідальності за порушення норм податкового законодавства. 5. Наведено пропозиції посилення публічно-правової відповідальності податкових органів та персональної відповідальності її посадових осіб у випадку вчинення ними неправомірних діянь або прийняття незаконних рішень, що порушують права та законні інтереси платників податків. Для цього пропонується запровадити законодавчий механізм застосування регресних вимог держави до посадових осіб, винних у заподіянні шкоди платникам податків, з метою компенсації втрат бюджету на відшкодування такої шкоди. 6. Визначено зміст інтересу держави в податкових правовідносинах, який не повинен носити виключно фіскальний характер. Він полягає у визначенні оптимального податкового навантаження, рівень якого, з одного боку, забезпечить мобілізацію коштів до бюджетів та державних цільових фондів в достатньому обсязі, а, з другого боку, забезпечить стійкий і динамічний розвиток економіки, розширить можливості інвестиційної діяльності, зростання валового внутрішнього національного продукту, підвищення рівня життя населення. 7. Обґрунтовано необхідність проведення кардинальної і системної реформи фіскальних органів шляхом їх об’єднання у єдиний центральний орган державної виконавчої влади з метою встановлення ефективної взаємодії, координації їхньої діяльності і забезпечення належного рівня реалізації їх прав та захисту інтересів держави. |
