У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення завдання, що полягає у вдосконаленні механізму правового врегулювання земельних відносин, що виникають в сфері права комунальної власності на землю, зокрема, щодо формування об’єкта права комунальної власності на землю. Проведено самостійне дослідження правових положень, що регулюють правозастосовчу діяльність суб’єктів у відносинах комунальної власності на землю. Це дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення: 1. Право комунальної власності на землю – це сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади володіти, ефективно й раціонально користуватися та розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. 2. Управління землею права комунальної власності розглядається як спрямована на забезпечення можливості здійснення правомочностей цього права організаційна діяльність територіальної громади чи органів місцевого самоврядування, які діють від її імені. 3. Правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері права комунальної власності на землю характеризуються всіма ознаками субінституту, що входить до інституту права власності на землю, який при цьому є комплексним та міждисциплінарним. 4. У процесі становлення законодавства щодо формування об’єкта права комунальної власності на землю можна виділити такі періоди: перший – реформаційний (1990-1995 р.р.), який пов’язаний із започаткуванням земельної реформи, прийняттям низки нормативних актів, що ліквідували виключну державну власність на землю та закріпили різноманітність форм власності на цей об’єкт природи; другий – новітній (1995 р. – наш час), який характеризується прийняттям нормативних актів, що вводять нову понятійну та процедурну систему виникнення та здійснення права комунальної власності на землю. Норми цих актів, в основному, спрямовані на розвиток та доповнення положень нормативних актів реформаційного періоду. 5. Можна визначити такі передумови виникнення права комунальної власності на землю, зокрема, формування її об’єкта: 1) занепад адміністративно-командної системи організації суспільства; 2) перехід до ринкових відносин; 3) реформування системи місцевого самоврядування та забезпечення публічних інтересів на місцевому рівні; 4) формування системи місцевого самоврядування, виділення матеріально-фінансової основи цього інституту, в якій важливе місце посідають природні ресурси, зокрема, земля. 6. Об’єктом права комунальної власності може виступати земельна частка (пай). Це положення має бути передбачене в законодавстві. 7. Виходячи зі співвідношення таких категорій, як ,,земля” та ,,земельна ділянка”, необхідно зауважити, що в загальному значенні право комунальної власності існує на землю, але у відносинах між конкретними суб’єктами воно трансформується на право комунальної власності на земельну ділянку. 8. Земля як об’єкт права комунальної власності знаходиться в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також поза ними під об’єктами нерухомого майна, що перебуває у власності територіальних громад, виступає основою розташування соціально-економічної інфраструктури міст, селищ, сіл, місцем проживання, праці та відпочинку їх населення та документально посвідчується. 9. Критеріями, за якими можна здійснити класифікацію об’єкта права комунальної власності на землю, є наступні: 1) цільове призначення; 2) місце розташування земель; 3) населений пункт, який знаходиться на відповідній території; 4) можливість знаходження земель в інших формах власності; 5) залучення до використання земель; 6) залежно від форми використання земель, що знаходяться у комунальній власності. 10. Суб’єкт права комунальної власності на землю (територіальну громаду) більш доцільно розглядати як особливий самостійний суб’єкт, що повинен мати відповідну організаційну-правову форму (наприклад, як юридична особа публічного права), що, з одного боку, дає їй можливість безпосередньо реалізовувати право комунальної власності на землю, а з другого – виступає передумовою набуття специфічних ознак, які притаманні саме суб’єкту земельних правовідносин. 11. Публічний земельний інтерес, що лежить в основі суб’єкта комунальної власності на землю, зумовлює діалектичний розвиток інтересів певної спільноти, яка знаходиться в межах відповідного населеного пункту, що ґрунтується на принципах місцевого самоврядування, розвитку певної території та особливостями об’єкта. 12. Права та обов’язки територіальної громади як суб’єкта права комунальної власності на землю визначаються через аналіз компетенції її та органів місцевого самоврядування. На рівні чинного законодавства слід остаточно визначити статус територіальної громади, передбачити повноваження територіальної громади, які б вона здійснювала безпосередньо, та повноваження, які б здійснювали органи місцевого самоврядування. 13. Розмежування земель державної та комунальної власності – це система організаційно-правових заходів, що становлять одноразову дію щодо розподілу земель у результаті їх передачі з державної в комунальну власність протягом установленого строку з визначенням у натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності в межах населених пунктів та, в окремих випадках, поза ними з посвідченням права комунальної власності на землю державним актом. 14. Порядок здійснення розмежування земель державної та комунальної власності на землю характеризується визначенням на законодавчому рівні таких складових, як: а) суб’єкти, що приймають рішення стосовно проведення розмежування, безпосередньо проводять дії з розмежування; б) документація, відповідно до якої здійснюється розмежування земель державної та комунальної власності, засвідчується право комунальної власності на землю; в) територіальний аспект – у межах відповідних населених пунктів із встановленням меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі (на місцевості); г) фінансовий аспект – фінансування процесу розмежування здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. 15. Класифікація підстав виникнення права комунальної власності на землю здійснюється за таким поділом: 1) на загальні й спеціальні; 2) що мають адміністративно-правовий та цивільно-правовий характер. |
