Проведене дослідження правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні та отримані на його основі нові результати спрямовані на вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з державним регулюванням підприємницької діяльності, для більш ефективного її здійснення. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства у сфері державного регулювання підприємницької діяльності і розвитку науки господарського права щодо державного регулювання економіки. Основні результати дослідження склали підґрунтя для підготовки відповідних пропозицій щодо змін та доповнень законодавства. На підставі вищенаведених висновків та пропозицій підготовлені такі висновки до законодавства: 1. Запропоновано визначення державного регулювання підприємницької діяльності як діяльності державних органів, що здійснюється за допомогою використання засобів впливу на підприємницькі відносини, визначених законодавством, з метою забезпечення рівного підпорядкування всіх учасників господарських відносин правовому господарському порядку та рівного захисту державою всіх суб'єктів підприємництва. Обґрунтована обов'язковість врахування при визначенні засобів державного регулювання підприємництва: основних напрямів економічної політики держави, результатів постійного моніторингу впливу існуючих засобів державного регулювання, необхідність забезпечення реалізації загальних принципів господарювання. Запропоновано доповнення ГК України ст. 11 цими положеннями. 2. Для забезпечення оптимального співвідношення державного регулювання та саморегулювання обґрунтована межа державного регулювання, а для подальшого становлення та розвитку саморегулівних організацій пропонується внести зміни до діючого законодавства, зокрема доповнити ст. 29 Закону України „Про рекламу” положенням щодо наділення саморегулівних організацій учасників рекламної діяльності – рекламодавців, розповсюджувачів та виробників правами, які мають відповідні об'єднання громадян та об'єднання підприємств; доповнити ст. 1 Закону України „Про підтвердження відповідності” щодо уточнення визначення виробника, якими можуть бути юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, а також створені ними саморегулівні організації, відповідальні за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені. 3. Узагальнено положення щодо засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності та запропоновано уточнити перелік основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, закріпленням в ч. 2 ст. 12 ГК України невичерпного переліку засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність, та з доповненням ч. 2 абзацом такого змісту: «інші засоби регулюючого впливу держави на суб’єктів господарської діяльності визначаються законом за умови додержання основних принципів господарювання». Для встановлення єдиного підходу до ліцензування як засобу регулюючого впливу держави на суб’єктів підприємництва визначення поняття ліцензії як дозволу у зовнішньоекономічній сфері доцільно в ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” у визначенні спеціальної та експортної (імпортної) ліцензії слово «право» замінити на слово «дозвіл». Крім того необхідно уточнити в ст. 16 ГК визначення понять таких засобів державної підтримки, як дотації та субсидії, а саме: дотація – це кошти, надані державою для відшкодування різниці в цінах, яка стала результатом проведення відповідної державної цінової політики; субсидія – це державна фінансова допомога (пряма чи непряма), мета якої є пом'якшення та стабілізація майнового стану різних соціальних груп. 4. Для забезпечення інтересів суб’єктів підприємництва запропоновано доповнити ст. 5 Закону України „Про стандартизацію” такими принципами: максимальне врахування законних інтересів заінтересованих осіб при розробці стандартів; застосування міжнародних вимог до стандартів як основи розробки національних стандартів, за винятком випадків, установлених законом; неприпустимість створення перешкод виробництву, обороту продукції в більшому ступені, ніж це необхідно для досягнення поставлених перед стандартизацією цілей; неприпустимість установлення стандартів, що суперечать технічним регламентам; забезпечення умов для однакового застосування стандартів. 5. Для подальшого упорядкування державного регулювання цін пропонується доповнити Закон України «Про ціни та ціноутворення» ст. 3', в якій визначити наступні цілі державного регулювання цін, зокрема: контроль рівня інфляції; сприяння формуванню конкурентного середовища; створення соціально орієнтованої системи цінового регулювання щодо товарів і послуг першої необхідності; узгодження інтересів товаровиробника, покупця і держави; забезпечення економічної безпеки країни; захист вітчизняного товаровиробника; захист найменш забезпечених верств населення від необґрунтованого росту цін на товари першої необхідності; створення умов для нормальної конкуренції; державний вплив на діяльність підприємств-монополістів та обмеження їх діяльності; обмеження інфляційного росту цін у результаті виникнення товарного дефіциту, різкого росту цін на фактори виробництва; підтримка цінових пропорцій. Запропоновано перелік методів державного регулювання цін визначити як «основний» та визначити його невичерпним шляхом доповнення ч. 5 ст. 191 ГК України словами – „та інших методів”. 6. Для упорядкування прав та обов’язків учасників відносин щодо підтвердження відповідності запропоновано уточнити державні завдання посвідчення відповідності шляхом доповнення Закону України „Про підтвердження відповідності” ст. 5', в такій редакції: „Державними завданнями посвідчення відповідності є: посвідчення відповідності об'єктів технічного регулювання вимогам технічним регламентів, стандартів, договорів; сприяння набувачам у компетентному виборі продукції, робіт або послуг; підвищення конкурентноздатності продукції, робіт або послуг; створення умов для забезпечення вільного переміщення товарів по території України, а також для здійснення міжнародного економічного, науково-технічного співробітництва і міжнародної торгівлі”. | 