1. На основі теоретичного аналізу філософської, юридичної, соціологічної, психолого-педагогічної літератури та дослідно-експериментального дослідження ми дійшли висновку, що правове виховання особистості – складний, неперервний, cистемний, багатофакторний процес творення особистості шляхом суспільно-правової діяльності, головною метою якого є її соціальна активність і громадянська позиція. Правове виховання – це планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних правових установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її особистісного розвитку, підготовки до суспільного життя, активної життєдіяльності. 2. Реальний стан правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах є незадовільним. Спостерігається низький рівень правової освіченості старшокласників, деформована їхня морально-правова свідомість, домінують антиправові орієнтації у способах задоволення своїх потреб тощо. Причинами такого стану справ, на нашу думку, є: відсутність у школярів інтелектуальних правових інтересів і культурних потреб; недостатня розвинутість різних форм міжособистісного спілкування, бездуховність спілкування; стресові перевантаження учнів; відсутність взаємозв’язку, активного та творчого співробітництва “педагог – учень”; поширеність антиправових і аморальних орієнтацій серед молоді; соціальна пасивність школярів; пасивність і недостатня професійна підготовка вчителів і вихователів; низький рівень методичного забезпечення в організації ефективного навчально-виховного процесу та ін. 3. Нами розроблено критерії визначення рівня правової вихованості старшокласників на основі її структури. Пізнавальний критерій виявляє наявність і свідоме засвоєння учнем правових знань і знань про суспільство, державу, людину, людство; розуміння різних світоглядних, соціальних, правових, політичних і економічних понять, систем відношень "людина – людина", "людина – держава", "людина – суспільство", "людина – Всесвіт"; наявність правових умінь і навичок , вміння бачити своє місце у суспільстві та світі тощо. Емоційно-мотиваційний критерій визначає усвідомлення особистістю школяра його ставлення до суспільства, права, держави, людства; до подій і явищ, які відбуваються у своїй державі та у світі в цілому; його громадянську позицію; соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, ідеали, переконання. Діяльнісно-поведінковий критерій оцінює готовність особистості до реалізації власних правових переконань у практичній діяльності, визначає життєву активність і соціальну позицію старшокласника, мотивованість його правомірної діяльності, його соціальну компетентність. 4. З метою активізації правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах було розроблено структурно-функціональну модель правового виховання, для експериментальної перевірки дієвості якої ми запропонували програму правового виховання. Головною метою програми є забезпечення глибокого й усвідомленого сприйняття учнями правових знань, формування умінь і навичок їх практичного застосування, максимальне сприяння розвитку правової свідомості, становленню соціально активної особистості. 5. Нами виділено ефективні педагогічні умови реалізації завдань правового виховання. Психолого-педагогічною умовою результативності правового виховання старшокласників у закладах інтернатного типу є застосування особистісно орієнтованого підходу, який ґрунтується на засадах емоційно-мотиваційної налаштованості, педагогічного коригування, психологічної корекції, педагогічної підтримки розвитку особистості як допомоги підростаючій людині у пошуку самої себе, в роботі над собою у ствердженні позитивного досвіду спілкування і взаємодії. Створення правового поля дає змогу досягти органічної єдності двох сторін діяльності школярів – пізнавальної, яка забезпечує інтелектуальний розвиток особистості, та діяльнісної – розвиток взаємовідносин з людьми. Важливою організаційною умовою ефективності правового виховання є постійний діагностичний підхід у цьому процесі, тобто орієнтація на реальний рівень правосвідомості, правової поведінки вихованців шкіл-інтернатів, врахування відмінностей в інтелектуальній, емоційно-вольовій сферах та інтегративний, який забезпечує творче володіння різними способами пізнання (науково-теоретичним, духовно-практичним, художнім), що сприяє цілісному світосприйняттю особистості. Необхідною умовою ефективності правового виховання старшокласників є педагогічно доцільний спосіб організації учнівського колективу, системи діяльності вихованців, яка надавала б їм можливість набувати досвіду, практикуватися у входженні в соціальне середовище, проектувати вірогідні моделі поведінки. Найбільш результативними з використаних нами форм і методів реалізації правового виховання стали проблемні, пошуково-дослідницькі, активні методи, які застосовувалися з додержанням вимог поступового зростання складності, варіативності, наступності залежно від реальних можливостей учнів. Вагомою організаційною умовою ефективності правового виховання старшокласників у школі-інтернаті є випереджаюче науково-методичне забезпечення цього процесу, цілеспрямована підготовка вчителів і вихователів. 6. Відповідно до розглянутих змісту, структури, функцій правового виховання, а також специфічних особливостей їх реалізації у ранньоюнацькому віці, ми пропонуємо опиратися на такі принципи організації навчально-виховного процесу в сучасній загальноосвітній школі-інтернаті: принцип гуманізації та демократизації взаємин педагогів і старшо-класників, принцип індивідуалізації та диференціації навчально-виховної діяльності, принцип творчої діяльності та самостійності, принцип психологізації навчально-виховного процесу, принцип врахування духовних потреб і пізнавальних інтересів старшокласників, який і повинен коригувати весь навчально-виховний процес. 7. Проведене дослідження створило підґрунтя для подальшого опрацювання проблеми. Зокрема, більш глибокого вивчення потребують питання удосконалення координації управління правовиховною діяльністю у закладах інтернатного типу, проектування соціального розвитку особистості учня школи-інтернату, планування правовиховної роботи з учнями в позаурочний час та ін. |