У термінологічному аспекті проблема правових основ служби кримських татар у військових формуваннях Російської імперії досліджується через визначення понять і категорій, які допомагають розкрити концепцію роботи: “геополітичний інтерес”, “етнічна меншина”, “кримськотатарські військові формування”, “функції”, “військові традиції”. Простежити правову політику Російської імперії щодо Криму дозволяє тлумачення категорії “геополітичний інтерес”, що розуміється як форма вираження інтересу національного, сутністю якого є поширення впливу нації (носія інтересу) на суміжні країни і народи задля забезпечення рішення власних задач за рахунок ресурсів інших країн і народів. “Етнічна меншина” – стійка групи людей, що виникла історично і визнає свою етнічну ідентичність в силу релігійних, мовних, культурних, історичних відмінностей від представників інших груп чи культур, котрі проживають в тій же державі, і в етнографічному розумінні близька до поняття “народ”. Такою “етнічною меншиною” став кримськотатарський народ після втрати своєї державності і приєднання Криму до Російської імперії 1784 р. Оцінюючи політику владних структур Російської імперії щодо кримських татар в цей час, варто зазначити, що переслідувалася мета повного злиття Криму з Росією, у тому числі через правове регулювання служби кримських татар у військових формуваннях її збройних сил. При цьому допускалося використання релігійних мусульманських традицій (військові імами), які адаптувалися, по можливості, до російського законодавства (“Положення про підставу штатного магометанського духівництва у військах”, прийняте Радою Міністрів 19.02.1908 р.). В роботі встановлено і проаналізовано правові основи формування і функціонування кримськотатарських підрозділів в хронологічному вимірі: таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська в Криму (1784–1796 рр.); кримських кінно-татарських полків (1806 – 1812 рр.); лейб-гвардії кримськотатарських підрозділів (1827–1890 рр.); військової служби кримських татар після введення загальної військової повинності (1869–1917 рр.). Узагальнюючи правові основи функціонування різних кримськотатарських військових формувань у збройних силах Російської імперії, автор дійшов висновку, що їх склала система правових джерел: а) законодавчі акти, виражені в загальноімперському законодавстві і забезпечувані з допомогою механізму державного примусу; б) підзаконні акти, що стосуються безпосередньо служби кримських татар; в) піднормативні (правозастосовні) акти, видавані командирами військових підрозділів; г) військові традиції, що нагромадилися в ході соціально-історичної еволюції служби в збройних силах Російської імперії. Серед нормативно-правових актів різної юридичної сили, що безпосередньо стосуються утворення і функціонування кримськотатарських військових формувань, можна назвати наступні: „Устав о воинской повинности”, „Устав внутренней службы”, „Дисциплинарный Устав”, „Воинский Устав о наказаниях”, „Воинский Устав о гарнизонной службе”, „Высочайше утвержденные краткие правила строевой службы для иррегулярного войска и дополнения к оным для собственного его императорского величества Конвоя 1845 г., „Правила для состава построений и движений в войсках казачьих и иррегулярных из мусульман”, „Штат лейб-гвардии Кавказских 1 и 2 Кубанских и Терского эскадронов собственного его императорского величества конвоя, с причисленной к ним командой л.-г. Крымских татар” тощо. Вивчення функцій кримськотатарських військових формувань та їх правових основ затребувало розкриття поняття “функція”, оскільки через функції розглядається пізнання будь-якого явища, в даному випадку – діяльності зазначених формувань та їх правового забезпечення. Автор показує співвідношення понять “функції” і “задачі”, при поясненні функції військової служби виходить з її класичного розуміння як єдності двох моментів: 1) ролі (призначення) цієї служби; 2) основних напрямків її впливу на суспільні відносини, на свідомість, волю, дії людей, що проходять цю службу. В роботі обґрунтовується провідна ідея про специфічний характер військової служби кримських татар, що виявлявся у виконанні у мирний час переважно охоронних, а не виключно воєнних (бойових) функцій, особливо до введення загальної військової повинності. Виявлено, що напрямками діяльності Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська були міліційні, інформаційні, профілактичні і адміністративні функції. Кримські кіннотатарські полки, що були створені в 1806 р. на іррегулярній основі і здобули назви за повітами, в яких вони формувалися (Сімферопольський, Євпаторійський, Перекопський та Феодосійський), у мирний час використовувалися для несення прикордонної служби на пруському кордоні разом із козаками. Їх залучали до несення внутрішньої служби у прикордонних західних губерніях. Із початком Вітчизняної війни 1812 р. кримські кіннотатарські полки були включені до складу бойових армій на правах іррегулярних частин. Ці полки виконували складні завдання командування, відзначилися у багатьох знаменитих битвах, брали участь у закордонних походах і закінчили війну у Франції. У 1817 році їх було розформовано. У 1827 році було сформовано і укомплектовано кримськотатарський лейб-гвардійський ескадрон за вибором і коштом мусульманської громади Криму, який було перетворено на особливу команду лейб-гвардії кримських татар власного його величності конвою (припинив своє існування у 1890 р.). Навіть коли чергова частина підрозділу разом із імператором знаходилася на театрі бойових дій, охоронна функція не скасовувалася. Виключно воєнною функцією мали змогу займатися тільки пільгові частини підрозділу, наприклад, при обороні Севастополя у Східній війні. Але й тут вони у більшості випадків використовувалися для патрулювання узбережжя Чорного та Балтійського морів. За законами в результаті радикальних реформ Олександра ІІ було суттєво реформовано військову справу: кримські татари підлягали призову, але спершу було створено регулярну частину із числа кримських татар, де офіцери були переважно росіянами. Через певний час призовники вже не попадали до цієї частини, а були змушені проходити строкову службу в інших військових частинах. Головними функціями регулярних військових підрозділів кримських татар були охоронні, каральні та воєнні. Створений у 1874 р. Кримський ескадрон було розширено в 1875 р. до дивізіону, який в 1906 р. був перейменований на Кримський драгунський полк, а в 1907 р. – на Кримський кінний полк. Оскільки у 1909 р. шефом Кримського кінного полку була призначена імператриця Олександра Федорівна, він став називатися Кримський кінний її імператорської величності Олександри Федорівни полк і з такою офіційною назвою проіснував до 1922 р. Встановлено, що за 133 роки існування кримськотатарських військових підрозділів у складі російських збройних сил головними функціями були охоронні, міліційні, прикордонні, фельд’єгерські, каральні тощо. Окремі епізоди військової служби аж до введення загальної військової повинності були поодинокими, хоча подекуди і героїчними. |