Анотація до роботи:

Бондар Л. О. Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право.- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вдосконаленню законодавства України щодо регулювання екологічно небезпечної діяльності. Опрацьовані поняття та характеристики екологічно небезпечної діяльності (суб’єкт, об’єкт, зміст, підстави виникнення і припинення, правові форми здійснення, чинники екологічного ризику, ступінь екологічної небезпеки), а також класифікацію екологічно небезпечної діяльності за різними підставами. Запропоновано нове розмежування екологічно небезпечної і екологічно ризикованої діяльності. Систематизовано і досліджено сучасний стан законодавства про екологічно небезпечну діяльність, виявлено його недоліки. Пропонується нова модель правового регулювання екологічно небезпечної діяльності, яка ґрунтується на ступені екологічної небезпеки діяльності. Запропоновано нові підходи до оцінки ступеню екологічної небезпеки (екологічного ризику). Опрацьовано поділ екологічно небезпечної діяльності на 4 класи небезпеки і окреслено особливості правового режиму діяльності кожного класу. Досліджено шляхи імплементації запропонованої моделі правового регулювання екологічно небезпечної діяльності у законодавство України, охарактеризовано способи вдосконалення законодавства України у цій царині.

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми удосконалення чинної правової системи регулювання ЕНД в Україні, що виявляються в комплексному аналізі чинного законодавства, яке визначає правові засади здійснення ЕНД, а також у розробці рекомендацій з удосконалення правового регулювання здійснення ЕНД в Україні на підставі всебічної теоретичної розробки правових засад здійснення ЕНД. Результати проведеного автором аналізу чинного законодавства про ЕНД можуть бути використані для розв’язання конкретних прикладних питань здійснення ЕНД, а теоретичні пропозиції й узагальнення, зокрема, запропоноване автором розв’язання проблеми вдосконалення правового регулювання ЕНД в Україні, можуть бути використані при підготовці відповідних законопроектів, зокрема й тих, що запропоновані у дисертації, а також у навчальному процесі при читанні лекцій і спецкурсів з права екологічної безпеки.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. необхідно закріпити у законодавстві поняття ЕНД як однієї або більше дій у певній царині, які справляють або можуть справити негативний з точки зору права вплив на довкілля, внаслідок чинників екологічного ризику, що такі дії супроводжують;

2. доцільно розмежовувати поняття “ЕНД” і “екологічно ризикована діяльність” – останнє охоплює лише дії, що можуть справити негативний вплив на довкілля;

3. проведено правову характеристику ЕНД, включаючи: а) елементи ЕНД: суб’єкт (не потребує спеціальної реєстрації), об’єкт (навколишнє природне середовище, а опосередковано – людина, її майно та господарська діяльність) і зміст (екологічно небезпечна дія або сукупність таких дій); б) правові форми здійснення ЕНД (здійснення ЕНД фізичними, юридичними особами та державою у різних співвідношеннях); в) правові факти виникнення і припинення ЕНД (екологічний ризик і екологічно небезпечна дія); г) ступінь екологічної небезпеки ЕНД;

4. для вдосконалення правового регулювання ЕНД, з’ясування її правової природи опрацьовано правову класифікацію ЕНД за різними підставами з використанням засад єдності і диференціації у правовому регулюванні; відповідно до засади єдності пропонується засаднича класифікація ЕНД за ступенем екологічної небезпеки, при цьому виділяються 4 класи небезпеки ЕНД, за засадою диференціації у правовому регулюванні проведено поділ ЕНД на види за різними підставами, який має правове значення і повинен бути відображений у законодавстві, має бути розроблений ДК “Класифікація видів екологічно небезпечної діяльності”;

5. сучасне законодавство України про здійснення ЕНД є неефективним і недосконалим, містить істотні ґанджі і прогалини, позаяк не будується на єдиній науковій концепції, правові норми щодо здійснення ЕНД розкидані по різних правових інститутах, що не забезпечує комплексності у правовому регулюванні ЕНД;

6. для усунення суперечностей між екологічним і земельним законодавством доцільно передбачити у Земельному кодексі катеґорію земель “екологічно вражені землі”, правовий режим яких стосувався б радіоактивно забруднених земель внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших екологічно уражених земель у зонах надзвичайних екологічних ситуацій, які впроваджуються не певний термін;

7. пропонується нова модель правового регулювання ЕНД, яка має ґрунтуватися на ступені екологічної небезпеки ЕНД: опрацьовано систему сталої і рухомої оцінки ЕНД, окреслено правовий режим ЕНД чотирьох класів небезпеки.

Публікації автора:

1. Бондар Л. О. Ліцензування як засіб державного регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності // Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць. - Вип. 7. - Одеса: Астропринт, 2000. - С. 174 - 179;

2. Ладимир Бондар. Критерії оцінки ступеня екологічної небезпеки діяльності людини // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. - 2000. - Вип. 2. - С. 378 - 380;

3. Бондар Л. О. Про класифікацію видів екологічно небезпечної діяльності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. - Вип. 121: Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 2001. - С. 71 - 74;

4. Бондар Л. О. Правове регулювання екологічного аудиту в Україні // Актуальні проблеми держави і права. - Вип. 11. - Одеса: Юридична література, 2001. - С. 345 - 348.

5. Бондар Л. Екологічно небезпечна діяльність як об’єкт правового регулювання // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. - Вип. 12. - Одеса: Юридична література, 2001. - С. 350 - 353.

6. Бондарь Л. А. Правовой режим использования земель, предоставленных для изучения и разработки недр. Правовая охрана окружающей природной среды в городах и других населенных пунктах. Правовое обеспечение экологической безопасности // Аграрное, земельное и экологическое право Украины. – Х.: Одісей, 2001. - С. 170 – 194, 427 – 455, 520 – 549.

7. Бондарь Л. А. Правовая охрана окружающей природной среды в городах и других населённых пунктах. Правовой режим зон чрезвычайных экологических ситуаций. Правовое обеспечение экологической безопасности. Экологическое законодательство в зарубежных странах // Экологическое право Украины. Курс лекций. – Одесса: Латстар, 2001. – С. 298 – 320, 374 – 448.

8. Бондар Л. О. Правові аспекти екологічного нормування негативного впливу на води Чорного моря // Екологічні проблеми Чорного моря. Зб. наук. ст. / ОЦНТЕІ - Одеса: ОЦНТЕІ, 2001. – С. 59 - 66.

9. Л. Бондар. Зона надзвичайної екологічної ситуації як первень конституційно-правового механізму забезпечення екологічної безпеки // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса, 2001. - С. 287 - 289.

10. Бондар Л. О. Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічно небезпечної діяльності при хімізації сільського господарства // Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. - С. 164 - 166.

11. Бондар Л. О. Правовий режим екологічно забруднених земель // Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. - С. 166 - 168.

12. Екологічне законодавство України: Збірник нормативних актів, судової та арбітражної практики: В 2-х кн. / Упорядники Бердніков Є. С., Бондар Л. О., Каракаш І. І., Короткий Т. Р. / За ред. д. ю. н., професора, члена-кореспондента АПН України Погрібного О. О. та к. ю. н., доцента Каракаша І. І. - Одеса: Латстар, 2001.

13. Бондар Л. О. Правові аспекти екологічного нормування негативного впливу на води Чорного моря // Причорноморський екологічний бюлетень. – 2001. – № 2. – 69 - 75.