Анотація до роботи:

Лапта С.П. Правові та наукові основи використання судових експертиз при розслідуванні злочинів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2006.

Дисертація присвячена проблемам використання судових експертиз та їх результатів на досудовому слідстві. На основі аналізу наукових праць вітчизняних та закордонних вчених, слідчої та експертної практики автор визначає основні цілі використання висновків судових експертів на досудовому слідстві, які об’єднані у три групи – а) використання експертних висновків у доказуванні по кримінальній справі; б) у виборі тактики проведення окремих слідчих дій та розслідуванні злочину у цілому; в) в організації розслідування.

У роботі докладно розглядаються проблеми оцінки наукової обґрунтованості результатів експертизи, оцінка вірогідних висновків експерта. Досліджуються проблеми виявлення помилок експерта та встановлення причин, які до них призвели. В дисертації знайшла подальший розвиток концепція визначення ефективності судових експертиз. Вперше критерії ефективності судових експертиз диференційовані на гносеологічний, статистичний та процесуальний, які мають різне цільове призначення.

Автором детально аналізуються цілі й тактичні прийоми використання результатів судових експертиз при проведенні слідчих дій на різних етапах розслідування злочинів.

У загальних висновках дисертації викладено підсумкові результати дослідження у їх співвідношенні із поставленою загальною метою і конкретними завданнями. Зокрема зазначається:

1. Доказування – це складне, багатогранне поняття, яке включає в себе логічний, інформаційний, тактико–криміналістичний, процесуальний аспекти. Використання висновків експерта являє собою етап роботи з доказами, який складається у логічному та тактичному оперуванні фактичною інформацією, що міститься у висновках, з метою виконання завдань досудового слідства.

2. Основними різнопорядковими цілями використання висновків експерта при розслідуванні злочинів є: а) у доказуванні – отримання нових доказів, перевірка інших доказів, формування комплексів доказів; б) у тактичному аспекті – висунення та перевірка версій, моделювання механізму злочину, подолання протидії розслідуванню; в) в організаційному аспекті – обґрунтування рішень, що приймає слідчий по розслідуваній справі; г) у профілактичному плані – встановлення обставин, які сприяли вчиненню злочину.

3. Для забезпечення вимог ст. 52³ КПК України щодо нерозголошення відомостей про особу, взяту під захист (у тому числі й судового експерта), доцільне надання першого екземпляру висновку, що знаходиться у кримінальній справі, від імені „атестованого експерта спеціалізованої державної установи”, завіреного підписом її керівника, а другий екземпляр із зазначенням повної інформації про експерта зберігати окремо в органі, який призначив експертизу.

4. Висновок експерта повинен бути скороченим у випадках, коли на експертизу виносяться питання про технологію виготовлення об’єктів, що заборонені або обмежені до обігу (наркотичні засоби, вибухові пристрої та ін.).

5. З метою належної оцінки наукової обґрунтованості дослідження висновок експерта необхідно перевіряти за допомогою: а) допиту експерта, який проводив експертизу; б) консультації у іншого незацікавленого фахівця; в) письмової консультації в іншій експертній установі.

6. Для визначення ефективності судових експертиз пропонуються три критерії, які мають різне цільове призначення: а) гносеологічний критерій характеризує сучасні можливості встановлення фактичних даних шляхом експертного застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів; б) статистичний критерій – необхідний для формальної оцінки результатів судово-експертної діяльності, як на рівні призначеної окремої експертизи, так і характеристики роботи підрозділів або експертних установ; в) процесуальний критерій – дозволяє оцінити внесок виявлених експертом фактів-доказів у встановлення істини по справі, що розслідується.

7. Для підвищення якості судово-експертної діяльності необхідне введення професійної підготовки фахівців за спеціальністю „Судова експертиза”, внесення професії „Судовий експерт” до державного класифікатора професій.

8. Проведення судових експертиз обумовлено слідчо-експертними (сукупність умов у яких перебуває слідчий при підготовці, призначенні судової експертизи і оцінці висновку експерта) та експертними ситуаціями (сукупність умов, у яких перебуває експерт під час проведення експертного дослідження на стадіях підготовки, роздільного і порівняльного досліджень, оцінки отриманих результатів).

9. На початковому етапі розслідування злочинів типовими тактичними операціями, до складу яких входять експертизи, є: „Пошук і встановлення злочинця”, „Пошук і встановлення предметів, пов’язаних зі злочином”, „Затримання і викриття злочинця”, „Встановлення механізму вчинення злочину”. На наступному етапі найчастіше проводяться типові тактичні операції „Встановлення достовірності показань обвинувачуваного” та „Установлення виду і розміру спричиненої шкоди”. На заключному етапі розслідування інформація, отримана експертним шляхом, використовується для з’ясування обставин, що сприяли вчиненню злочинів, та їх усунення.

10. При проведенні допиту, очної ставки, відтворення обстановки і обставин події тактичні прийоми, пов’язані з використанням інформації, отриманої в процесі експертних досліджень розподіляються на наступні комплекси: а) прийоми, пов’язані з пред’явленням експертного висновку; б) прийоми, не пов’язані з пред’явленням експертного висновку; в) прийоми використання експертного висновку за наявності додаткових умов; г) прийоми використання експертного висновку без додаткових умов.

Публікації автора:

1. Щербаковський М.Г., Лапта С.П. Можливості використання судових експертиз при розслідуванні злочинів // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 213–217.

2. Лапта С.П. Деякі проблеми тактики використання судових експертиз на попередньому слідстві // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 30–35.

3. Лапта С.П. Взаємодія слідчого з експертом при проведенні судових експертиз // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 22. – С. 39–44.

4. Лапта С.П. Правове регулювання експертної діяльності у кримінальному судочинстві України, Німеччини і Франції // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – Вип. 2 (23). – С. 93–101.

5. Лапта С.П. Про удосконалення структури та змісту висновку експерта // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 26. – С. 115–118.

6. Щербаковський М.Г., Лапта С.П. Критерії ефективності судових експертиз // Матеріали науково-практичної конференції “Нормативно-правове регулювання судово-експертної діяльності в Україні” – Сімферополь. – 2000. – С. 131–139.

7. Лапта С.П. Використання доказів як етап доказування // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю (матеріали міжвузівської науково-практичної конференції студентів, курсантів і слухачів, 12 квітня 2002 р.) – Донецьк, 2002. – С. 268–275.

8. Лапта С.П. Тактичні прийоми використання висновків експерта для подолання протидії розслідуванню при допиті // Сучасні судово-експертні технології в кримінальному судочинстві (матеріали міжнародної науково-практичної конференції 14 – 15 березня 2003 р.) – Харків, 2003. – С.125–129.

9. Лапта С.П. Використання експертного висновку при встановленні обставин, які мають значення для справи // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції – Київ, 2001. – С. 274–276.

10. Лапта С.П. Проблеми виявлення та усунення помилок при провадженні судових експертиз та використанні їх результатів на досудовому слідстві // Экспертное обеспечение правосудия: проблемы теории и практики. Материалы международной научно-практической конференции – Симферополь: КрымНИИСЭ, 2006. – С. 55–62.