У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей та закономірностей правового регулювання відносин у сфері правового забезпечення організації та функціонування підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах. Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі: 1. Обґрунтовано необхідність подальшого розвитку і функціонування підсобних виробництв і промислів. При цьому слід враховувати не тільки організаційні, економічні, а й суспільно-політичні аспекти їх розвитку, а також чинники, що впливають і сприяють їх діяльності. 2. Визначено поняття підсобних виробництв як форми інтеграції аграрного та промислового виробництва за власної ініціативи сільськогосподарського підприємства на внутрішньогосподарському (мікро) рівні, де переробляються аграрна продукція і сировина до готовності споживання. 3. Виділено такі ознаки підсобних виробництв сільськогосподарських підприємств: по-перше, відповідно до чинного законодавства вони створюються і функціонують за ініціативою органів управління сільськогосподарських підприємств; по-друге, діяльність підсобних виробництв – це додаткова до основного аграрного виробництва діяльність сільськогосподарських підприємств; по-третє, це різновид підприємництва; по-четверте, мають за своєю спрямованістю підсобний характер до основного сільськогосподарського виробництва; по-п’яте, це форма інтеграції аграрного і промислового виробництва на внутрішньогосподарському (мікро) рівні. 4. Сформульовано поняття промислів сільськогосподарських підприємств – це форма організації промислового виробництва на внутрішньогосподарському рівні сільськогосподарських підприємств. Промисли діють постійно, з використанням майна, основу якого становлять засоби виробництва індустріально-промислового характеру. В процесі виробництва виготовляються з несільськогосподарської сировини, відходів промисловості товари народного споживання і продукція виробничо-технічного призначення з метою отримання додаткових прибутків. 5. Визначено характерні ознаки промислів: а) це форма організації промислового виробництва, котра, як правило, не пов’язана з аграрним виробництвом сільськогосподарського підприємства; б) вони функціонують на постійній основі, оскільки діяльність промислів не пов’язана і не залежить від аграрного виробництва, його сезонності, агрокліматичних, біологічних умов вирощування продукції рослинного і тваринного походження; в) характеризуються наявністю майна, яке є власністю підприємства, основу якого складають засоби виробництва індустріально-промислового характеру. 6. Накреслено шляхи подальшого розвитку законодавства про підсобні виробництва і промисли сільськогосподарських підприємств. На основі наведених теоретичних розробок і практичних рекомендацій пропонується прийняти Закон України «Про підсобні виробництва і промисли сільськогосподарських підприємств», а також запропоновано загальну структуру цього Закону. 7. Доведено, що процес створення (організації) виробництв і промислів у сільськогосподарських підприємствах проходить декілька стадій: перша стадія – організаційна; друга – випробувально-технологічна; третя – регламентуюча. 8. Визначено, що під умовами діяльності підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств слід розуміти середовище, критерієм і відправною точкою якого є виробничий потенціал сільськогосподарського підприємства, якому мають відповідати підсобні виробництва і промисли. 9. Обґрунтовано, що порядок діяльності підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств – це визначені законами і статутами засади, дотримання і виконання яких є обов’язковим для сільськогосподарських підприємств. Діяльність підсобних виробництв і промислів здійснюється на таких засадах: законності; добровільності; управління; наукового підходу; матеріальної зацікавленості; досягнення головної мети. 10. Визначено соціальні та економічні завдання підсобних виробництв і промислів у сучасних умовах. До економічних завдань належать: отримання додаткових грошових надходжень сільськогосподарським підприємством, які впливають на вирівнювання та пропорційне збільшення розмірів оплати праці працівників сільськогосподарського підприємства; збільшення суспільно необхідного продукту і зменшення дефіциту ринку продовольчих товарів вітчизняного виробництва, інших товарів споживчого характеру і надання послуг, що поліпшує конкурентне середовище; компенсація матеріально-фінансових витрат, які пов’язані з розширенням галузей аграрного виробництва сільськогосподарського підприємства (рослинництво, тваринництво), додатковими видами діяльності промислового спрямування; компенсація низького рівня фондозабезпеченості і зниження фінансових витрат основних галузей аграрного виробництва сільськогосподарського підприємства; перероблення аграрної продукції та виготовлення товарів народного споживання, які економічно невигідно виробляти великим підприємствам харчової та легкої промисловості; стимулювання розвитку товарного виробництва аграрної продукції громадянами, які ведуть особисті селянські господарства. До соціальних завдань належать: раціональне використання робочої сили сільськогосподарського підприємства протягом року, особливо в осінньо-зимовий період; активне залучення трудових ресурсів, що не зайняті в суспільному виробництві внаслідок скорочення робочих місць, з метою зняття соціального напруження, пов’язаного з безробіттям; стимулювання підвищення професійної підготовки та професійної орієнтації сільської молоді; формування господарського та бережливого ставлення працівників сільськогосподарського підприємства до виробленої ними продукції. 11. Визначено функції підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств, до яких слід віднести: забезпечення своєчасного освоєння нових виробничих потужностей; застосування сучасної технології, що забезпечує економне, якісне та конкурентоспроможне виробництво продукції; своєчасне подання заявок, розрахунків і обґрунтувань щодо потреб підсобних виробництв і промислів у техніці, паливно-мастильних матеріалах, устаткуванні, запасних частинах, необхідних для забезпечення безпеки виробничих процесів; розробку обґрунтувань і подання заявок для затвердження органами управління або керівником сільськогосподарського підприємства обігових коштів, необхідних для здійснення виробничої діяльності підсобних виробництв і промислів; ведення бухгалтерського обліку і статистичної звітності; здійснення і постійне вдосконалення організації праці; виконання вимог чинного законодавства щодо безпеки життєдіяльності працівників і охорони довкілля. Для забезпечення безперебійного функціонування підсобних виробництв і промислів повинні вживати відповідних організаційно-правових заходів — це цілеспрямована в рамках чинного законодавства діяльність органів управління, керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств, яка пов’язана з забезпеченням матеріально-технічними, технологічними ресурсами підсобних виробництв і промислів з метою підвищення ефективності їхньої діяльності. 12. З метою вирішення проблем щодо забезпечення якості продукції, виробленої в підсобних виробництвах і промислах, слід максимально наблизити працівників сільськогосподарських підприємств, населення до участі в розробці та здійсненні державою політики в галузі охорони довкілля, обговоренні найбільш актуальних екологічних проблем, реалізації заходів щодо охорони природного середовища на виробництві і за місцем проживання, що неминуче вплине на якість виробництва продукції рослинного і тваринного походження, яка є сировиною для підсобних виробництв сільськогосподарських підприємств. | 