У Висновках дисертації підбито основні підсумки, сформульовано найважливіші положення, які випливають із них, йдеться про те, що на основі інтеграції зусиль громади і держави в Україні має бути сформовано інституційну партнерську систему "правова держава – громадянське суспільство", забезпечено використання потенціалу інститутів громадянського суспільства для захисту прав людини. Функціонування інститутів громадянського суспільства у цьому напрямку потребує деякого коригування, а саме: стимулювання громадянської активності, здійснення координаційної роботи серед правозахисних неурядових організацій в рамках спільних проектів; розвитку регіональних правозахисних структур, підтримки ініціатив щодо розвитку громадянських структур на регіональному рівні, які займаються захистом прав окремих соціальних груп; подальшої лібералізації правової системи, залучення правозахисних неурядових організацій до вироблення проектів, спрямованих на гуманізацію кримінально-виконавчої системи, стимулювання розвитку в країні інституту суспільного захисника, проведення консультацій і навчальних семінарів з найбільш актуальних правозахисних питань; реалізації соціально-орієнтованих проектів з активним залученням вітчизняних неурядових організацій до вироблення проектів, спрямованих на захист прав інвалідів у сфері доступу до послуг утворення й участі у суспіль-
но-політичному житті суспільства, жінок – у сфері зайнятості і працевлаштування, дітей та інших соціально уразливих прошарків населення. Головною ознакою цих інститутів є те, що вони утворюються не державою, а безпосередньо індивідами. І тому їх реальне функціонування є показником громадянської зрілості суспільства, усвідомлення громадянами своїх власних потреб і, що найголовніше, можливостей задоволення цих потреб власними, колективно об'єднаними силами. Ці сили мають діяти в Україні за двома векторами – задовольняти потреби учасників без допомоги державних структур, а також стимулювати легітимними засобами державні структури до повного виконання ними обов'язків перед громадянами. Володіючи громадянськими правами і політичними свободами, людина спроможна самостійно посісти у суспільстві те місце, на яке вона заслуговує і яке іще більше відповідає обсягу та якості реалізованого особистісного потенціалу. Обсяг і реальність цих прав дає можливість розглядати Україну як правову державу, як таку, що має громадянське суспільство. При цьому у взаємовідносинах останніх формується інституціональний механізм розширеного відтворення соціокультурного і політико-економічного середовища, яке, у свою чергу, через реалізацію громадянських прав і свобод формує людину в усіх її вимірах – як індивіда, як особистість, як громадянина. Мета та основні завдання інституційного розвитку громадянського суспільства – громадянська активність як ініціативна і добровільна участь людей у суспільному житті й у вирішенні питань повсякденного життя свого краю, яка є важливою складовою демократичного устрою суспільства. Для досягнення демократизації України визначаються основні обов'язки і права громадянського суспільства та публічної влади, що пов'язані з їх визнанням і представленням, з їх партнерством, виробленням політичних стратегій, формуванням правової культури. Інституційний розвиток громадянського суспільства формує основи і рамки партнерства між громадянським суспільством і публічною владою з метою підвищення громадянської активності і зміцнення демократії в Україні. Можна констатувати, що українська держава обрала в цілому правовий демократичний шлях цивілізованого формування інститутів громадянського суспільства, яке ґрунтується на загальнолюдських цінностях. Інститут громадянського суспільства як сфера самоврядування вільних індивідів захищають їх від свавілля державної влади та жорсткої регламентації, спираючись на відповідні закони. Ось чому в реальному суспільному житті громадянське суспільство та правова держава є взаємопов'язаними інститутами, функціонування яких забезпечується верховенством закону, що надійно гарантує та захищає права і свободи громадян. Між державою і громадянським суспільством існує діалектичний взаємозв'язок. Держава є результатом функціонування суспільства, його регулюючого впливу на суспільно-політичні відносини. У політико-правовій практиці одним із основоположних питань є співвідношення держави і суспільства, можливості впливу інститутів громадянського суспільства на діяльність державних інституцій. Це безпосередньо стосується проблеми становлення демократії, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, особливостей політичного режиму. В сучасній Україні держава за допомогою правових та інших засобів повинна сприяти становленню інститутів громадянського суспільства. Одним із таких основоположних актів є Конституція України. Теорія громадянського суспільства ґрунтується на ідеї автономності та індивідуальної свободи громадян, невтручання держави в життя громадянського суспільства. Отже, говорити про громадянське суспільство можна лише з появою громадянина як самостійного суб'єкта, який усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства, наділеним певним комплексом прав і свобод, який реалізує себе за допомогою інститутів громадянського суспільства та їх правового закріплення. |
