У висновках зроблений загальний підсумок найбільш вагомих наукових і практичних результатів дослідження, сформульовані основні положення, що складають зміст дисертаційної роботи, викладено конкретні пропозиції для удосконалення податкового законодавства. За результатами проведеного дослідження автором було зроблено порівняльно-правовий аналіз правових основ податкових систем України та Федеративної Республіки Німеччини. Податкова система України має певні особливості, які обумовлюються специфікою податкової політики держави в фінансовій галузі. Україна лише розбудовує податкову систему, долаючи величезні економічні труднощі. Податкова система України є частиною фінансової системи держави. Специфіка податкової системи України не дозволяє просто копіювати окремі елементи податкової системи Німеччини для їх подальшого застосування в українській фінансовій сфері, а вимагає від юристів та науковців окремого дослідження. Податкова система Німеччини характеризується існуванням таких фундаментальних основ як стабільна фінансова система, великий відсоток платіжоспроможного населення (наявність великого середнього класу) і ефективна система вирівнювання податкового навантаженнями між федеральними землями. Навіть по суті ефективна податкова система Німеччини не відповідає реаліям фінансових потреб держави і має бути змінена. Так йдеться про її спрощення. Податковим системам України і Німеччини притаманний системний характер. При цьому йдеться про їх визначення в вузькому значенні як сукупності податків і зборів, і в широкому, як принципів, форм і методів їх встановлення, зміни чи скасування, дій що забезпечують сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Кожен з етапів податкової системи формує окрему підсистему: етап встановлення податку, етап справляння податку, етап контролю, етап відповідальності за податкові порушення. Податкова система Німеччини відповідає принципам федерального устрою, відповідно кожна федеральна земля має свої податкові пріоритети, а в Україні податкова система відповідає принципам унітарного устрою, де місцеві органи майже не мають впливу на податкові відносини в державі; проблемою української податкової системи є відсутність податкового кодексу. Надзвичайно велика кількість податкових законів і в Україні і в Німеччині унеможливлює їх чіткість і прозорість. Пропонується концепція української податкової системи, основними ознаками якої є: конституційне закріплення податків, зборів і платежів як основних елементів податкової системи; повна відповідність принципів побудови податкової системи конституційним принципам держави; простота і доступність податкової системи; справедливий розподіл податкового тягаря; науково обґрунтована оптимальна податкова ставка; соціальні пріоритети податкової системи; підвищена роль обслуговування в податковій сфері; широке застосування сучасних інформаційних технологій в роботі податкових органів; високий рівень податкової культури. Аналіз податкових систем України і Німеччини дозволив авторові констатувати той факт, що найбільшою проблемою на сучасному етапі є відсутність довіри населення до податкової системи в цілому та конкретних податкових органів зокрема. Податкові органи з одного боку жорстко контролюють платників податку, а з іншого боку вони наштовхуються на відсутність довіри зі сторони громадян та їх погану інформованість про податкову систему держави, що ставить під загрозу факт виконання головного завдання податкової системи – наповнення державного бюджету. В правовій державі відносини між податковими органами і платниками податків мають будуватися на основі довіри, партнерства, на стабільному і міцному правовому регулюванні. У дисертації обґрунтовано необхідність реформування податкової системи України: податкова політика і податкова система України повинні мати чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети європейського напрямку розвитку; податки мають бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів, перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо; стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави і позитивний досвід інших країн світу; необхідно мати виключно прогресивну ставку податку. При провадженні податкової політики держава обов’язково повинна врахувати інтереси кожного підприємства і кожного члена суспільства. Підкреслюючи роль податкової правосвідомості, дисертант пропонує таку концепцію: податкова правосвідомість як різновидність правової культури є особливим соціальним явищем, яке повинно сприйматись як якісний стан і особистості і суспільства. Податкова правосвідомість має свою структуру, яка складається з таких елементів як: 1) рівень розвитку правової свідомості платника податків, податкових органів і держави; 2) рівень розвитку податкової діяльності, яка складається із теоретичного аспекту ( наукові розробки з питань податкової культури) і практичного аспекту ( правотворча і правозастосовуюча діяльність); 3) рівень розвитку податкового законодавства. |
