В результаті проведенного досоідження правових основ реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України можна сформулювати деякі висновки узагальнюючого характеру. 1. Грошово-кредитна політика являє собою одну із ключових категорій фінансового права. Важливість монетарної політики визначається конституційним закріпленням основних положень щодо її розроблення і реалізації (ст. 99 – 100 Основного Закону), які більш детально розвинені у Законі України Про Національний банк України". В юридичній літературі з фінансового і банківського права питання правового регулювання відносин у сфері грошово-кредитної політики, звичайно, розглядаються, але здебільшого недосить широко як частина банківського законодавства. Тим часом група правових норм, які регулюють ці відносини, заслуговує того, щоб зайняти своє місце як окрема структурна частина як фінансового, так і банківського права. Грошово-кредитна політика відображає позицію держави у найважливішій сфері суспільних відносин – сфері грошового обігу. Її метою є досягнення стабільності національної грошової одиниці – гривні, - з метою забезпечення економічної і соціальної сфер життя суспільства належними засобами виробництва та обміну, а також задоволення інших суспільних потреб. 2. Поняттю грошово-кредитної політики в практичному і науковому розумінні надаються дещо відмінні між собою значення. В результаті всебічного дослідження в дисертації пропонується власне визначення грошово-кредитної політики: грошово-кредитна політика – це система заходів із регулювання грошової пропозиції за її кількістю, структурою, рівнем процентних ставок, ціною і обсягами кредитів, спрямованих на економічне зростання, стримування інфляції, забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення, регулювання платіжного балансу з метою збалансування і задоволення суспільного попиту на гроші. 3. Конституція і законодавство України в різних джерелах виділяють різноманітні цілі грошово-кредитної політики, що вимагає їх систематизації і узгодження. На одне із перших місць, крім цілі підтримання стабільності національної валюти, передбаченого Конституцією України, має бути висунута стратегічна ціль підтримання цінової стабільності, а також таргетування інфляції. 4. Грошово-кредитна політика здійснюється Національним банком України і закріплена в Законі про цей особливий центральний орган державного управління. Виходячи із змісту ряду положень Конституції України, грошово-кредитна політика має розглядатись як загальнодержавна політика, а право Національного банку на її проведення – як функція, делегована йому Верховною Радою України (вона включає як нормотворчість, так і управління). Посилення загальнодержавних начал разом із гнучким поєднанням із принципом незалежності центрального банку має стати одним із головних напрямів вдосконалення всієї системи державного управління і регулювання економіки і соціальної сфери. 5. Центральною ланкою у розробці і проведенні грошово-кредитної політики є Рада Національного банку України, яка, поряд із Правлінням є органом Національного банку України. В дисертаційному дослідженні вноситься пропозиція про виведення Ради НБУ із складу Національного банку України і підпорядкування її безпосередньо Верховній Раді України, надавши їй статус Ради з питань грошово-кредитної політики. З метою розширення сфери впливу Ради на ефективну реалізацію грошово-кредитної політики було б доцільно доповнити її повноваження обов’язком давати щорічно висновок щодо проекту Державного бюджету на наступний рік, а також участь у формуванні Основних напрямів бюджетної політики України на кожен рік. 6. В результаті розгляду питань про Основні засади грошово-кредитної політики як основний документ цієї інституції можна коротко сформулювати, що Основні засади грошово-кредитної політики мають прийматися тільки Верховною Радою України і мають бути якісно вдосконалені за рахунок більшої кількості показників, які узгоджено визначаються як НБУ, так і органами державної виконавчої влади. 7. Одним із недоліків чинного законодавства про грошово-кредитну політику є відсутність чітко закріплених її принципів. В дисертаційному дослідженні вноситься пропозиція включити до Закону України "Про Національний банк України" такі принципи грошово-кредитної політики: 1) єдність економічної, фінансової і грошово-кредитної політики; 2) незалежність центрального банку при проведенні грошово-кредитної політики; 3) комунікативність; 4) цілеспрямованість; 5) транспарентність (прозорість); 6) врахування часових і територіальних факторів; 7) відповідальність. Дисертанткою детально аналізується принцип єдності економічної, фінансової і грошово-кредитної політики. Оптимальним варіантом втілення цього принципу в практичній діяльності могло б стати одночасне і узгоджене прийняття Верховною Радою України програми економічного і соціального розвитку, Державного бюджету і Основних засад грошово-кредитної політики країни на відповідний рік. З метою більш чіткої взаємодії Кабінету Міністрів, Національного банку, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та інших структур було б доцільно прийняти Указ Президента України про координацію і взаємодію цих структур в процесі розробки і прийняття головних загальнодержавних програм, документів та ін. 8. З метою більш грунтовного розгляду питань грошово-кредитної політики, втілення принципу єдності економічної, фінансової і грошово-кредитної політики, досягнення кращої координації роботи різних структур виконавчої влади в дослідженні пропонується створювати Раду НБУ не за принципом представництва від Президента та Верховної Ради України, а за принципом представництва від Міністерства економіки, Міністерства фінансів та інших державних структур. 9. Аналіз засобів і методів (інструментів) грошово-кредитної політики дозволяє зробити висновок щодо необхідності підвищення ролі процентних ставок в процесі реалізації грошово-кредитної політики., а також законодавчого закріплення основних положень щодо обов’язкового резервування коштів ((максимальний розмір норми резервування, його принципи, зокрема, стабільність, під якою мається на увазі незмінюваність розміру норми резервування на протязі тривалого періоду тощо).10. На основі дослідження проблем формування і використання золотовалютних резервів в дисертаційному дослідженні вноситься пропозиція про законодавче врегулювання статусу золотовалютних резервів і затвердження Законом України Положення про золотовалютний резерв України. Розміри золотовалютного резерву Національного банку України мають встановлюватись щорічно Основними засадами грошово-кредитної політики на відповідний рік, якими має бути передбачено загальний обсяг золотовалютного резерву, його обсяг на конкретну дату (тобто обсяг, який підтримується постійно, стабільний залишок), структура золотовалютного резерву, порядок використання коштів із цього фонду. Таким чином, в дисертаційному дослідженні розглянуто головні питання правового регулювання грошово-кредитної політики в Україні, яка є невід’ємною частиною економічної політики держави, вдосконалення єдиного державного механізму її реалізації, закріплення в нормативно-правових актах основ монетарної політики та ін. Залишається сподіватись, що юридична складова грошово-кредитної політики дозволить підняти її ефективність на більш високий рівень. |
