| У дисертації на підставі всебічного та повного теоретичного узагальнення комплексного дослідження проблем правового забезпечення розвитку і діяльності особистих селянських господарств в умовах розвитку ринкових аграрних відносин, розв’язане конкретне наукове завдання, сутність якого полягає у виявленні особливостей та закономірностей правового регулювання відносин в зазначеній сфері. Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є : — Необхідний подальший розвиток ОСГ, особливо товарної спрямованості на сучасному етапі реформування сільського господарства як складової АПК України. — Відповідно до основних етапів становлення і розвитку ОСГ в процесі реформування сільського господарства в умовах незалежності України слід визначити два етапи. Перший — початок і середена 90-х років — етап розвитку і функціонування особистих господарств громадян споживчої направленості на основі приватної власності на землю та майно. Другий – з середени 90-х років – дотепер — період активного розвитку ОСГ товарної спрямованості, що формують малий та середній бізнес на селі. — Особисте селянське господарство — це особлива форма організації за власної ініціативи господарської і особистої трудової діяльності громадян і членів їхніх сімей, з використанням об’єктів права власності, пов’язаних з виробництвом аграрної продукції, самостійним розпорядженням нею, одержанням доходів, що є основним джерелом для громадян, не зайнятих у суспільному виробництві, і додотковим — для тих, що знаходяться в трудових або членських відносинах з підприємствами, організаціями, установами або мають право на отримання пенсії і іншої соціальної допомоги з метою задоволення матеріальних і духовних потреб, а також відплатним користуванням наданих їм послуг фізичними, юридичними особами і державою. — Функціями особистих селянських господарств, що розглядаються з позиції вирішення задач, і які стоять перед ними в сучаних умовах, є: а) економічні; б) соціальні. — Чинниками, що сприяють веденню і розвитку особистих селянських господарств, є: 1) екононічні; 2) соціальні; 3) політичні. — В залежності від мотиваційних ознак, тобто основної мети ведення ОСГ, розмірів і структури виробництва, доцільним є функціонування двох типів господарств: споживчих, основною метою ведення яких є задоволення особистих потреб громадян у вирощенні продукції, це, як правило, натуральні і низькотоварні господарства з простим типом відтворення, що реалізують переодично і в основному лишки аграрної продукції, і товарних, що спеціалізуються на виробництві аграрної продукції і систематично орієнтуються на ринок її збуту, які є суб’єктами аграрних відносин товарно-грошового характеру. — Правовий режим земельних ділянок, що надаються громадянам для ведення особистого господарства, слід розглядати як законодавчо встановлені порядок і умови використання громадянами на праві власності, праві користування, оренди земельних ділянок як сільськогосподарського так і іншого призначення для виробництва аграрної продукції, сінокосіння і випасання худоби, а також обмежень відповідно до мети, для якої надано земельну ділянку. — Доцільним шляхом удосконалення законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері здійснення громадянами господарської діяльності в особистих селянских господарствах та підвищення її ефективності, є прийняття закону «Про особисте селянське господарство». Закріплення в нормативних актах положень щодо надання допомоги громадянам у веденні особистого господарства, розробки рекомендаційних договорів на вирощування та закупівлю окремих видів товарної аграрної продукції в особистих селянських господарствах. |
