У висновках дисертації викладені найбільш важливі наукові і практичні результати проведеного дослідження. Автором наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає у теоретичному обґрунтуванні наукових підходів до проблеми вдосконалення правового регулювання регіонального екологічного контролю в Україні. На підставі аналізу результатів дисертаційного дослідження наводиться таке визначення регіонального екологічного контролю: це складова чистина екологічного контролю, тобто такий стан екологічних суспільних відносин, який виникає у зв’язку з діяльністю органів державного управління, органів місцевого самоврядування і громадських екологічних об’єднань та забезпечує додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб’єктами в межах, визначених законодавством адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних районів України. В дисертації проаналізовано законодавство у сфері охорони природи та її окремих ресурсів колишнього СРСР та УРСР з початку 20-х років до початку 90-х років ХХ ст. з позиції зародження, становлення та розвитку регіонального екологічного контролю. На думку дисертантки, проблема регіонального екологічного контролю виходить за рамки суто національного значення, носить глобальний характер і потребує вирішення на міждержавному рівні. Державне регулювання зазначених питань повинно максимально повно імплементувати стандарти та вимоги міжнародного права щодо проведення регіонального екологічного контролю, використовувати накопичений досвід міжнародного співробітництва у зазначеній сфері. У роботі сформульовані конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері регулювання регіонального екологічного контролю. |