У дисертаційній роботі розглянуті правові основи валютного контролю. В основу дисертації покладено нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері валютного контролю, а також монографії та статті з питань правового регулювання валютних відносин. За результатами дослідження були зроблені певні теоретичні висновки та сформульовані конкретні пропозиції щодо шляхів удосконалення організації та функціонування валютного контролю в Україні: 1. Валютний контроль посідає одне із центральних місць у системі валютних відносин. Він є елементом валютної політики держави, який поряд із валютним регулюванням сприяє ефективному її здійсненню. У той же час механізм валютного контролю включений до системи валютного регулювання, оскільки забезпечує досягнення завдань останнього в процесі валютної діяльності держави. При наявності валютних обмежень, передбачених валютним законодавством, валютний контроль виступає в ролі ефективного інструменту їх реалізації. Практичне здійснення вказаної ролі валютного контролю буде визначатися загальною спрямованістю валютної політики України як суверенної держави. Для визначення загальної спрямованості такої діяльності держави необхідно сформулювати та прийняти Національну концепцію валютної політики, доктрину вдосконалення цієї групи відносин, в якій доцільно відобразити завдання валютного контролю. Такими завданнями можуть бути: забезпечення економічної безпеки держави та захист національних інтересів в умовах інтеграції української економіки в систему міжнародних економічних відносин; стимулювання національного експорту та регулювання імпортних поставок в інтересах вітчизняних товаровиробників, захисту товарного, валютного та фондового ринків України від несприятливого впливу світової кон’юнктури, недобросовісної іноземної конкуренції та інших протиправних дій; акумулювання валютно-фінансових ресурсів, необхідних для продовження структурної перебудови та збалансованого зростання економіки; забезпечення стабільності грошово-кредитної системи та поповнення валютних резервів у результаті зменшення відпливу капіталу за кордон без обмеження свободи руху легально здобутого капіталу; створення сприятливих умов для репатріації українського капіталу; виявлення, припинення та попередження спроб легалізації незаконних доходів та вивезення капіталу, одержаного злочинним шляхом. 2. Для ефективного здійснення валютного контролю необхідно забезпечити правове регулювання механізму валютного контролю в комплексі, який має включати усі необхідні його елементи, що визначають внутрішню його будову, є органічно поєднані та в сукупності складають передумову ефективної реалізації валютного контролю. Такими елементами механізму валютного контролю є об’єкт валютного контролю, суб’єкти та методи валютного контролю, за допомогою яких реалізуються мета, завдання та функції останнього. 3. Функціонування механізму валютного виражається в конкретних організаційно-правових формах валютного контролю, які являють собою спосіб об’єднання відповідних контролюючих суб'єктів для здійснення валютного контролю. На підставі аналізу положень зарубіжного та національного законодавства була виділена та проаналізована така організаційно-правова форма валютного контролю, як банківський валютний контроль, який опосередковує контроль держави за здійсненням валютних операцій з використанням національної банківської системи. Інститут уповноважених банків як агентів валютного контролю позбавляє державу від необхідності створювати досить дорогу систему спеціальних органів валютного контролю на місцях. 4. За останні роки участь банків у контролі за здійсненням валютних операцій набула нових ознак, що пов’язано з упровадженням в Україні заходів із запобігання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. У боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів банкам відводиться найважливіша роль у зв’язку з їх безпосереднім контактом, у першу чергу, з учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Завдання банківських установ у цій сфері реалізуються через таку організаційно-правову форму валютного контролю, як банківський фінансовий контроль у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. З метою удосконалення чинного законодавства в цій частині пропонуємо чітко визначити вичерпний перелік операцій, які підлягають фінансовому моніторингу з боку банків, оскільки суб'єктивна думка відповідального працівника банку щодо визначення „сумнівності” операції на підставі власної підозри не завжди є правильною. Прискоренню обробки інформації для формування повідомлень, що направляються до Держфінмоніторингу буде сприяти розробка Довідника фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу з прикладами та переліком відповідності Кодів виду фінансових операцій та Кодів ознак фінансових операцій. Для виконання програми протидії легалізації доходів протиправного походження, забезпечення стабільності національної фінансової системи, підвищення ефективності роботи з виявлення та запобігання фактам відмивання „брудних” коштів із використанням банківських та інших фінансових технологій засобами первинного фінансового контролю доцільним є створення єдиного інформаційного простору для забезпечення проведення комплексного аналізу інформації про доходи, одержані злочинним шляхом, виявлення механізмів їх легалізації, запобігання відмиванню таких доходів і фінансуванню тероризму. 5. Сучасний стан функціонування механізму валютного контролю вказує на необхідність прийняття Закону України «Про валютне регулювання» (далі – Закон), в якому доцільно окремий розділ відвести валютному контролю, оскільки чітка регламентація контрольних відносин у цій сфері слугує виконанню завдань валютної політики держави. 6. У Законі поняття валютного контролю слід визначити, вказавши, що «валютний контроль – це регламентована нормами права діяльність спеціально уповноважених контролюючих суб’єктів (органів та агентів валютного контролю), що проводиться шляхом застосування закріплених законом методів із метою забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій підконтрольними суб’єктами (резидентами та нерезидентами)». 7. Окремою статтею у Законі необхідно закріпити принципи валютного контролю, де вказати, що «Валютний контроль ґрунтується на принципах законності, об’єктивності, повноти, цілісності та системності, стабільності, гнучкості, гласності, компетентності, своєчасності, відповідальності». 8. З метою чіткого визначення сфери валютного контролю слід сформулювати поняття об’єкта валютного контролю - валютних операцій - як врегульованих нормами національного та міжнародного права дій та (або) правочинів, що здійснюються між суб’єктами валютних відносин, істотною рисою яких є рух валютних цінностей у вигляді переходу права власності та інших прав на них, у тому числі використання в якості засобу платежу іноземної валюти, цінних паперів, платіжних документів, номінованих в іноземній валюті, та (або) транскордонного переміщення валютних цінностей. 9. У Законі доцільно встановити чіткий перелік органів валютного контролю з наданням Міністерству фінансів України статусу органу валютного контролю та закріпити за ним відповідні повноваження в цій сфері, що були визначені автором у процесі дисертаційного дослідження. 10. Оскільки механізм валютного контролю впроваджується за допомогою відповідних засобів та прийомів контрольних дій, необхідно чітко визначити методи валютного контролю (перевірка та спостереження (моніторинг), принципи та підстави їх застосування, що буде сприяти дотриманню прав підконтрольних суб'єктів валютного контролю. Удосконалення правового регулювання відносин у сфері валютного контролю сприятиме становленню та розвитку України як демократичної, правової держави, забезпеченню захисту її національних інтересів та формуванню засад громадянського суспільства. | 